Його заява це тест на лояльність Заходу до діянь Кремля. Меркель приїхала до білокам'яної на поклін за грошима для суднобудівних підприємств в Вісмарі та Варнемюнді, обговорювати подовження проекту «Північни потік» та продажу «Опелю» росіянам. У ФРН скоро вибори, потрібно буде звітуватись перед виборцями. В результаті, отримала підтримку Медведєва і як знак подяки, практично промовчавши стосовно подій на Північному Кавказі, пригрозила пальчиком в сторону України.
Україна, фактично, останній форпост на шляху до відтворення та зміцнення совдепівської імперії і не стільки зовнішньо скільки внутрішньо. Москва вважає, що Україна слугує прикладом для тих національностей, що прагнуть незалежності від Росії. Північному сусіду потрібний міф про зовнішні виклики, для згуртування власного населення.
Річ у тім, що в самій РФ назріває друга хвиля «параду суверенітетів», зростає невдоволення центром. Особливо після військового конфлікту з Грузією та визнання Кремлем Абхазії і Південної Осетії окремими суб`єктами міжнародного права. Очевидно не все так просто, якщо навіть союзна Білорусь, не зважаючи на віддаленість від Кавказу, не ризикнула підтримати Москву.
В Інгушетії та Чечні все частіше звучать постріли, вибухи, зникають люди, вбивають правозахисників, відбуваються масштабні зачистки федералами, одним словом - повномасштабна війна. Все гучніше звучать протестні настрої в Башкортостані, Татарстані, Далекому Сході та й загалом по всьому Сибіру.
Прикладом слугує послідовна поведінка України, в адресу якої, від суб'єктів федерації, звучать зовсім інші слова ніж ці, що озвучив Медведєв. Більше того, висловлюється готовність постачати енергоносії за значно нижчими цінами. В глибинці почали відкрито, окремо розрізняти росіян та москалів, що ще кілька років назад у сні б не приснилось. Понад 50 відсотків населення РФ вважають розпад Росії реальністю! Особливо у сьогоднішній час коли зупиняються виробництва і люди тисячами опиняються на вулиці, регіони прагнуть більшої незалежності від центру. Те, що було ще нещодавно фантастикою може стати реальністю. Як це може відбуватися, проілюстровано у багатьох футуристичних і наукових працях. Один з варіантів розвитку ситуації, що знаходить дедалі більше підтверджень можна знайти на сайті проекту "Етнополітична карта світу 21 століття" (http://svit21.narod.ru)
Зрозуміло, що керівництво України, мало б мати свою офіційну думку з приводу відцентрових процесів у сусідів. Не оминути власних позицій з цих питань і майбутнім кандидатам в президенти. Тому своїм тиском на Україну Росія хоче впіймати двох зайців - мати в майбутньому лояльного, мовчазного президента і максимально тримати під контролем цілісність федерації.
Світ чекають великі перетворення, фінансова криза лише пригальмувала свій хід. Звичайно, в таких умовах Україна зацікавлена у стабільній ситуації в РФ (можливі внутрішні військові конфлікти між суб`єктами). Не за горами той час коли кремлівські вожді ще особисто благатимуть про допомогу. Фактично, Росія в особі Ющенка втратила посередника, який міг бути ключовою ланкою у налагодженні відносин між центром та бунтівними регіонами. Навряд чи майбутній президент України (якщо це буде не Ющенко) матиме достатню політичну вагу для проведення такого діалогу, приміром в Татарстані чи Інгушетії.
Андріян Фітьо, ГО «Експерт-група»
Соломонюк Роман, Центр з інформаційних проблем територій
ІА "Вголос": НОВИНИ