Серед них, як повідомляв «Вголос», були дружина та син декана Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка Ярослава Олексіва.
На жаль, дружина музиканта загинула. А син перебуває у важкому стані.
Як розповів батько хлопчика, Ярослав, 14 липня він перебував у Львові на роботі, а дружина з сином – у Вінниці у батьків. Того дня Галина з Ромчиком планували пройти медичні обстеження, на які записалися ще заздалегідь. Також хлопчик там відпочивав і набирався сил.
«Зранку вони мені написали, що їдуть у клініку і скинули мені фотографію. До лікаря вони записалися за два тижні заздалегідь. Ще так тішилися, що знайшли гарного лікаря. О 10.20 дружина оплатила в касі за консультацію лікаря і очікувала на прийом. А малий, вочевидь, десь гуляв. Коли я почув про обстріли Вінниці, я почав телефонувати їм. Але об 11 годині вже зв’язку не було», - розповідає він.
Про те, що дружина загинула, чоловік дізнався тільки кілька днів тому: тіло не могли ідентифікувати, тому робили обстеження ДНК. Також знайшли частину тканини з футболки жінки.
Хлопчикові пощастило більше, його знайшли й почали надавати допомогу майже відразу. Хоча лікарі сказали, що у нього дуже важки стан, 45 відсотків тіла обпечено. Окрім того, у хлопчика два осколкових поранення голови та відкритий перелом руки.
«Лікарі сказали, що всередині у нього багато чорного, чим він надихався. Коли він ще був при свідомості, то назвав своє ім'я, розказав звідкіля він, казав, що був з мамою і маму присипало. І дуже просив пити. У нього був такий шок, що він навіть не відчував болі», - розповідає Ярослав Олексів.
У Ромчика зараз обпечено обличчя, руки та ноги. Рани увесь час кровлять. А ось грудну клітину врятував одяг. Хлопчик ще не може сам дихати, то ж з батьком ще не говорив.
Батько говорить, що син навчається у музичній школі, закінчив перший клас, грає на баяні.
«Лікарі кажуть, що процедура лікування триватиме до пів року й довше. Планують робити пересадку шкіри. Все залежить від того як це буде приживатися і як буде проходити реабілітація», - говорить чоловік.
Ярослав зізнається, що зараз приглушує свої емоції аби врятувати сина. А оплакувати своє горе буде згодом, коли небезпека для сина мине. Він згадує, як поруч з ним родичі інших жертв росіян у Вінниці упізнавати тіла своїх рідних і просто мліли від горя.
«Я ще не усвідомив що сталося. Мені здається, що ми з дружиною ще недавно говорили. Таке враження, що вона ще поруч», - каже він.
Розповідаючи про кохану, чоловік говорить про неї в теперішньому часі. Каже, що познайомилися, коли вона поступила на навчання у Львівську національну музичну академію.
«Вона грає на акордеоні. А я після аспірантури викладав. Так і познайомилися. І ось вже вісім років ми разом. Вона вже захистила дисертацію, доктор філософії. Багато студентів хотіло у неї навчатися», - говорить Ярослав.
І додає, що тепер він навчатиме студентів дружини. А Ромчик пообіцяв повернутися у Вінницю до лікарів та зіграти їм на баяні. Зараз хлопчика доправили зі Львова до Німеччини у клініку для подальшого лікування та реабілітації.
Читайте також у «Вголосі» сповідь мами. чию доньку в Маріуполі росіяни взяли в полон.
ІА "Вголос": НОВИНИ