Протягом останнього часу на шпальтах деяких львівських газет та інтернет-сайтах з підозрілою регулярністю з’являються відверто замовні матеріали стосовно ВАТ „Агрофірма „Провесінь”. Ось далеко не повний перелік цих публікацій: «На „Провесні” налякались рейдарів» („Ратуша”), «Небезпечна професія - реєстратор» („Ратуша”), «І для бабці будуть капці» („Новий Погляд”), «Із директора у власники в обхід закону» (за підписами різних авторів у „Новому Погляді” та „Львівській Газеті”), «Жахи на вулиці Тракт Глинянський...» („Вголос”), «„Вихор” і „Провесінь” не порозумілись» („Високий Замок”).
По-перше, впадає у вічі, що статті-близнюки (не просто подібні за змістом чи стилістикою, а повністю ідентичні аж до останнього розділового знаку!) підписані різними авторами: О.Бойко, В. Кавецька, М. Прокопенко, М. Бондар, Д. Білик. Складається враження, що замовник пасквілів просто дурить свого «спонсора», економлячи на гонорарі журналістам.... Часом дані опуси позначені дрібнесенькою позначкою «Точка зору» або «Позиція». На жаль, абсолютно незрозуміло, чия це точка зору – віртуального автора, головного редактора чи замовника тих «страшилок для лоха»... Ось стосовно позиції все більш-менш зрозуміло. Як казав колишній міністр-термінатор Луценко: «Бабло перемагає зло».
Докладно переказувати зміст публікацій немає сенсу, оскільки (незважаючи на розмаїття назв та підписів!) зводиться він до одного: казочку про злого Дракона (агрофірма «Провесінь»). І при цьому Дракон -як і годиться!- з трьома головами. Перша – голова правління Іван Півень, друга – І. Бедрило та В. Гончаров (юридичний супровід), третя – А. Поліщук (ЗАТ «Ліквідні цінні папери»). При чому отой жахливий монстр клацає зубами, плюється у перехожих сірчаною кислотою, по ночах б’є жінок хвостом по голові (примовляючи: «А от тобі за півня! Було не варити холодцю....») На додачу в одній руці страховсько тримає портрет спікера О. Мороза, а в іншій – львівських суддів на повідку...
І от саме цей страшний Дракон хоче з’їсти симпатичних пухнастих скунсиків Гарика (читай – ТЗВО ІК «Вихор») та Сєнечку (читай – «Кізін, Чібісов та партнери»), а також білого пікемона сіму (читай ЗАТ «Народні реєстри»).
Чи хтось у таку казочку повірить? Припустимо, що «Провесінь» насправді хоче заволодіти активами «Вихору». Але тоді чому саме «Вихор» активно скуповує акції «Провесні»? На прес-конференції 27.11 2006 р. заступник директора ІК «Вихор» Герасим Кізін привселюдно заявив, що «Провесінь» організував на нього рейдерську атаку. З матеріалами цієї комічної прес-конференції (де п. Герасим спілкувався з журналістами за принципом: у городі бузина, а у Києві родич...) охочі могли ознайомитись на сайті www.vuhor.narod.ru. При чому дізнатись щось конкретне про інвестиційну діяльність «інвестиційного консорціуму» представникам ЗМІ так і не вдалося. Хоч п. Кізін з трнтьої спроби зізнався, що на Львівщині за шість років існування «Вихор» ані копійчини в жодне підприємство поки не інвестував – через брак ... бажаючих інвесторів, зрозуміло! Цікаво, а чим же тоді займаються інвестиційні консорціуми?! Виключно скупівлею-продажем чужих акцій та майна?! Але зате п. Герасим з гордістю повідомив, що статутний фонд «Вихору» становить аж 25 тис. гривень! Варто задуматись, чи цікаво агрофірмі «Провесінь», яка володіє більш, ніж 100 га. землі у престижному районі Львова „загарбати цей ласий шматочок”? Чи, можливо, оті (по курсу НБУ) статутні 5 тис. „зелених” спокусили ЗАТ «Ліквідні цінні папери»? Або ж юридичну фірму, яку очолює п. Гончаров (у розпорядженні якої службове авто приблизно тієї ж вартості...)
