Пані Віра згадує, що як розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, то вона не могла знайти собі місця в хаті. Квіти ще не потребували її рук. Тому вона шукала чим зайняти голову і руки.

Очі бояться – руки роблять

Тому вона звернулася до знайомих волонтерок з громадської організації Хенд Мейд та спитала чим може допомогти. Там відповіли: треба енергетичні батончики.

«Ну треба, то й треба. Отже, будемо робити», - вирішила волонтерка.

Зізнається, що ніколи такого не робила. То ж перечитала в Інтернеті з 50 способів виготовлення енергетичних батончиків і почала пробувати що з того вийде. До роботи залучила всіх, то є в хаті: чоловіка, доньку, зятя та шестирічного внука Данилка. Особливо процесом виготовлення зацікавився Данилко. Він ще став найпершим та найвимогливішим дегустатором та контролером якості.  

Зробили спочатку на маленькій бритванці, покуштували. І зробили знов, уже на великій бритванці. Вийшло 60 батончиків. Власне, щоби всю масу, які запекли у пічці, порізати на однакового розміру батончики, чоловік пані Віри зробив мірну лінійку. Спочатку він різав ножем. А потім взяв до рук будівельного шпателя. Тепер батончики однакові, наче близнюки.

Що стосується рецептів, то їх змінювали та вдосконалювали. Подруга пані Віри Олеся Бойко, яка приєдналася до виготовлення батончиків для українських захисників, згадує, що на  початках вони мали більше журавлини, яка доволі дорога. Окрім того, у рецептах була курага. А вона теж не дешева. То ж було вирішено пропорційно збільшити кількість фініків.

«Кожного разу куштували аби була кислинка. Клали туди курагу, фініки, журавлину, насіння соняшника, горіхи, мед та вівсянку», - розповідають свій рецепт виготовлення енергетичних батончиків волонтерки.

Звертали увагу аби було і смачно, і цим можна було наїстися за один раз. Адже хлопці, які перебувають на передовій, не мають часу куховарити. Їм аби розпихати це по кишенях та кинути щось у шлунок, коли той нагадає про те, що вже час їсти.

Продукти для батончиків закуповували за свої кошти.

Перша партія складала півтори тисячі штук. Пані Віра зізнається, що передала їх всі на Львівську волонтерську кухню. І вже там їх розподіляли. Найбільше, звісно, скеровували до 24 окремої механізованої бригади та 80 окремої десантно-штурмової бригади. Бо це ж – львівські. Проте пані Віра пригадує як до неї звернулися з Харкова з проханням надати і їм цих батончиків, бо вони такого ніколи ще не куштували.

«Буває так, що військові просять одяг та амуніцію. А з продуктів – батончики та вареники», - кажуть волонтерки.    

Згадуючи початки роботи три місяці тому, пані Віра зізнається, що найважче було добре  вимішати суміш. Вимішували ложкою, боліли руки та плечі. Так минув тиждень.

«Вимішували ми з чоловіком по черзі. А одного разу попросили зробити це зятя. Він став, ложкою два рази ковирнув і каже: то щось дуже важко. Схопив телефон, поговорив, сів у авто, поїхав і привіз спеціальну мішалку, яку використовують на підприємствах, де готують багато їжі», - згадує волонтерка.

То ж працювати стало легше і веселіше. Спробували долучити до процесу і електричну м’ясорубку. Але згодом вирішили, що звичайна ручна меле краще.

Пароль – «Для армії»

З часом попит на батончики від українських військових зростав. А ресурси родини залишались такими ж, як і були. За день вдавалося зробити приблизно 300 батончиків.

«Тоді я написала на фейсбуці пост: хто не знає куди дівати свою тривожну енергію, - ходіть до нас», - розповідає пані Віра.

Відтоді помешкання родини перетворилося на своєрідну штаб-квартиру координації тих, хто виготовляє енергетичні батончики. Люди брали рецепт, розпитували, вчилися. А потім готували ці батончики у себе вдома і звозили коробки з готовими у помешкання родини Віри Попович.

Окрім того, небайдужі приносили продукти до батончиків і навіть давали кошти для купівлі необхідного. Горіхи та мед люди виділяли з власних запасів: хтось має горіхи вдома, хтось – пасіку. А ось сухофрукти треба купувати.

Так, волонтерка Надія Солодуха виділила три мішки вівсяних пластівців. Коли їх привезли до хати, то здавалося, що їх вистачить дуже надовго. Проте волонтери швидко поробили з них батончики. Володимир Пінчук виділив меду.

«Через мене, мабуть, пройшли тонни меду», - сміється пані Віра.    

Окрім того, волонтери переказують одні одному місця, де можна купити продукти дешевше. А також сповіщають так званий пароль, який треба сказати, щоби зробили суттєву знижку. Хоча цей пароль, здається знають усі, хто допомагає українським військовим підрозділам.

«Ми тут пекли батончики та нарізали. Потім несли до сусідки, яка кожен батончик загортала у харчову плівку. Це така марудна справа – загорнути акуратно. Інша сусідка бере продукти і вдома робить. Всього нас є шість родин, які беруть продукти, роблять у себе вдома, а потім привозять до мене готові», - каже волонтерка.

Під час виготовлення батончиків стаються й різні казуси: кухонне спорядження, не пристосоване до таких навантажень просто ламається. Також треба потовкти горіхи, відділити курагу, фініки та чорнослив від кісточок.

«Ми робили вдома в Устини Сороки, то в неї згоріла духовка. У Роксани Лемик поламався кухонний комбайн. То тепер ми кожен плід кураги розрізаємо навпіл аби не потрапила кісточка, аби вберегти м’ясорубку. Устина аж мозолі на руках натерла як відділяла кісточки від чорносливу», - каже Олеся Бойко.

І вимагає від мене постукати по дереву аби спорядження не ламалося.  Усі троє – Роксоляна Лемик, Устина Сорока та Олеся Бойко – викладають у львівських навчальних закладах. А у вільний час від пар виготовляють батончики.

Звісно, волонтерки отримують і подяки від бійців. Хлопці розповідають, що як тільки коробка приходить до них, то від моменту розпакування до моменту «а вже нема» минає хвилин 5-10. Хапають і ховають: їстимуть тоді, коли стоятимуть в окопах на передовій. 

Нагадаємо також, як повідомляв «Вголос», львівські волонтери також їздять у визволені міста та возять допомогу. 

ІА "Вголос": НОВИНИ