Нещодавно створена Коаліція організацій «Закарпаття за дерусифікацію», у тому числі й завдяки небайдужим громадянам регіону, збирає інформацію про чужомовні топоніми, назви вулиць і провулків, площ, населених пунктів, інших адміністративно-територіальних, географічних, топонімічних та культурних об’єктів. У центрі уваги постають і пам’ятники, пам’ятні знаки й дошки, погруддя, встановлені у радянські часи комуно-радянським і російським громадсько-політичним та культурним діячам, письменникам тощо. Чимало з них жодного відношення до Закарпаття й України не мають, а є, скоріше, маркерами чужинської ідеології та культури. У першу чергу, йдеться про такі, що підпадають під пряму дію норм Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (закон № 317-VIII від 9 квітня 2015 року).

«На жаль, не тільки більші міста Закарпатської області, а й її селища і села за більш ніж 30 років Незалежності України не спромоглися позбутися багатьох російських, комуно-радянських та інших чужо-імперських позначень. Тому, подекуди мають місце й унікальні випадки, які залишили незмінними ще з епохи комунізму такі об’єкти, яким тут не місце», - говорять в Коаліції.

Зокрема, погруддя військовому діячеві Російської імперії та більшовицької Росії, учаснику встановлення радянської влади в Росії Василю Чапаєву. Погруддя на колоні стоїть в селі Зняцево Великолучківської територіальної громади на Мукачівщині. Тут була розміщена центральна садиба колись відомого колгоспу ім. Чапаєва. Типово-радянського колективного господарства вже давно немає, а погруддя російського військового чомусь до сьогодні збереглося.

Тому Коаліція офіційно звернулася до голови Закарпатської обласної військової адміністрації Віктора Микити й голови Великолучківської територіальної громади Василя Коштури з вимогою сприяти демонтуванню погруддя В. Чапаєву.

Адже, у наші дні дедалі більше набуває актуальності загальнонаціональна кампанія дерусифікації (деросіянізації) та декомунізації як процесу очищення й позбавлення від наслідків комуністичної ідеології в Україні. Це природна реакція українського суспільства у час, коли Український Народ бореться зі зброєю в руках проти російського агресора та відстоює право на свободу і демократію, захищаючи європейські цінності та українські національні традиції.

Учасники об’єднання вважають, що рішення про демонтаж має бути прийняте без застережень, оскільки територіальні громади в Закарпатській області є невід’ємною складовою державної території України й підпадають під дію Законів України та, зокрема, згаданого вище.

«Сподіваємося, що затримки з прийняттям рішення місцевою публічною владою не виникне. Закон один для всіх! І очищення від об’єктів тоталітарного минулого є справою честі для всієї громади. А прийняте рішення сприятиме позитивному іміджу як Великолучківської територіальної громади, так і всього Закарпаття, простір якого, на жаль, «засіяний» ще багатьма московсько-ідеологічними знаками. Відтак, закарпатці очікують на позитивне рішення, а не на опір декомунізації та порушення Законів України», - заявляє керівництво Коаліції організацій «Закарпаття за дерусифікацію».

Довідково: Чапаєв народився 28 січня (9 лютого) 1887 р. в селі Будайка, Чебоксарського повіту Казанської губернії (тепер Будайка в межах міста Чебоксари), в сім'ї небагатих селян, які, за однією з версій, походили з козаків, що переселилися на Кубань, а згодом на Волгу після знищення Січі, а за другою версією — з місцевих ерзян. Василь став шостою дитиною в сім'ї.

Народна етимологія виводить прізвище — від чуваського: Чапай / Чăпай (чоловіче ім'я), інша версія пов'язує прізвище з російським діалектним «Чепа» — «хапати, гребти».

Читайте на сторінках Вголос:

ІА "Вголос": НОВИНИ