Ще у 2020 році у Львові спалахнув скандал через нібито незаконне будівництво на території музею «Шевченківський гай» дерев’яної каплиці, внаслідок якого ініціатора проєкту, отця Юстина Бойка, навіть називали незаконним забудовником. Коли час вже минув та влігся пил, ми спробували розібратись, невже дійсно Українська греко-католицька церква займається банальним рейдерством? Або ж хтось хоче, аби суспільство так думало?
Після публікації тексту про своєрідну редакційну політику львівського антикорупційного видання “Наші гроші” та участь журналістки видання Олександри Губицької у закупівлях Львівської міської ради синкел у справах монашества Львівської архиєпархії УГКЦ Юстин Бойко написав у себе на фейсбуці про власний досвід взаємодії з журналістами видання.
“Пам’ятаєте літню каплицю, яку мене змусили забрати зі Львова зі Свято-Іванівської лаври? Пам’ятаєте, яку інформаційну дискредитаційну кампанію проти мене особисто розвинув один відомий медіа-холдинг, який належить одній відомій людині у Львові? Деталі цієї епопеї колись привідкрию, бо я досі спеціально бережу в таємниці деталі і залаштунки. Але одне сьогодні скажу, бо не можна весь час мовчати на зло і підступність. У розпал цькування до мене подзвонила головна редакторка видання «Наші гроші» та випитувала за документи і гроші, за які здійснюється реставрація об’єктів у Свято-Іванівській лаврі. З висоти грізного тону вона розмовляла зі мною, ой з висоти. Ще й якої”, — пише він.
Ми поспілкувались зі священнослужителем, аби зрозуміти, про що йде мова і про які організовані інформаційні кампанії проти УГКЦ у Львові, який є історичним центром українських греко-католиків, він говорить. Для того, аби збагнути повною мірою суть історії, яка відбулася понад рік тому у Шевченківському гаю, спробуємо насамперед проаналізувати обставини, що призвели до виникнення гострого скандалу.
Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького існує у Львові з 1971 року та відомий більшості львів’ян як “Шевченківський гай”. Це унікальний скансен — етнографічний музей просто неба, який почав формуватись після перевезення до Львова 1931 року унікальної дерев’яної церкви святого Миколая, збудованої ще 1761-го. Завдяки втручанню митрополита Андрея Шептицького та його брата Климентія церкву, яку мали б розібрати, вдалось зберегти, і її перенесли до Львова під керівництвом відомого українського мистецтвознавця Михайла Драгана.
Втім небагато львів’ян знає, що саме цей храм був центральною святинею Свято-Іванівської лаври УГКЦ, другої в історії УГКЦ, заснованої відповідним декретом митрополита Андрея Шептицького. Станом на сьогодні лавра продовжує діяти, проте останніми роками її діяльність стала предметом інформаційних кампаній та конфліктів.
29 грудня 2020 року у соціальній мережі Facebook з’явився відкритий лист працівників Музею народної архітектори та побуту імені Климентія Шептицького, знаного серед львів’ян як «Шевченківський гай», про те, що представники Церкви під проводом настоятеля лаври отця Юстина Бойка проводять незаконне будівництво на території музею, встановлюючи каплицю. Тоді сам отець підтвердив відсутність необхідної документації та послався на усні домовленості, які були між ним й високопоставленими чиновниками Львівської міської ради.
“Моєю особистою помилкою було те, що багато речей ми досягали домовленостями усними. І саме коли йшла мова про спорудження літньої каплиці над скитом святого Геннадія, тоді люди, які давали цю усну гарантію, просто замовкли, як і чиновники з ЛМР”, — говорить священнослужитель.
Заступник міського голови Львова Андрій Москаленко підтвердив створення робочої групи з цього питання, а сам отець Юстин анонсував спільну пресконференцію з представниками міської ради, яка, втім, не відбулась. У підсумку, капличку було демонтовано та перенесено до так званої української Кальварії — паломницького комплексу УГКЦ неподалік села Губичі на Самбірщині, який за сталінських часів став місцем мученицької загибелі багатьох священнослужителів та вірних.
