У Львові розробляють інклюзивний туристичний маршрут, який охоплює історичний центр Львова і Підзамче та містить вісім сакральних споруд. Проєктанти спільно з управлінцями та громадськими діячами уже провели аудит місцевості й напрацювали дорожню карту маршруту для маломобільних громадян.
“Вголос” запитав фахівців, як, на їх думку має відбуватися прокладання інклюзивного маршруту.
Один з них – Ярослав Грибальський голова ГО «Реабілітація осіб з інвалідністю», консультант проєкту та людина, яка сама пересувається на візку і багато років займається розв'язанням проблеми безбар’єрності Львова. Як він наголосив у спілкуванні з журналістами «Вголос», не випадково першою локацією інклюзивного маршруту є музей Митрополита Андрея Шептицького. І робить невеликий екскурс в історію.
“Ми знаємо Андрея Шептицького, насамперед як особу духовну, мецената, депутата, політика, мультимільярдера. Але не зауважуємо, що 15 років він прожив у стані інвалідності”, - розповідає Ярослав Грибальський.
Та додає, що якщо Митрополит був депутатом до Віденського парламенту, отже мусив якось відвідувати зібрання. І навіть сама подорож до Австрії у той час була непростою для людей з інвалідністю.
“Інколи можна почути, що Владиці допомагали в пересуванні. Та я думаю, навряд чи він хотів би надмірного прислуговування. Це саме стосується людей з інвалідністю і сьогодні”, - каже пан Ярослав.
Що ж стосується львівського інклюзивного туристичного маршруту, то за словами Ярослава Грибальського чи не найбільшою проблемою в місті є високі тротуари та незручна бруківка.
“Необхідно зробити пониження бордюрів в місцях з’їзду, облаштувати біля храмів місця для паркування транспорту для осіб з інвалідністю, подумати, як вирівняти подекуди бруківку, яка через розгалуження коріння дерев, що ростуть на узбіччі, стала нерівною”, - зазначає проєктант.
І додає, що в багатьох місцях поперек тротуарів є жолоби для стічних вод і це ускладнює рух для людей на візках. А також зауважує, що біля пам'яток архітектури немає туалетів. Тому, коли їх будуватимуть потрібно зробити так, щоб туди було зручно заїхати людині на візку.
“Усі зауваження та пропозиції, з детальними описами й фото проблемних місць, ми подали у комітет з доступності міського середовища Львова і сподіваюсь, що міська влада їх врахує та закладе кошти на розв'язання проблеми”, - резюмує Ярослав Грибальський.
Цієї ж думки дотримується і депутат Львівської міської ради, заступник голови постійної комісії з архітектури, містобудування та розвитку територій Юрій Мартинюк.
“Питання у двох речах - фінансуванні та фахівцях. які зможуть це правильно спроектувати та виконати”,- каже Юрій Мартинюк.
І додає, що технології 21-го сторіччя є настільки адаптивними, що дозволяють багато варіантів, щоб забезпечити доступ маломобільних груп населення до тих чи інших об'єктів.
“Я бачив у Парижі, Відні, Берліні мобільні пандуси та ліфти-підйомники, які не руйнують архітектурного ансамблю міста , але дають змогу особам з інвалідністю оглянути пам'ятку”, - зазначає депутат.
За словами Голова Львівського обласного осередку Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Андрія Салюка, питання доступності до пам'яток архітектури маломобільних груп населення в Україні почали обговорювати ще в кінці 80-х років минулого століття. У 90-их - робили усе можливе, щоб надати доступ особам з інвалідністю до усіх споруд.
“Я бачив коли в деяких палацах прорубували оборонні стіни, руйнували склепіння з розписами між поверхами, щоб вмонтувати ліфт, який мав би підіймати людей на візках, тепер маятник хитнувся в інший бік,” - каже Андрій Салюк
І наголошує, що люди з особливими потребами, це не тільки люди з інвалідністю, але й люди похилого віку, вагітні, люди які мають проблеми зі слухом чи з зором. І ці особи мали б мати вільний доступ до об'єктів культурної спадщини.
“Найскладніше є з доступом для людей з проблемами опорно-рухового апарату. Треба зробити, щоб було менше порогів чи сходинок, або щоб до тих об'єктів, які мають пороги і сходинки людина могла самостійно заїхати”, - зазначає співрозмовник.
Також каже, треба підходити індивідуально до кожного об'єкту і немає усталеної схеми в який спосіб це може бути зроблено.
“Наука йде вперед. Я думаю, що питання з інвалідністю обов’язково вирішиться, а от зруйновану пам’ятку архітектури ми вже не відновимо ніколи, тому треба зробити так, що зберегти її у всій красі для майбутнього”, - зазначає очільник.
Довідка. У 2009 році Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити рівні можливості доступності людям з особливими потребами, ратифікувавши Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю. Відповідно до, статті 9, цього документу, інвалідність — це коли особа з будь-якими порушеннями, стикається з бар’єром, і той бар’єр заважає їй брати участь у житті нарівні з іншими.
Перелік об’єктів екскурсійного інклюзивного туристичного маршруту:
- Церква Блаженного Климента Шептицького, музей Митрополита Андрея Шептицького (вул. Кривоноса, 1)
- Монастир сестер студиток/колишній Бенедиктинський монастир (вул. Вічева, 2);
- Церква Божої Матері Неустанної Помочі (вул. Марії Сніжної, 2);
- Церква Івана Хрестителя (пл. Старий Ринок, 3);
- Церква Святого Миколая (вул. Хмельницького, 28);
- Монастир Святого Онуфрія (вул. Замарстинівська, 36);
- Церква Святої Параскеви П’ятниці (вул. Хмельницького, 77);
- Храм Святого Мартина (вул. Жовківська, 8)
ІА "Вголос": НОВИНИ