Презентація альбому „Голденхітс” ВВ у напівпорожньому залі „Романтика”. До сотні піплів попивають пиво, жують сухарики і чіпси. Тато Василя знімає то всьо на камеру. Розслабон повний.
Дивно бачити децл народу на львівському феномені ВВ. Пісні поширені нетом, обговорення в ЖЖ, на чатах, форумах, інтерв’ю, підтримка Esthetic Education, все це б мало привести на денспол „Романтика” море народу. Але моря нема. Сушняк.
Концерт ВВ розділений на 3 частини: невідомі (непопулярні) пісні, англомовний блок та хітова обойма на закінчення. Піпли поступово, збігають з бокових сидінь на плейс, навпроти сцени. Гопи і гопихи, рокери, хіп-хопери, фанати Сєрьогі і Брітні Спірс.
ВВ автор 150 пісень у різних жанрах. Конферанс’є, тихенько, з-за сцени лахає з Васильціва, виходячи ж на сцену, його вуса набувають героїчного характеру, а голос – вікової серйозності. Відеоряд з фотками Василя, скелетики, палп фікшн, кліп естетіків.
2 гітари і компутер в кущах. Перші треки. Якась какофонія невідомо чого. Якийсь авангард чи експериментальний нойз. Слова губляться за першою ж комою, сенс втрачається у новому рядку. Піт Доерті з Babyshambles люблять понервувати публіку, граючи на неналаштованих гітарах та не попадаючи в ноти, при цьому маючи купу класних пісень і хітову „Fuck Forever”. ВВ не матюкається і про Доерті не чув. Він – місцевий феномен.
Трек „Я пливу” дає надію, хоч на якусь мелодію і текст. „Ближче до твого тіла” роздирає цю надію на шмаття, створюючи різнокольорову фантазію нервового тіку малалєткі біля першої голої тьолкі.
Народ дико лахає, стібнеться. Піднімає догори 2 запальнички, пускає хвилю, відривається від стільців, водить хороводи, підбадьорює ВВ, згадує про хіп-хоп. ВВ натхненно співає, перелітає на фальцети, доводячи публіку до екстазу. Віртуально диригує глядачами. Дитячі широко відкриті очі.
Англомовна частина концерту спародіювала найкращі традиції укрспіваків(-чок) повимахуватись своєю англійською, тіпа Руслана: джаст мейбі айм крейзі зе ворлд спайнс раунд енд раунд енд раунд – ші рі кі ді, ші рі кі дам дей!
Васильців співає „Люблю Емму Вотсон”, „Ебаут Естетік Едюкейшн” та „Леді Мадонна” Зе Бітлз. На згадку про бітлів він і грає на басі лівою рукою. Все дуже просто. Усе й справді дуже просто. Головне, що він не вимахується, співаючи найсерйозніші речі. Він просто чувак, який і досі живе у дитинстві, на відміну, вищезгаданих лохів з пантами і розпальцьовкою. Це його світ, його наїв. Усі знають хто такий ВВ. Ви знаєте на що ідете – гарно відірватись.
Васильців усіма своїми наївними піснями обламує всяких звьозд львівської і не тільки естради: Остапа, Курчика, Наталку Карпу, Князя, Ґринджоли, Юлія Рай, навіть і Руслану. Бо йому віриш, якою б безпросвітною не була його музика і якими б темними не були його вірші. Бо то щиро і без пантів, яких у тих самих звьозд по самий манікюр і педікюр. Чи будете Ви так сміятись на їх концертах? Ні. Немає з чого. Серйозні дяді і тьоті співають та грають ще більш ідіотські пісні, вважають себе сєкс-символами і тд і тп.
Комусь його шкода. Але читаючи його майбутні текстуальні відповіді, видно, що чудаку пофіг, що про нього думають інші. Він займається тим, що в нього виходить найкраще. На відміну від тих же ідіотів, які лахають з нього, бо фіг коли вийдуть зі своїх стадних пацанячих панятій і зроблять, щось нормальне у своєму житті.
А його хіти „Дякую Руслано”, „Яблуневий дощ” та „Кальмар”, які нафіг розірвали народ до самої сцени, зайве тому підтвердження. Під це хоч можна танцювати, на відміну від того ж Поплавського. Тілесну абракадабру побачите на фотах.
Відтепер ВВ на мобільних заставках, автографах, на плакатах, квитках, руках, ногах і ще, бог-зна де. Хтось б’ється в груди вічного фанатства ВВ, хтось клянеться в вірності, хтось стібнеться, хтось плаче на плечах. Василько Васильців спокійно п’є чай та йде до дому спати. Наївно. Супер. Василь Васильців. Читайте останнє речення його інтерв’ю.
Василь Васильців про:
Концерт:
Все в принципі добре. Вперше в Ровеснику і була добра апаратура. Переважно, я виступаю на не дуже добрій і так нічого не чути. А сьогодні відеоряд був класний, не включилось відео і це трохи шкода. Там було кілька інтерв’ю і відео з деяких концертів, але нічого, в принципі, мені сподобалось тут. Стільки диму було, трохи бродив, не міг мікрофон знайти. Але це надає ніби додаткового настрою. Це найдовший концерт, але співати не було важко.
Свою музику:
Я завжди намагаюсь якось покращувати і звучання, і все. Можна сказати, що я закладаю таку концепцію в пісні, що якщо будь-яка людина хоче щось робити, то вона може це робити і необов’язково, треба слухати всіляких різних критиків, які кажуть, вивчи там, перше, правила всієї гармонії і так далі. А якщо людина цього хоче, то вона може це робити і вдосконалюватись.
Виступ у „Романтику”:
Я взагалі думав, що сьогодні не буде людей взагалі. Бо то таке місце, що я сюди б не йшов на концерт. Я б краще в Ляльку пішов. Це якось, так не більш напружено. Але була пропозиція виступити тут, в мене нічого не планувалось. Тому я вирішив виступити тут. І тут було класно. Мало людей було, але всі вільно почувались, могли вставати ходити.
Глядачів, які над ним стібнуться:
Я це, звичайно, розумію, але я не для таких людей пісні пишу. Є люди, яким дійсно подобаються мої пісні, для них я і співаю. А інші, якщо хочуть приходити з інших причин, можуть приходять, вони ж не безкоштовно приходять.
ІА "Вголос": НОВИНИ