Детальніше про інцидент читайте за посиланням.
Як розповів редакції «Вголосу» Богдан Федун, який добровольцем захищав Україну на фронті війни з Росією, причиною для бійки стало те, що депутат від «Самопомочі» назвав його «сцикуном». Чи можна трактувати цей термін як публічне приниження? Залишаємо відповідь на це питання на розсуд читачів.
Зауважимо, що редакція «Вголосу» зверталася по коментар до Станіслава Горуни. Втім, він відмовився його надати, назвавши редакцію «помийною агенцією», та не захотів висловити свою позицію або ж вислухати питання журналістів.
За дивним збігом обставин, ледь не одночасно публікація про «помийне видання» «Вголос» виходить на одному з телеграм-каналів. За допомогою нехитрого інструменту, який називається «Google», ми з'ясували, що його автором є Андрій Дрозда, який працює журналістом в одному із львівських видань. Яке, за дивним збігом обставин, входить у ТРК «Люкс», що належить дружині міського голови Львова Андрія Садового, пані Катерині Кіт-Садовій.
Як неодноразово зазначав сам Андрій Садовий, а також представники медіахолдингу, міський голова Львова не впливає на редакційну політику видань, що належать його дружині. Ми не сміємо в цьому сумніватись, хоча, безумовно, присутність Андрія Садового на новорічному корпоративі медіахолдингу, який йому формально навіть не належить, виглядає дивно.
Ще дивніше виглядає те, що працівники цього медіахолдингу дякують за довіру міському голові Львова, який, нагадаємо, не володіє жодними медіа і жодним чином в їхню редакційну політику не втручається.
Безумовно, редакція «Вголосу» не буде принижуватись до рівня, на якому допустимо застосовувати стосовно колег термін «помийка». Та все ж ми спробували розібратись, що саме в нашій публікації викликало незадоволення об'єктивних та незалежних журналістів.
Фейк на фейку
«Вголос» одним із перших написав про інцидент у стінах Львівської районної ради, про причини якого ви можете почитати за посиланням. Відтак автор телеграм-каналу, назва якого ідентична програмі авторства Андрія Дрозди, звинувачує редакцію у фейках.
"Помийний «Вголос», як завжди, поширює фейки. Федун не побив Горуну, незважаючи на різницю у ваговій категорії. І в Горуни не було «сепаратистських» висловлювань. Дурниці про «спорт поза політикою» – це не сепаратизм. Два фейки в одному заголовку", – пишуть там.
Проаналізуємо це детальніше.
По-перше – хто кого побив?
Як пише у своїй публікації видання Zaxid.net, «після нетривалої штурханини каратист легко поклав суперника на підлогу». Також у публікації вказана позиція Станіслава Горуни щодо інциденту, який трапився. Нагадаємо, редакція «Вголосу» зверталася по коментар до Станіслава, та він відмовився надати його, посилаючись на те, що редакція є «помийною». Зауважимо, що позиції іншого учасника конфлікту, Богдана Федуна, у статті наших колег немає. Чи була спроба її з'ясувати, нам невідомо.
Зауважимо, що вказане видання входить до медіахолдингу, власницею якого є дружина міського голови Львова. Сам Андрій Садовий має певний стосунок до політичної партії «Самопоміч», депутатом якої є Станіслав Горуна.
Беззаперечно, редакція не сперечається з професійними здібностями Станіслава Горуни як каратиста та спортсмена. Втім, це не перший випадок у Львові, коли професійний спортсмен застосовує свої навички поза рингом. Зокрема, як пише видання Zaxid.net, у 2018 році рідний брат Станіслава Горуни, Ярослав, жорстоко побив глядача в кінотеатрі, якому робив зауваження. Як наслідок, в чоловіка була зламана лицьова кістка і він втратив свідомість.
А тепер стосовно того, хто й кого «побив». Звернімось до Академічного тлумачного словника української мови.
«Побити» у значенні «кого» – Завдати ударів кому-небудь; вибити. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить, Все випада-таки Рябка притьмом побить (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 55); Я ... впізнав голос отамана рибальської ватаги, якого ми побили за Полю (Юрій Яновський, II, 1958, 163).
Чи завдав Богдан Федун удару депутатові ? Відео ви можете переглянути за посиланням.
Чи були сепаратистські висловлювання?