Минуло більше як рік від тих подій, і ми спробували зрозуміти, що насправді відбулось довкола Свято-Іванівської лаври села Губичи на Самбірщині — непорозуміння, хибна комунікація чи умисна провокація.
Музей, який от-от зміниться
Як заявляє сам отець Юстин, справа повноцінного відновлення лаври тягнеться ще з 90-х років. У 2015-му виникла ідея будівництва сучасного візит-центру на території музею, проте від неї відмовились через негативне сприйняття львів’ян.
Як розповів у коментарі для “Вголосу” отець Юстин, саме 2016 року була створена робоча група між містом та Львівською архиєпархію УГКЦ з метою остаточно врегулювати всі питання. Зрештою, 2018-го сторони дійшли згоди, і 10 серпня 2018 року виконком ЛМР, який очолює міський голова Андрій Садовий, ухвалив рішення №900. Ним передбачали проєктування та подальше будівництво коштом бюджету розвитку Львова нового фондосховища та адміністративного корпусу для музею. Після будівництва споруда, у якій зараз розташована адміністрація музею, мала б бути передана Свято-Іванівській лаврі, якій вона і належала до радянської окупації.
Як повідомляє видання “Твоє Місто”, 13 серпня 2018 року на території музею були освячені місця під будівництва майбутніх адміністративних споруд за участі Львівського митрополита УГКЦ Ігоря Возьняка, тодішнього настоятеля Свято-Іванівської лаври отця Юстина Бойка та працівників музею.
27 червня 2019 року на засіданні виконкому ЛМР було ухвалено рішення №600, яким затвердили містобудівні умови та обмеження для будівництва нового адміністративного корпусу для Музею імені Климентія Шептицького.
Як вказано у рішенні, проєкт мав би бути реалізований у проміжку з 2018 по 2021 рік.
Станом на початок 2022 року будівництво адміністративного корпусу музею ще триває. Стан будівництва можна побачити на фото.
Зауважимо, що будівництво має містобудівні умови та обмеження і всі необхідні дозвільні документи. Водночас, чимало львів’ян у соціальних мереж дивуються тим фактом, що створення нового адміністративного центру музею, який, безумовно, необхідний, не викликає жодних питань у контексті збереження унікального середовища найбільшого львівського скансену. У той час як появу дерев’яної каплиці, розташованої безпосередньо біля приміщень лаври, сприйняли як загрозу всьому комплексу Музею народного побуту та архітектури імені Климентія Шептицького.
До виборів нам дають обіцянки, про які потім забувають
Власне, саме рішення про будівництво мало б стати новим фундаментом для стосунків між лаврою та містом. Проте щось пішло не так. Розповідаючи історію будівництва, а потім і демонтажу каплиці, отець Юстин, який є синкелом у справах монашества всієї Львівської архиєпархії УГКЦ, говорить про особисті розмови з високопоставленими львівськими чиновниками, деталей яких, втім, не розкриває. За словами священника, він став жертвою інформаційної провокації, яка мала всі шанси вилитись у кримінальне провадження.
“Була ще приватна переписка, але я вирішив, що з мого боку буде неправильно її публікувати, і взяв основний удар на себе. І вийшов незаконним забудовником. Але я побачив потім, що це було підготовлено, адже медіа міського голови розкрутили інформаційну агіткампанію проти мене особисто. Що мене здивувало, мені подзвонила якась представниця видання “Наші гроші”. Я не знав, про що йде мова, бо я не є досить обізнаний, чим вони займаються. Ну і вона мене випитувала, звідки гроші на реставрацію, документи на реставрацію, тощо. А потім мене попередили, що в «Прозорро» музей зарезервував гроші на адвокатські послуги. Я так розумію, що проти мене готувалось щонайменше адміністративне провадження, а може, й кримінальне”, — розповідає він.
