Дмитро Стус – літературознавць, редактор журналу "Київська Русь", Шевченківський лауреат.
Shf: Чого чи кого бракує українській літературі?
Найбільше українській літературі бракує літературної і книговидавничої технології, механізмів, які б допомагали видавцям перетворювати маленьких зірочок в більші чи менші літературні постаті. Письменникам дуже часто бракує віри в те, що вони дійсно займаються своєю справою.
Василь: Чи зміг би Василь Стус прожити в наш час? Чи він просто вчасно пішов як Висоцький чи Цой, які б були просто лишніми на цьому святі життя?
Залежно чиє свято. А загалом кожна людина сама робить себе "зайвою" або не зайвою. Що стосується Василя Стуса, то запитання не коректне, бо на щастя, часи вибирають нас, а не навпаки.
Віка: Чим займається гуманітарний центр Василя Стуса. Де можна подивитись вашу виставу про батька?
Після помаранчевих подій гуманітарний центр став не цікавий його засновникам, тому його немає. В той же час він дозволив втілити ті проекти, які до цього готувалися років 5. Ту ж виставу, яку планував робити гуманітарний центр з Проскурнею та Андрієм Середою ми відклали і очевидно, її не буде.
Вася: Минуло разу у Львові ви говорили, що "в російській літературі – брак ідей". На які ідеї (нові?) багата українська література?
Мені здається, що молода українська література доволі активно реагує на виклики часу. Особливо – це стосується письменників молодшого покоління. Інша річ, що рівень їх начитаності і ширшої освіченості сприяє тому, що вони винаходять велосипеди давно вже відкриті в інших країнах. Рівень читачів не набагато вищий, тому "багато" відкриттів сприймають на ура.
Утім – це стосується переважно прози.
Коли ми говоримо про такі постаті як Герасим'юк, Федюк, Кіяновська, то ця поезія зробила щось в будь-якій світовій літературі. І ще про брак ідей. Щойно вийшла друком онтологія малої прози 20 ст. Не думаю, що багато з "великих", (тобто тих, що мають Нобелівських лауреатів), спроможуться на такий же доробок малої форми.
Повну версію чату читайте тут
ІА "Вголос": НОВИНИ