Цього вересня грошова одиниця України – гривня – святкує своє 25-річчя. Ця знаменна дата на урядовому рівні минула майже непоміченою.

«Вголос» поспілкувався з фінансовим експертом, виконавчим директором Асоціації українських науковців, кандидатом економічних наук Ігорем Лисим про шлях, який подолала гривня від дня свого народження до сьогодні, та про те, що очікувати від неї до кінця року.  

Ігор Лисий

Народження гривні

Грошова реформа проходила в Україні з 2 до 16 вересня 1996 року. Тоді в оббіг ввели банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень.

Ігор Лисий нагадав, що у 1991 році Україна стала самостійною та незалежною. А незалежна держава хоче вибудовувати власну економічну політику. 

«Будучи глибоко економічно інтегрованою з колишніми радянськими республіками, Україна переживала достатньо серйозні фінансові катаклізми. Так, у 1998 році в Росії відбувся дефолт і гривня дуже сильно впала. Пов’язаність із економікою Росії, постачання більшої частини свого експорту саме туди не могло не вплинути на Україну», - каже експерт.

Цікаво, що гривню вводили не відразу. Спочатку ввели купоно-карбованець. Відбулося це 12 листопада 1992 року. Фактично тоді Україна остаточно і вийшла з рубльової зони. Українці вперше відчули себе мільйонерами. Зарплати видавали у мільйонних еквівалентах. До введення гривні залишалося ще неповних чотири роки. Саме цей час уряд використав, аби зменшити навантаження та фінансово-економічний удар по новій національній валюті, гривні.

У серпні 1996 року вийшов указ про грошову реформу, підписаний президентом Леонідом Кучмою.

«Поведінка гривні показала, що це було правильним рішенням. Курс деномінації тоді був сто тисяч купоно-карбованців за одну гривню. А такий курс свідчить, що в той час була величезна інфляція в Україні», - пояснює Ігор Лисий.

Сам він тоді навчався в аспірантурі й отримував стипендію, яка майже сягала 100 американських доларів у еквіваленті. Для порівняння, студенти університету отримували тоді від 8 до 14 гривень в місяць, залежно від успіхів у навчанні. За одну гривню тоді давали 1,89 долара. Гривня була досить міцною валютою і її охоче обмінювали в багатьох країнах.

«Одна гривня стала першою і найстаршою купюрою. Вона була світло-зеленуватого кольору. Такою, як оце зараз нові двадцятки. Потім вона двічі змінювалася. Всі її розглядали, мацали. За мого життя це була перша національна валюта з історичним підтекстом. У мене вона викликала відчуття гордості, що ми є повноцінною державою зі своєю валютою, яка цінується у світі. Економісти розуміли, що міцність грошової одиниці залежить найперше від потужності національної економіки, а тому були великі сподівання, що грошова реформа знайде своє продовження в економічних реформах і гривня збереже свої міцні позиції», - згадує фінансовий експерт.

Падіння гривні

Ейфорія від ведення гривні пригальмувалася дефолтом в Росії у 1998 році. Частка Росії на тоді була дуже значною, сягаючи майже 50 % в експорті України. Відтак інфляція склала до 20 відсотків.

«Це – дуже багато. Гривня тоді впала до 5 гривень за долар», - згадує Ігор Лисий.

Він згадує той період, коли зарплати та стипендії не виплачували місяцями. А аспірантам – навіть роками! Та коли таки кошти вдалося отримати, то їх купівельна спроможність була суттєво меншою через інфляцію.

Наступне падіння гривні спричинила світова криза 2008 року. Вона почалася зі США, з ринку нерухомості, та потягнула за собою негативні наслідки для усього світу. Тоді постраждало багато розвинутих країн. І лише Польщі вдалося не тільки втримати свої позиції, а ще і вийти з плюсом з цієї ситуації.

«Це було питання реформованості економіки та інвестицій, які активно наповнили польську економіку, гармонійно доповнюючи потужну щорічну фінансову підтримку від ЄС. Польща і досі продовжує отримувати фінансову допомогу ЄС, яка не розкрадається, а ефективно вкладається у розбудову її економічної потужності та важливі інфраструктурні проекти. Країна на час кризи не дуже залежала від експорту своєї продукції, маючи значний економічний потенціал у добре розвинутому внутрішньому ринку. Саме країни, бюджети яких формувалися переважно за рахунок доходів від внутрішньої економіки, не сильно постраждали», - пояснює фінансовий експерт.

А ось гривня тоді впала до 8 гривень за долар. Цей курс тримався до 2014 року.

Наступне різке падіння гривні було викликане підривною діяльністю Януковича та його команди. Хоча громадяни вважали, що в країні все стабільно, та забезпечувалася ця «стабільність» беззупинним спалюванням цією злодійською владою золотовалютних резервів країни.

