Про це у своєму телеграм-каналі написав секретар ЛМР Маркіян Лопачак.

Як відомо, у січні 1945 року під час бою за Космач разом зі своїми побратимами (Березівською сотнею, у якій воювали понад 200 упівців) він знищив близько 400 енкаведистів, які насаджували комуністичний лад на теренах Західної України.

«Нині Мирослав Симчич – один з небагатьох живих свідків Другої світової війни, які боролися в лавах УПА за незалежність України. І єдиний з повстанців, кому ще за життя встановлено пам‘ятник», - написав він.

Як зазначив Лопачак, депутати Львівської міської ради в жовтні зверталися до президента з проханням надати Мирославові Симчичу звання Герой України, проте, це прохання так і не було почуте.

«Але й без того, Мирослав Симчич — Герой для кожного свідомого українця. Многая літа, пане сотнику!», - підсумував Лопачак.

Довідково:

Мирослав Васильович Симчич (псевдо «Кривоніс») — український військовий та громадський діяч, сотенний УПА, політв'язень, який був 32 роки ув'язнений радянським режимом. Кавалер орденів «Свободи» та «За заслуги», почесний громадянин Коломиї та Львова.

Народився Мирослав 5 січня 1923 року у селі Вижний Березів, Коломийський повіт, Станіславського воєводства, Галичина (тепер Косівський район Івано-Франківської області, Україна), в сім'ї селян середньої заможності.

У 1941 вступив до юнацької мережі ОУН. Перед закінченням Коломийського архітектурного технікуму, восени 1943 року, відправлений до першого куреня УНС (Українська народна самооборона) в Космач, де служив кулеметником.

Найуспішнішим боєм сотенного Симчича став Рушірський бій під Космачем, в якому, за даними Центру дослідження визвольного руху, з радянського боку, окрім дивізії НКВД, брали участь 31, 33 і 87 прикордонні загони та деякі інші радянські формування. Від УПА — місцеві курені «Гайдамаки», «Карпатський», вірогідно, «Гуцульський» і «Перемога», а також з Калущини сюди рейдував знаменитий курінь «Скажені» Павла Вацика-Прута (який замінив пораненого курінного Різуна).

За 2,5 години курені знищили майже всіх — 405 солдатів та офіцерів НКВС.

Був засуджений 1949 року Івано-Франківським Військовим трибуналом за участь в УПА на 25 років позбавлення волі. Дивом вижив у жахливих умовах концтаборів.

Звільнений у 1985 році. Усього відбув в ув'язненні 32 роки, 6 місяців і 3 дні.

У 2008 році в Коломиї йому було встановлено прижиттєвий пам'ятник.

Нагадаємо, 1 січня в Києві відбулась традиційна смолоскипна хода присвячена вшануванню 113-ї річниці від дня народження провідника українських націоналістів Степана Бандери. Вперше «Марш Честі та Гідності», присвячений лідеру ОУН, у середмісті столиці провели у 2007-у році, на 16-у році української Незалежності.

ІА "Вголос": НОВИНИ