Класика рейдерського захоплення відома вже, напевно, всім українцям, адже тема обговорюється у всіх ЗМІ мало не щодня. Замовник винаймає рейдерську фірму, котра виходить на реєстора, «купує» базу даних і за гроші того ж замовника скуповує понад 10% акцій у міноритарних акціонерів. Потім – позови від „своїх акціонерів” до «своїх суддів». І накладається арешт на акції та майно справжнього власника. Саме в цей час прогалини у законодавстві дозволяють провести «збори нових акціонерів» та заволодіти всім майном підприємства – жертви... Прибутковість наведеної схеми складає пронад 800% - отож вистачає і на «псевдоакціонерів», і на корумповані суди (генпрокуратура України володіє достовірною інформацією про те, які саме суди та судді штампують рішення – близнюки по рейдерських справах!). Залишиться і політикам, які лобіюють інтереси рейдерів, і самим рейдерам-посередникам.... Всі задоволені, всі мають чистий прибуток. і кого цікавить руйнація економіки України? Хіба нам потрібні виробники? Хіба на всіх не вистачить контрабандного товару? Хіба когось цікавить доля робітників, викинутих на вулицю? Вже понад третину населення Західної України виїхали «на панщину» до Італії, Іспанії, Португалії, Німеччини, Польщі... А «можновладці» своєю бездіяльністю сприяють рейдерам і голосно кричать про необхідність вступу України до Євроспільноти... Напевне, ми там потрібні лише у якості дешевої робочої сили ? Напевне, наші успішні, процвітаючі виробники, відомі та визнані далеко за межами України, заважають євроінтеграційному процесу? Важко повірити, неможливо зрозуміти, але факти свідчать про те, що «слово» і «діло» у нинішніх «слуг народу» рохходяться в діаметрально різні боки...
Зрештою – повертаючись до теми! Скупівлю акцій «Провесні» п. Кізін не заперечує, як і те, що скуповує їх по значно вищих від номіналу цінах. Купили – значить інвестували (точка зору керівництва «Вихору»). Але звідки дізнались поіменно, у кого купувати? Інформація конфідеційна, відома лише реєстратору (ЗАТ «Народні реєстри»). Ну, попри все – звідки взяли списки акціонерів не так вже й важливо. Купили акції, дали людям заробити (щоправда, позбавили можливості отримати дивіденди, але це вже особиста справа акціонерів). Голосно покричали про бажання «відродити Провесінь». Хоча агрофірма за останній час удостоєна декількох не тільки українських, але й міжнародних нагород за якість та обсяг овочевої продукції. І замість інвестувати кошти, «Вихор»-акціонер завалює агрофірму судовими позовами наслідком яких є арешт акцій, рахунків, майна «Провесні». Надзвичайно оригінальний спосіб інвестування, панове, чи не так?
Щодо «ображеного реєстратора» - це взагалі окрема тема. «Народні реєстри» (під керівництвом С. Герети) обслуговують – за їхніми ж словами! – понад 70 підприємств. Але чомусь як мінімум 5 з них стали жертвами рейдерських атак. Чи не варто клієнтам змінити реєстратора, котрий явно «приносить нещастя». Може ні в чому не винен, але вочевидь «не фартовий».
До питання використання судів. У кожній своїй замовній публікації Г. Кізін «свідчить» про незаконні рішення, що блокують активи «Вихору». При цьому прямо звинувачує суди та окремих суддів у корупції (просто дивує – як досі не отримав позову за наклеп?). Відверто вихваляється своїми зв’язками у Вищій Раді юстиції, скеровує до Генпрокуратури депутатський запит за підписом трагічно загинулого нардепа Є. Кушнарьова. Цинізму не має меж. Мертві не заперечать... Київські замовники добре знають, що галичани обожнюють опозиціонерку Юлю – і «Вихор» успішно знаходить підтримку БЮТ. Хай живе тота власть, котра більше дасть! Під будь-яким прапором, будь-якими засобами (ще й за чужі гроші, яких не шкода!) «Вихор» впевнено крокує до поставленої мети, змітаючи – як і належить вихору – все на своєму шляху...
Дивує інше – як деякі мас-медіа вносять свій посильний вклад у розвиток рейдерства в Україні, а потім красномовно обговорюють моральний аспект цього явища, як ото віртуальний правдоборець М. Боднар наприкінці своєї статті. Коли читаєш його філософські роздуми «про порядність та чесність», на думку спадає одне-єдине дещо перефразоване, задля пристойності, галицьке прислів’я: «Писати – не мішки тягати».
Інформаційний бізнес – справа прибуткова, але в моральному аспекті вельми делікатна. Адже продаючи за привабливу суму газетну площу чи ефірний час можна назавжди втратити довіру людей: адже ми не бидло, не «електорат», не натовп, який «все схаває». Ми – люди. Ми – ті, хто вийшов на Майдан і привів до влади (чи то ще більш вигідної тепер опозиції) тих, хто сьогодні нас зраджує і викидає на вулицю тих, кому роздавали солодкоголосі обіцянки.
«Об’єктивність» і «однобокість» - це різні речі. А вже якщо оприлюднюється точка зору, то варто запитати і думку іншої сторони. А ще краще оком кинути на хоча б ксерокопії документів, які цю точку зору засвідчують. Бо коли продаєшся – завжди ризикуєш опинитися у добре відомій «позиції»...
ІА "Вголос": НОВИНИ