Ми абсолютно згідні, що тезу про «спорт поза політикою» хибно маркувати як сепаратистську. Її можна назвати «ватною», адже вона відтворює наративи російської пропаганди, де і спорт, і Церква, і музика поза політикою, якщо йдеться про Україну. Проте в цій фразі дійсно немає закликів до порушення територіальної цілісності України чи спроби виправдати дії держави-агресора.
Проте, крім заяв про «спорт поза політикою», Станіслав Горуна відзначився також поїздками до Росії під час війни на Донбасі. Це були візити не для участі в спортивних змаганнях, аби відстояти честь українського прапора, а приватні поїздки Станіслава, де він у співпраці з російською федерацією карате ділився досвідом з російськими спортсменами.
Про те, наскільки сильно російський спорт пов'язаний з силовими структурами держави-агресора, вже писало чимало міжнародних журналістів, тож ми залишимо посилання тут.
Сам Святослав Горуна нічого поганого в цьому не вбачає.
"Люди у Новосибірську навіть не знали про те, що відбувається біля їхнього західного кордону. Там пропаганда не велася, люди з Центральної Росії не особливо розуміли, що ми воюємо, вони не були в курсі подій, що відбуваються.
І я не їхав ділитися досвідом із бойовиками чи військовими, я їхав працювати з дітьми. Я 18 років займаюся карате та вийшов на топовий рівень, маю певну компетентність у своєму виді спорту. Мені треба ділитися цими знаннями. Я також їздив до Австралії, Канади, Чилі. Об'їздив усю Європу – для мене це не мало політичного підтексту", – цитує Горуну sport.ua.
Розберемо це детальніше. В Новосибірську львівський каратист побував у 2015 році, після того, як Росія анексувала Крим та розв'язала війну на Донбасі. Після Іловайська та Дебальцевого. Як пише "Українська правда", понад 88% росіян підтримують анексію Криму. В березні 2014 року 58% громадян РФ підтримали введення російських військ на територію України.
Тож висловлювання Станіслава Горуни можна трактувати як:
а) спробу пояснити, чому він обрав саме східного сусіда в розпал конфлікту, аби ділитись там своїм досвідом;
б) спробу виправдати громадян РФ, які не знають, що відбувається біля їхнього кордону.
Феномен «незнання» – взагалі дуже характерна річ. Адже після закінчення Другої світової війни виявилось, що багато німців «не знали» про вчинки нацистського режиму, принаймні за їхніми власними словами.
У випадку Росії, де телебачення цілодобово поливає Україну та українців брудом, а в інтернеті закривають один за одним опозиційні сайти, більшість громадян дійсно може не знати альтернативної точку зору на події. Та говорити, що вони не в курсі про війну в Україні та роль в ній Росії, на наше суб'єктивне бачення, є перебільшенням.
Це один із чергових російських наративів про «простий народ», який нічого не знає, не цікавиться політикою і насправді мало чим відрізняється від українців. З-поміж інших, у спробі просувати цей наратив помічали таких відомих персон, як Івана Дорна, Світлану Лободу, Таїсію Повалій тощо.
Чи можна вважати такі заявами «сепаратистськими»? Залишаємо це питання без відповіді, адже відповісти на нього кожен має перш за все сам для себе.
Втім, це не перший випадок, коли представники партії «Самопоміч» прямо чи опосередковано висловлюють свою прихильність до тих зв'язків, які пов'язують Україну з країною-агресором. З огляду на століття російської окупації, таких зв'язків є чимало. Серед них – культурні та економічні.
Зокрема, загальновідомо, що Ірина Подоляк, колишня народна депутатка від «Самопомочі», була ініціаторкою акції «Львов гаваріт па рускі», яка стартувала в столиці Галичини з ініціативи команди міського голови навесні 2014 року, коли Україна переживала найважчий етап російської агресії.
Зрештою, сам Андрій Садовий неодноразово зустрічався з російським олігархом Михайлом Фрідманом, який, за даними ЗМІ, входить до близького оточення Путіна. Втім, задля об'єктивності, зауважимо, що сам міський голова Львова заперечував тісні стосунки з російським мільярдером.
«Раз на рік, коли він приїжджає на Джаз, ми десь сидимо в залі, “привіт-привіт”. А так, чесно кажучи, немає спілкування з ним», – сказав Садовий в інтерв'ю Радіо НВ.
Насамкінець зауважимо: редакція «Вголосу» залишається відкритою до різних точок зору та думок. Відтак якщо пан Станіслав Горуна або ж його однопартійці матимуть бажання пояснити свою позицію для «помийного» видання – ласкаво просимо.
ІА "Вголос": НОВИНИ