Нагадаємо, “Вголос” писав про зв’язки журналістки видання “Наші гроші” з міським головою Львова. Отець Юстин вважає, що мова йде про штучно спровокований конфлікт, який хотіли максимально підсилити. Свідомий цього, він не пішов на загострення.
“Вони розраховували, що я будівлю каплиці, яка була зроблена за всіма архітектурними нормами, не заберу. А я виконав її. Комісія міська вирішила знести каплицю, і я її переніс в українську Кальварію. За що дякую Богу. Але це був прецедент — вперше в новітній історії України на Галичині було демонтовано сакральну споруду”, — розповідає він.
Зауважимо, що ми спілкувались з отцем ще до того, як цієї суботи, 5 лютого, у Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького вщент згоріла старовинна гуцульська ґражда разом із понад двома сотнями експонатів.
Як наголосив Юстин Бойко, він шанує працю міської ради та її посадовців, проте його здивувало, що з того часу абсолютно всі чиновники, які раніше активно контактували з ним задля вирішення питання співіснування лаври та музею, усунулись від подальшої комунікації.
“Я вважаю, що у Львові є середовище, яке культуру намагається обездуховити і забрати з неї сакральне. Оскільки інформаційна кампанія проти мене була дуже брутальною, і це люди зауважили”, — прокоментував він.
Зауважимо, внаслідок інциденту хвиля критики стосовно отця Юстина подекуди переходила межі, адже, з-поміж іншого, його порівнювали з Савонаролою (італійським ченцем та релігійним фанатиком епохи Ренесансу), а середовище його друзів назвали “греко-католицьким Талібаном”.
Зокрема, такі припущення висловив у своєму блозі львівський громадський активіст Антон Савіді, назвавши отця Бойка маніпулятором. Наскільки коректно порівнювати УГКЦ та рух Талібан, визнаний терористичним у більшості країн світу, безумовно, питання риторичне. З огляду на демократичний характер української держави та гарантовану свободу слова, можна лишити його на совісті автора.
Зауважимо лише, що, з-поміж іншого, Антон Савіді був активним учасником протестів проти реконструкції площі Святого Юра, внаслідок якої там з’явився громадський простір та був встановлений монумент митрополиту Андрею Шептицькому. Основною причиною тоді називали високу вартість робіт (яка сягнула понад 30 млн грн) та потребу зрізати кілька дерев у сквері, закладеному відомим ландшафтним архітектором XIX сторіччя Арнольдом Рьорінгом.
Додамо, що лише за минулий, 2021-й, рік у Львові зрізали чимало дерев. Зокрема, в рамках реконструкції вулиці Пекарської спиляли дерева задля прокладання нової велодоріжки. Зрізали дерева також у процесі реконструкції вулиці Степана Бандери та інших об’єктів. Понад те, зауважимо, що реконструкція лише однієї вулиці Пекарської обійшлася міському бюджету у понад 100 млн грн, а вулиці Бандери — в понад 200 млн.
Чому в цих випадках ми не бачили протестів та активістів з плакатами? Питання, безумовно, риторичне.
За словами отця Юстина, глобальною причиною появи непорозумінь та конфліктів між Церквою та окремими середовищами міста є відсутність чітких та прозорих правил створення нових релігійних споруд.
“Важливо, коли є встановлені чіткі правила гри. А не — своїм все, чужим закон. То так воно і не виникає. Брак чітких правил створює ці напруженості. Напередодні виборів намагаються задобрити чи то священників, чи то медиків, чи то освітян, а потім забувають. Хтось це мусить сказати. Я це говорю з повагою до чиновників, бо не можна сказати, що вони всі погані, але таки треба звернути увагу на проблему, якщо вона є”, — підсумовує отець Юстин.
ІА "Вголос": НОВИНИ