Її авторами були три вихованці Львівської духовної семінарії, три богослови, усі три сини священиків - Маркіян Шашкевич [1811-1843], Яків Головацький [1814-1888] та Іван Вагилевич [1811-1866] [“Руська трійця”].
Українська мова в Галичині тоді була упослідженою
У ті часи українську мову відтіснили на маргінеси духовного, інтелектуального життя. Її вважали менш вартісною, мовою селян. Навіть в університеті професори-українці, не володіючи як слід рідною мовою, читали лекції по-німецьки або по-польськи [щонайкраще викладали по-церковнослов’янськи з домішкою українських слів]. Священики виголошували проповіді польською, інколи рідною мовою, а митрополит Михайло Левицький заборонив свого часу [1839] вітати архикнязя Франца Карла під час подорожей того по Галичині українською мовою, бо ”nie mozna tak prostum jezykiem takiego dostojnika witac”.
У всіх василіянських школах панував польський дух, освіту тут здобували переважно сини польської шляхти: ані вбогий селянин, ані український священик не мали змоги вчити своїх дітей в дорогооплачуваних василіянських школах. Хоча василіяни згодом чимало спричинилися до піднесення української культури, духовного життя в Україні.
Чільною постаттю й засновником “Руської трійці” був Маркіян Шашкевич. Найближчими товаришами й однодумцями Маркіяна Шашкевича в семінарії стали на два курси молодший від нього Яків Головацький та екстерніст Іван Вагилевич. Усіх трьох у семінарії за нерозлучність і глибоку прив’язаність до українського рідного слова називали “Руською трійцею”.
Cпочатку було слово… “Зоря”
1833-го члени “Руської трійці” підготували збірку українських народних пісень, казок та наукових розвідок під назвою “Зоря”. Цензор слов’янських видань Копітар дав схвальну оцінку “Зорі”, проте український цензор о. Венедикт Левицький не допустив видання до друку через правопис, народну українську мову. В упорядників збірника, зокрема в Маркіяна Шашкевича, поліція вчинила обшук. Переглянула всі його книжки, проте ніякої крамоли не виявила. Рукопис “Зорі” Маркіян Шашкевич заховав у себе в кишені.
Фіаско “Зорі” спричинило народження “Русалки Дністрової”
Після невдачі із “Зорею” Маркіян Шашкевич береться за підготовку нового видання.
“Коли не можна друкувати руської книжки у Львові, - говорив Маркіян, - то повезем її до Відня, а коли й там не пустять на світ Божий, то лишається іще свобідна Угорщина”. 1837-го у Буді народилася на світ “Русалка Дністровая” [- Буда, 1837. – 136 с.]. Напис на титульній сторінці: А. Лотоцький. 1903 р. До виходу у світ цього видання саме в Угорщині спричинився Яків Головацький, який мав знайомих на цих теренах. На жаль, нинішнє керівництво Угорщини сповідує дещо іншу дипломатію.
Cкладові частини “Русалки Дністрової” та її доля
Значну частину змісту “Русалки Дністрової” склали матеріали недопущеної до друку “Зорі”. Зокрема, у “Русалці Дністровій” [після передмови Маркіяна Шашкевича] матеріал розташований у чотирьох частинах. Перша частина [фольклористична] містить записи українських народних пісень та дум, друга [“Складання”] – художні твори Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича та Якова Головацького, третя [“Переводи”] – переклади сербських народних пісень і фрагмент “Краледвірського рукопису”, четверта [“Старина”] – наукові дослідження, документи, рецензії.
Альманах вийшов накладом в 1000 примірників, 900 з них одержав у Львові Яків Головацький, 100 вислано до Відня. У Львові наклад альманаху відразу ж конфіскувала поліція, у світ пішло надто мало книжок. І все-таки у Львові сьогодні в Музеї [завідувачка Галина Корнєєва] “Русалки Дністрової” можна побачити і почути про життя і творчість “Руської трійці” та їх творіння.
Творчі доробки “Руської трійці”
Маркіян Шашкевич був найталановитішим із усіх членів “Руської трійці”. Окрім ліричних поезій і незакінченої поеми “Перекінчик бусурманський”, його творчість включає “Псалми Русланові”, романтичне оповідання “Олена”, переклади й переспіви із староукраїнської, польської, сербської і чеської мов, уривки перекладу Євангелія. Маркіян Шашкевич автор “Читанки для малих дітей” українською мовою.
Яків Головацький брав участь у підготовці альманаху “Вінок русинам на обжинки”, де виступив із романтичними віршами, казками. перекладами. Автор багатьох мовознавчих і літературознавчих досліджень, зокрема “Граматики руського язика”, “Розправи о язиці южноруськім і єго нарічіях”, “Трьох вступительних преподаваній о руській словесності”, статей про Івана Котляревського, Григорія Квітку-Основ’яненка, Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, видавець “Народних песен Галицкой и Угорской Руси” [у 4-х томах].
Іван Вагилевич писав українською і польською мовами, досліджував і переклав українською і польською мовами “Слово о полку Ігоревім”. Переклав з чеської “Краледворський рукопис”. 1848-го редагував газету “Дневник руський”. Автор “Граматики малоруського язика”.
Восени 1836-го Маркіян Шашкевич і його товариші Микола Устиянович та Юрій Величковський одночасно виголосили українською мовою проповіді в трьох львівських церквах.
Пошанування симпозіумом, монументальним рельєфом, пам’ятниками, музеями
35 років тому, 4-5 червня 1987-го, у Львові відбувся науковий симпозіум “Руська трійця” і слов’янські культури епохи романтизму”, присвячений 150-річчю “Русалки Дністрової”.
6 червня п. р. з цієї нагоди на будинку Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАНУ відкрито монументальний рельєф, на якому відтворено образи засновників “Руської трійці”. Автори – скульптори Дмитро Крвавич і Михайло Посікіра,
15 вересня 1990-го відбулося відкриття пам’ятника Маркіяну Шашкевичу по вулиці Миколи Коперника у Львові на місці колишньої Духовної семінарії, в якій вчився поет і майбутній священик. Автори – скульптори Дмитро Крвавич і Михайло Посікіра.
Пам’ятники о. Маркіянові Шашкевичу є також у селах Підлисся і Рудно, м. Золочеві, долучився до вшанування його пам’яті отець-доктор Дмитро Блажейовський [вишиваний образ], діють Музей-садиба Маркіяна Шашкевича та Музей мистецтва давньої української книги, в яких представлені праці “Руської трійці”, інші матеріали – чисельні портрети, фотографії, поштівки, плакати, дарунки.
Підготував Степан Боруцький.
ІА "Вголос": НОВИНИ