>
Якщо у 2004 році суттєво «коригувались» як передвиборчі рейтинги, так і дані екзит-пулів (кажуть, «ціна питання» доходила до цифр з шістьма нулями), то вже під час проведення дострокових парламентських виборів у 2007 році ми вже не побачили ні «війни рейтингів», ні «війни екзит-пулів», натомість побачили, що за 4 000$ можна незначно підвищити рейтинг дрібної політичної сили. Така тенденція до зменшення, безперечно, є позитивною і призведе до відсіювання «заробітчан» від соціології і підвищить довіру до соціологічних даних як таких. Але тут потрібна золота середина, бо є ще приклад Росії.
По-перше, громадяни Росії в більшій мірі, ніж українці цікавляться і довіряють результатам соціологічних досліджень (77% цікавляться і 76% довіряють). По друге, політичні рейтинги на загальноросійському рівні досліджує всього декілька структур, деякі з них - з «державним корінням». По-третє, передвиборчі рейтинги завжди добре співвідносяться з результатами голосування, хоча, як і в Україні бувають «волання», що дані exit-poll навіть на десяті не відрізняються від результатів ЦВК. Натомість, жоден соціологічний центр не зміг передбачити явку виборців на останніх російських парламентських виборах. Прогнозовані різними соціологічними центрами відсотки явки на виборчі дільниці були меншими на 5-10% (!!!), ніж ті які були оголошені російським ЦВК.
Все начебто свідчить про чесність і професіоналізм авторитетних соціологічних центрів Росії. Все було б нічого, якби не одне АЛЕ – російські соціологи один за одним почали вибачатися за те, що не змогли правильно спрогнозувати явку виборців, що методика прогнозування явки потребує уточнення і ще багато різного «наукообразия» з цього приводу.
Не хочу сказати, що наш український плюралізм думок (і у сфері соціології теж) є кращим за «единодушие» сусідів, але, як відомо, правда десь посередині.
ІА "Вголос": НОВИНИ