Тільки не в цей вечір, вирішив повстанець І намерзлу зброю - в схованці зоставив А мороз гарцює і рипить дорога А у небі зорі величають Бога Повстанці були людьми релігійними. Тож виконуючи свою шляхетну місію не забували і про церковні свята. Одне з них - Різдво Христове, було для упівців справді особливим. Навіть у важких умовах вони шанували традиції: колядували, готували святкові страві, обмінювалися подарунками та різдвяними листівками.
Що дарували?
Замість традиційних подарунків провідники УПА дарували своїм побратимам більш необхідні речі. Наприклад: тютюн, шкарпетки, сушені фрукти, рукавиці тощо. Любили це все запаковувати та підписувати пакунок адресату. Однак отримати чарівну торбинку на Різдво міг далеко не кожен упівець. Зазвичай подарунки отримували поранені у шпиталях. А от здорові стрільці часто залишалися ні з чим.
Займалися організацією святкових подарунків Теренова сітка ОУН або ж учасники Українського Червоного Хреста.
Втім, найулюбленішим способом привітання була листівка. Нею вітали всіх: рідних, друзів, знайомих, побратимів. Виготовляли їх зазвичай на друкарських машинках (часто в підпільних друкарнях). На вигляд листівки були прості, могли містити елементи узору. Їх малювали на папері та розфарбовували аквареллю.
Де святкували?
Часто повстанці обирали собі населений пункт у якому хотіли б відсвяткувати. Зазвичай - це було невеличке село, щоб не впадати у око ворогам. Приходили до господарів додому та просили прийняти їх.
Особливе святкування Різдва у повстанців відбувалося у криївці. Тут до нього готувалися гучно: накладали чимало страв на різдвяний стіл, робили дідуха та прикрашали ялинки. Головні слова привітання надавалися командиру. Після чого всі молилися та сідали за святковий стіл.
Видання повідомляє видання «Ukranian People» майор УПА Степан Стебельський, який народився у Голині (Калуський район) і загинув у Чехії 1949 року, у своїх спогадах детально описав святкування Різдва у повстанській криївці. Перед Святою вечерею командир виходив з бункера і готував сіно та дідуха, якого упівці заздалегідь приносили з села.
“Входячи до бункера, я привітав усіх вісткою: “Христос Рождається!”, а всі відповіли: “Славіте Його”! Лиця стрільців не були сумні, але сльози текли по них. Вони були поважні, святочні і грізні. Стаємо в лаву, відмовляємо молитви, співаємо коляду “Бог Предвічний”. Після коляди моїм обов’язком було сказати декілька слів”.
Не забували і про 12 святкових страв. До них входили: борщ з вушками, колочений горох, каша з грушками тощо.
Втім, ще цікавіше святкування проходило у повстанських таборах. Адже тут на відмінно від замкнутих приміщень повстанці мали більше простору. Тому не лише колядували, але і влаштовували танці.
Однак навіть у цей час доводилося пильнувати ворога. Тому повстанці завжди були насторожі. Їм важливо було, щоб їхні святкування не ставали об’єктом небезпеки для інших.
Особливі звичаї
Повстанці готували своїх членів до Різдва по-особливому. У них навіть були для цього спеціальні інструкції. Це було чудовою нагодою, щоб провести інформаційну роботу серед населення.
Одна з настанов виглядає так: «Віруймо свято, що прийде незадовго і для нашої многостраждальної батьківщини великий і щасливий день Різдва — день Рождества Вільної і Незалежної Української Держави".
Повстанські листівки
Одним із символів святкування Різдва в упівців були листівки. Якими вони не лишали вітали побратимів, але й і наголошували на важливості відродження Української держави. Часто на листівках зображали самого повстанця зі зброєю в руках та Вифлеємську зірку. Це свідчило про те, що вояки готуються до Різдва, але водночас не забувають про свою священну місію - боротьбу. Також листівки для повстанців мали магічну силу.
Проте виробляли їх не лише заради привітальної місії. А мали на меті дещо більш вагоме. Насамперед їх розповсюджували серед української діаспори, щоб зібрати кошти для підтримки боротьби. До слова, в архіві у Лондоні, і досі зберігається чимало таких. Найчастіше вони були адресовані головному провіднику ОУН - Степанові Бандері.
Апелював і до народження Христа з ідеєю відновлення і сам оунівець: «Особливо у найтяжчих життєвих ситуаціях, великому нещасті, терпіннях і боротьбі, віра в Христа дає найсильнішу, часто єдину й певну поміч».
На інших листівках найчастіше можна було побачити схожі написи: «Просимо тебе, Царю, просимо всі нині, пошли долю, верни волю любій Україні!».
Унікальні колядки
Повстанський рух перебрав безліч звичаїв із традиційного Різдва. А згодом переробляв їх під свій лад. Так почали з’являтися перші повстанські колядки, які були інтерпретацією вже давнішого виконання.
«Нова радість стала,
Яка не бувала
Над вертепом звізда ясна
Увесь засіяла.
Ой ти чуєш, брате,
Сумную новину:
Закували у кайдани
Нашу неньку Україну.
А Степан Бандера
На се споглядає
Здоймив руки до Ісуса,
Ісуса благає: «Ісусе, мій милий,
Я Тебе благаю,
Поможи ми сю комуну
Вигнати із краю...»
Згодом повстанці почали складати і нові власні колядки. На одну з таких наштовхнули автора, Михайла Дяченка, події 1946 року. Тоді багато хто святкував Різдво тихо і скромно. Все блокаду через блокаду енкаведистів у селах. Колядка автора настільки полюбилася своєю органічністю, що швидко стала не лише повстанською, але й і народною.
«Сумний Святий Вечір
В сорок шостім році,
По всій Україні,
Плач на кожнім кроці.
Села руйнували,
По тюрмах саджали,
Так Московії катюги
Україну мордували.
В кайдани кували,
Щоб ми їх носили,
Люд невинними тисячами
Заганяли у могили».
Ті речі, які передавав автор «Боєслава» у своїх колядках збігалися із настроями тогочасного народу. Тому його тексти швидко набрали популярності та почали знаходити велику кількість прихильників.
Однією з найбільш відомих колядок, яка дійшла і до наших часів є “На столі на сіні». У ній відчувається весь біль українських родин, які зазнали трагічної долі.
«На столі на сіні
Свічка сльози ронить,
Сумно у хатині –
Мати б’є поклони:
О, змилуйся, Христе.
Зглянься, Божа Мати, –
Замініть мої Ви сльози
І тяжке прокляття.
Де ж ти, любий сину?
Де ж ти, мила дочко?
І цілує, к серцю тулить
У крові сорочку.
На Різдво уранці
Сніжок пролітає,
Сива мати, мов зозуля,
З горя умліває…
Вислухай молитву,
Боже щедрий, Боже! –
Хай блаженна зброя
Ката переможе!»
ІА "Вголос": НОВИНИ