«На курс будь-якої валюти впливає грошово-кредитна політика Національного банку. Але вплив цей тимчасовий і дозволяє завдяки інтервенціям валюти на ринок підкориговувати цей курс та унеможливлювати різкі коливання валюти. Реальна ж міцність грошової одиниці залежить від потужності національної економіки. Національний банк відстежує тенденції зміни курсу гривні і, у разі необхідності вплинути на них, - залучає механізм валютних інтервенцій на ринку, підвищуючи або ж знижуючи попит на валюту. Саме цим Нацбанк зараз і займається. І раніше займався. Деякі громадяни навіть кажуть, що за Януковича було добре і стабільно. Але насправді це було штучне утримування стабільного курсу гривні, спричинене тим, що спалювалися золото-валютні резерви. І коли Янукович втік, виявилося, що на єдиному казначейському рахунку залишилося лише 108 тисяч гривень!» - нагадує Ігор Лисий.

Тоді ж розпочалася військова інтервенція Росії проти України. То ж разом всі ці чинники вплинули на курс гривні до долара. Так, у 2015 році ми мали навіть курс 30 гривень за долар. Але вжиття радикальних інструментів економії та обмежень і започаткування економічних реформ дещо змінили ситуацію і вже на початку 2016 року гривня повернулась до курсу 24 гривні за долар.

Саме тоді уряд прийняв рішення про замороження зростання зарплат громадянам. До цього додалась інфляція та нові податки, як от військовий збір. Для громадян це, звісно, було погано. Але держава перебувала у скрутному становищі та зуміла акумулювати необхідний ресурс для відновлення країни, якій загрожувала небезпека. Тому фахівці та відповідальні громадяни сприйняли ці кроки з розумінням.

«Зараз Нацбанк відмовився від політики фіксованого курсу, яка діяла від запровадження гривні, і перейшов до формування плаваючого курсу, який визначається на міжбанківському валютному ринку попитом та пропозицією на валюту. І це – правильний ринковий підхід. Він дозволяє інвесторам розуміти реальний фінансово-економічний стан у державі і приймати виважені рішення стосовно вкладення грошей в українську економіку», - переконаний фахівець.

Що буде далі

У 2019 році, коли Україну очолили популісти, фінансові експерти з жахом очікували, що крах фінансово-економічної системи настане дуже швидко.

«Коли дилетанти приходять до влади в ситуації воюючої держави та незавершених економічних реформ, коли значна частина економіки монополізована, олігархи хочуть зберегти свої доходи, а не державу, багато фахівців думали, що крах може настати швидко. Я розумів, що інвестори не можуть довіряти популістичним заявам новоявленої влади. Додаткові побоювання породжувало те, що Міжнародний валютний фонд став призупиняти надання фінансової допомоги Україні, вимагаючи продовження економічних реформ, а не популістичних заяв», -  говорить експерт.

Карантинні ковідні обмеження лише посилили негативний удар по економіці України, якого вона зазнала вже через рік голого популізму, непрофесійності й безвідповідальності нової влади.

Тішило тільки те, що за п’ять попередніх, до 2019, років вдалося сформувати достатній запас міцності, щоб уникнути раптового колапсу фінансово-економічної системи держави. Тому ті два роки на цьому ресурсі вдалося пройти. Зараз світова економіка потроху починає відновлюватися. Отже, у світі сильно зріс попит на ресурси, які експортує Україна – на метал, руду. Це призвело до зростання цін на ці ресурси, а, отже, до збільшення надходження валютної виручки в державу та вплинуло на низьку волатильність курсу гривні.

Також Україна отримала від Міжнародного валютного фонду 2,7 млрд доларів в межах програми боротьби з наслідками коронакризи в світі. Надходження цих коштів дозволить ще якийсь час владі утримати курс гривні у стабільних межах, продовжуючи свої популістичні експерименти на українських громадянах.  

«Щоправда, вже є заява прем’єр-міністра, що частину цих коштів використають на підвищення зарплат, пенсій, стипендій. Тобто, - на проїдання, а не на поглиблення економічних реформ», - зауважив фінансист.

Водночас він застеріг, що рівень номінальних доходів громадян, які зростуть з цими фінансовими вливаннями, буде з’їдений ростом інфляції, яка уже сягнула 10 відсотків.

Окрім того, уже зросли ціни на електроенергію і газ. А це все вплине на підвищення цін на товари, які мають у своїй складовій зазначені енергоресурси. Отже, на жаль, слід очікувати подальшого падіння добробуту громадян та їхніх реальних доходів. А це все неминуче відобразиться на падінні курсу гривні.

«Поки що можна прогнозувати курс в межах 27,5 гривень за один долар до кінця року, за умови відсутності критичних збурень суспільно-політичної й економічної ситуації в Україні», - прогнозує Ігор Лисий.

Також він зауважив, що у 2020 році грошова маса зросла на 28,7%. Тобто, економіка таки інтенсивно наповнювалася надрукованими грошима, які не забезпечені реальними товарами та послугами, породжуючи інфляційні процеси в країні. І хоча 2021 рік ще не завершився, а грошова маса вже збільшилася ще на 13,8%. Це означає, що друкарський верстат, який друкує гривні, увесь час працює, у той час, як реальна економіка сповільнює свої оберти.