[media=135182,135183,135184,135185,135186,135187,135188,135189,135190,135191,135192,135193,135194,135195]
Про це повідомляє кореспондент «Вголосу».
Заходи почались із покладання квітів до символічних таблиць загиблим, що біля каплиці на військовому кладовищі, та чину панахиди за військовиками, які полягли у 1944 році. Потім відбулось перепоховання віднайдених останків.
Декан УГКЦ, військовий капелан отець Михайло Сукмановський наголосив, живі повинні пам’ятати тих, хто загинув у бою за Україну.
«Сьогодні ми згадуємо про всіх загиблих за волю України в особі цих людей, останки яких віднайшли. Всіх тих, які віддають своє життя за волю нашої країни. Ці останки, які тут поховані, - це люди, які теж хотіли жити, обнімати своїх рідних та близьких. Сьогодні ми молимось не тільки за мертвих, а й за живих, які боронять нашу землю на Сході», - сказав отець Михайло Сукмановський.
Секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета розповів, що наразі імена чотирьох загиблих не вдалось встановити, проте роботи над цим триватимуть.
«Сьогодні ми зібрались, щоб провести в останній шлях чотирьох воїнів, які загинули 74 роки тому під час подій Другої світової війни. Вони були воїнами дивізії «Галичина». Ці люди боролися за Україну, вони мріяли, щоб наша держава стала незалежною. Вони віддали своє життя за нас. Це були молоді хлопці. Не факт, що у них були сім’ї, щоб передати свої гени дітям. Наше головне завдання - пам’ятати про нашу історію. Серед чотирьох воїнів, троє мали ідентифікаційні жетони. Незабаром ми знатиме їхні імена та намагатимемось розшукати родини. Зараз - це все, що ми можемо дати цим хлопцям. На наших теренах є ще дуже багато солдатів, які не мали похорону, за яких не помолились і яких не провели в останній шлях, як військових», - наголосив Святослав Шеремета.
Заступник голови молодого резерву Галицького братства дивізії «Галичина» Василь Бичко зазначив, що у «Бродівському котлі» у 1944 році загинуло три тисячі дивізійників, проте двом тисячам солдатів вдалось вирватись з оточення. Зараз з них ще живі 32 воїни дивізії «Галичина».
«74 роки тому тут було справжнє пекло: галицькі вояки виривались з оточення, московська орда перевершувала їх у чисельності та озброєнню, але вони прорвалися. 18-річний Зенон Врублевський з кулеметом «МГ-42» у цій місцевості забезпечував прорив нашим хлопцям. Іван Фіалка патроном підбив російський літак. Іван Мамчур, Михайло Кльофа є взірцями для нас. На цьому місці лежать наші герої, цвіт галицької еліти. Ми низько вклоняємось галицьким бійцям», - сказав Василь Бичко.
ІА "Вголос": НОВИНИ