Звісно, як розповіли «Вголосу», під час повітряних тривог обряду одруження тут не проводять. Хоча РАЦС має укриття, проте було вирішено, що його використовуватимуть тільки для того, аби тут ховалися працівники. А ось пари, котрі прийшли одружуватися, мусили перечекати до відбою у найближчому бомбосховищі.
Натомість знеструмлення додає обряду певного романтичного настрою: коли на вулиці вже темніє, то тут запалюють свічки. І закохані дають обітниці один одному у світлі свічок.
І, до слова, цього року 14 лютого, день закоханих, припадає на вівторок. На сьогодні у центральному міському РАЦСі Львова готуються одружити 13 пар. Проте прогнозують, що до дня святого Валентина охочих побратися виявиться набагато більше.
Ведуча програм центрального міського РАЦСу Львова Тетяна Філь помітила, що протягом останнього року збільшилася кількість військовослужбовців, які одружуються. В середньому одружує на день по три-чотири пари, в котрих один військовослужбовець. І не завжди це – чоловік.
Щодо віку, то різні: від 19 років і аж допоки в серці палає вогонь кохання.
«Був хлопець 19 років. Стоїть і в мене таке враження, що одружуються мої діти. Він, мабуть, щойно закінчив навчання. А був військовослужбовець років шістдесяти. У військових строях, з нагородами», - розповідає Тетяна Філь.
Інтернаціональні весілля
Їй довелося одружувати бійця іноземного легіону. Чоловік приїхав з Великобританії в Україну ще на початку війни, у 2014 році. Познайомився тут з українкою. На церемонію шлюбу прийшли його друзі з легіону. Оскільки чоловік не володіє українською, то в церемонії допомагав перекладач.
За словами ведучої програм міжнаціональні шлюби тут не рідкість.
«Буває, що перекладача нема. То ж нареченому перекладає наречена», - говорить вона.
Буквально вчора у цьому ж РАЦСі одружилися грузин та українка. Чоловік – боєць грузинського національного легіону, сформованому добровольцями з Грузії, котрі воюють на боці України.
«Я навіть запам’ятала його ім’я – Мераб. На шевроні у нього український та грузинський прапор. Пара трохи старша. Наречена, українка, має вже внучку. Дівчинка також була на весіллі і вітала щойно одружених», - розповідає Тетяна Філь.
Сльози радості чи смутку
Ведуча програм Оксана Живко зізнається, що під час церемонії одруження ледь стримують сльози. А їм за протоколом не дозволено плакати.
Плачуть мами, дуже часто не стримують сліз наречені. А ось працівницям РАЦСу під час обряду плакати не можна. А ось вже після, коли прозвучали обітниці та молодих офіційно оголосили чоловіком та дружиною, коли всі фото зроблені та гарні слова сказані, то можна повтирати сльози десь тихенько, аби ніхто не бачив, бажаючи молодим довгих та щасливих років життя.
Проте часто так буває, що нареченого відпустили на добу або й кілька годин. А далі він їде на війну.
На жаль, інколи фотографії з церемонії одруження стають останніми спільними фото нової родини.
Тетяна Філь згадує як одружувала режисера телебачення Василя Яворського з його коханою.
«Це було в березні. Вони прийшли тільки вдвох. Такі щасливі. А у жовтні я побачила повідомлення, що він загинув. Я кілька днів не могла заспокоїтися. Згадувала той обряд. Згадувала слова, які їм казала. Згадувала які вони були щасливі», - розповідає вона.
Нагадаємо, боєць 103 бригади територіальної оборони ЗСУ Василь Яворський загинув 23 жовтня на Донеччині, обороняючи Україну від російських загарбників.
Наречені в одностроях
Працівниці РАЦСу говорять, що під час обряду одруження кожній парі приділяють увагу. Адже всі пари – позитивні та щасливі. А коли навколо стільки щасливих людей, то й самі наповнюються щастям. Але до військовослужбовців – особливо щемливе ставлення.
Часом хлопці приходять у цивільному вбранні. Але працівниці вгадують у них військових. Можливо, за виправкою. Можливо, за іншими ознаками.
Одружувалися тут і поранені чоловіки. Щоправда, своє поранення вони намагалися приховати, а біль – не видавати.
«Приходять тільки вдвох. Кажуть: нам тільки документи забрати. То ми вже для них проводимо церемонію: розстеляємо рушник, пов’язуємо руки рушником, робимо для них фото. Вони потім так тішаться», -
Працівники РАЦСу згадують про випадки, коли наречені приходили до них у повсякденному одязі, тут перевдягалися, одружувалися. І знов перевдягалися, бо на них вже очікував поїзд чи авто, яке везло їх на війну.
Серед церемоній, які запам’яталися, є й одруження по скайпу. Наречена, працівниця поліції, перебувала у Львові. А її наречений – на війні.
«Вона зв’язалася з ним по скайпу, по відеозв’язку. Під час церемонії наречена тримала телефон. А ми проводили обряд. Навіть обручки у неї були», - говорить Оксана Живко.
Також тут пригадують як наречені влаштували відеотрансляцію весілля для тата, який перебуває на війні.
Тетяна Філь зауважила, що війна наклала відбиток на одруження: львів’яни одружуються навіть у піст. Раніше таких пар було набагато менше. Тепер – більше. Щоправда, гучних гулянок не влаштовують – їх відкладають до перемоги.
Останні «мирні» весілля у РАЦСі були 22.02.2022. А за два дні настало повномасштабне вторгнення росії в Україну…
Читайте також у «Вголосі»: як львів'янка здобула титул супербабусі.
ІА "Вголос": НОВИНИ