Солов’їна та квітуча. Милозвучна та ніжна. Багата та душевна... Такими чудовими епітетами ми звикли наділяти українську мову. І це, без сумніву, правда. Утім, розглядаючи її лише крізь призму поетики та краси, ми подекуди забуваємо, що в умовах сучасних реалій, у першу чергу, наша державна мова має важливе стратегічне значення.
«Вголос» поспілкувався із поетом та активістом Юрієм Руфом – про те, чому мова – це, в першу чергу, наша зброя, як боротися з російськомовністю українців та чи зможе держава змінити мовну тенденцію.
Дотримання мови потрібно вимагати
Здавалось би, це якийсь нонсенс: 30 років незалежності, 8 років неоголошеної війни, десятки тисяч загиблих, а ми далі живемо у реаліях, у яких змушені боротись за своє право розмовляти, чути та читати українською мовою. Це правда. На жаль, в Україні далеко не всі усвідомлюють важливість державної мови. Вже багато років ми є свідками різноманітних спекуляцій: про двомовність, про ніби то російськомовний Донбас, чи про те, що «какаяразніцанаякомязикєгаваріть».
Та все ж боротьба на мовному фронті триває. Повільними, але впевненими кроками, ми йдемо до перемоги: наш інформаційний простір нарешті стає українським. А відтепер, державна мова буде обов’язковою ще й у сферах культури, туризму, обслуговування та бізнесу. Це регулюватимуть нові норми Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», які набули чинності вже 16 липня цього року.
Утім за словами Юрія Руфа, аби цей закон діяв належно, необхідно, аби держава вимагала його дотримання у всіх сферах суспільного життя. Інакше – від нього буде мало сенсу.
«Люди звикли рухатись по «шляху найменшого спротиву», а ось, «добровільно» змінювати стан речей, можуть лише високовмотивовані одиниці. Закон почне діяти тоді, коли його дотримання будуть вимагати. Оскільки «контролюючі служби» (до прикладу, поліція) в Україні теж зрусифіковані, ймовірно, спостерігатимемо саботаж. Тому контроль може забезпечити активність «небайдужих громадян» і в правовому полі, зокрема», – каже чоловік.
Поет переконаний: аби порушень законодавства було менше, українці повинні виносити будь-які прецеденти, пов’язані з державною мовою, на широкий загал. А ще, каже Юрій Руф, слід взагалі уникати спілкування російською мовою та повністю відмежувати себе від російськомовного культурного простору.
«Як боротися? Тут немає універсального рецепту. Коротка і дієва відповідь – боротись. Будь-які прецеденти, винесені для широкого суспільного обговорення будуть корисними. Мінімально, що залежить від кожного з нас: за жодних обставин не переходити на російську, «витерти» для себе російськомовний культурний простір. Не поширювати і не тиражувати жодного контенту російською. Особливо цікаві та корисні речі перекладати і давати також державною мовою. Розумієте, Бандера не прийде і Україну не українізує. Все залежить від кожного з нас. Головне – не прогинатись», – додає він.
Мова – це не лише засіб комунікації
Будь-яка мова виконує безліч важливих функцій. Безумовно, серед них є й комунікативна. Однак українцям потрібно зрозуміти одну просту річ: ми повинні навчитися сприймати нашу мову не лише як засіб комунікації, а й, у першу чергу, як потужну зброю в інформаційній війні. Лише усвідомивши це ми зможемо перемогти.
«На державному рівні злочинно розглядати мову просто як засіб комунікації. Її потрібно розглядати з позиції нацбезпеки. А з позиції стратегії національної безпеки, засилля російського інформаційного простору створює дуже живильне середовище для російської пропаганди, а також – для внесення російського наративу в голову середньостатистичного українця», – пояснює Юрій Руф.
На його думку, розмовляючи російською мовою та постійно споживаючи російськомовний продукт, українець дає можливість російським інформаційним військам створювати численні диверсії проти України.
«Проблема русифікації з боку Росії полягає якраз не в тому, що всі розмовлятимуть російською мовою, а в тому, що всі будуть думати так, як це буде грамотно внесено росіянами в українське інформаційне поле. А ось якщо ми повністю виключимо російську мову з українського інформаційного простору, росіянам доведеться витратити колосальний ресурс, аби перекласти величезну кількість як пропагандивних матеріалів, так і тих, що несуть приховану пропаганду. Ми звикли сприймати мову з позиції поетики, але слід почати сприймати її з позиції конкретики. Адже, у першу чергу, її функціонал – це забезпеченння національної безпеки від ворожої російської пропаганди», – каже поет.
Анастасія Сорока для «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