Наталя згадує, що 23 лютого вдень ще погуляла на вулиці зі старшим сином. І потім вони повернулися додому, де готували вечерю, коли Макарчик вирішив, що йому настав час народжуватися.

Пологи були швидкими, то ж хлопчик з’явився на світ у кареті «швидкої» допомоги. Їх щасливо завезли до найближчого пологового. На щастя, це був єдиний пологовий будинок, обладнаний бомбосховищем. І Наталя навіть уявити не могла що буде далі.

Вночі вона прокинулася від дивних сильних звуків. Таких сильних, що аж дрижали вікна.

«Я почала читати новини і зрозуміла що розпочалася війна», - згадує вона.

В першу добу вагітних, породіль та немовлят кілька разів евакуйовували до бомбосховища. Але в один момент адміністрація пологового прийняла рішення всіх розмістити у підвалах.

«Сирени постійно звучали. Тому вже з вечора 24 лютого ми спустилися в бомбосховище і провели там цілий тиждень», - розповідає Наталя.

Там, у бомбосховищі Макарчик отримав ім’я, в бомбосховищі його й охрестили. Жінка мріяла, що хреститиме сина у соборі у Києві, де вона співає у хорі, що прийде родина і все буде гарно та урочисто. Проте обряд хрещення провели підвалі пологового, дослухаючись до телефонних порад священника. Всього у бомбосховищі знайшли притулок майже сто осіб – пацієнтки, немовлята та медперсонал, який про них дбав.

Коли малюк трохи набрався сил, Наталя прийняла рішення евакуюватися до Львова з двома синами – маленьким Макарчиком та його старшим,  п’ятирічним братиком.

«Ця ніч, коли ми приймали рішення, була дуже важка. Ми не знали яка буде логістика, де ще будуть бомбардування. Але ми розуміли, що чимшвидше ми виїдемо, чимшвидше ми будемо у безпеці, тим краще», - говорить жінка.

На щастя, у родини у Львові є батьки, то ж їм є де жити і що їсти.

Але через те, що Макарчик народився швидко і тривалий час перебував у бомбосховищі, у нього виникли проблеми зі здоров’ям. Тому вони зараз отримують медичну допомогу Першого медоб’єднання Львова.

Як розповіла лікар-неонатолог Першого медоб’єднання Львова Лариса Григоренко, Наталя з маленьким сином, приїхавши до Львова, поїхала не до батьків, а – у лікарню.

«Стан дитинки був середньої важкості. Ми відразу запропонували їх госпіталізувати. Зараз з кожним днем ми бачимо як він одужує. Він стає все міцнішим. А його погляд – як у справжнього захисника», - каже лікарка.

Нагадаємо, як розповідав «Вголос», маленька Алінка через московсько-рашистське вторгнення стала вимушеною переселенкою ще до народження.

ІА "Вголос": НОВИНИ