Нещодавно на сербському Національному ТБ вийшов фільм «Хоће ли Украјина ући у НАТО?» («Чи увійде Україна в НАТО?»). Розповідаючи про взаємовідносини Києва та Брюсселя, кінодокументалісти зробили акцент на подіях останніх місяців, коли Північноатлантичний альянс активізувався в Північному Причорномор’ї. Балкани розташовані поруч. До того ж Сербія опинилась фактично у повному оточенні НАТО.
З республік колишньої Югославії лише Боснія та Герцеговина не приєднались до цього блоку. І то тільки завдяки своєму унікальному державному устрою. У країни немає одноосібного голови. Керівництвом займається президентська рада, в яку входять лідери босанко-мусульманської, хорватської та сербської громад.
Боснійські серби (Республика Сербска) не втратили зв’язку із колишньою батьківщиною і є стримувальним фактором, що перешкоджає руху Сараєва у напрямку Брюсселя. У фільми проведено аналогію між Україною та Чорногорією з Північною Македонією, що вступили в Альянс. Варто зазначити, що сербські журналісти влучно означили причини, що можуть завадити приєднанню України до НАТО.
Разом з тим, згадуючи залучення до «атлантичної сім'ї» Подгориці та Скоп’є і проєктуючи ту ж ситуацію на Київ, творці фільму вважають, що це можливо. Інакше Брюссель не активізував би свою діяльність в українському напрямку. Києву повідомляють, що його чекають в Альянсі.
Почнемо з невеликої ретроспективи, що проводиться у кінострічці. 15 червня у Брюсселі, в штаб-квартирі НАТО, пройшов черговий саміт Північноатлантичного альянсу. Перед ним був Бухарестський саміт так званого формату В9, що проводили у румунській столиці місяцем раніше. «Дев’ятка» – це п’ять з половиною (Чехословаччина тоді буда єдиною державою) колишніх членів Організації Варшавського договору і три колишніх прибалтійських РСР, що входять нині у Брюссельський пакт.
Лідери лімітрофних «молодоатлантичних» держав постановили, що Грузія та Україна неодмінно повинні скласти їм компанію у НАТО. Саміт В9 пройшов під стороннім відеонаглядом. В режимі онлайн у ньому взяли участь президент США Джо Байден та глава вашингтонської дипломатії Ентоні Блінкен. Це побажання «Бухарестської дев’ятки» було через місяць озвучено у Брюсселі. Заперечень не було.
В жовтні глава Пентагону Ллойд Остін побував у обидвох потенційних членах Альянсу і заодно відвідав «столицю В9» – Бухарест. Всюди міністр оборони США стверджував одне й те ж – що Вашингтон надасть будь-яку підтримку Тбілісі і Києву в їхньому бажанні вести «незалежну зовнішню політику», включно з приєднанням до НАТО. Заодно він категорично засудив дії Росії.
Бажання приєднатись до Північноатлантичного альянсу в української влади є, однак які шанси? Сербські журналісти вказують на такі аспекти, що перешкоджають входженню Києва до НАТО, як: суттєва різниця між оснащенням ОСУ (Озброєних сил України) та прийнятими в Альянсі стандартами; негативне ставлення до цілей Альянсу і наявність невирішених конфліктів на території колишньої УРСР. Також серед факторів, що можуть сповільнити процес «брюсселізації» України, називають високий рівень корупції та низький правовий рівень спільноти.
Найсерйозніша ситуація – з точкою зору народу. Згідно з соцопитуваннями, до 2014 року ідею приєднання Києва до НАТО позитивно сприймали менше ніж 20% населення. Останні дослідження показують, що частка адептів атлантизму виросла до 48%. Це навіть не половина, не зважаючи на постійну пропаганду захисту України від «російського агресора», разом з «колорадами», «ватниками» та «сепарами».
Наводять також приклади Чорногорії на Північної Македонії. В першій референдуму щодо вступу до НАТО навіть не проводили. Побоювались неоднозначних результатів місцевого плебісциту 2008 року про вихід із союзу з Сербією. В другій за зміну назви країни та приєднання до Північноатлантичного альянсу проголосувати менш як 37% учасників референдуму. Однак влада країни проігнорувала його результати, а західні партнери Скоп’є прийняли їх з радістю.
Однак головне, мабуть, те, що Україна не просто має неурегульований конфлікт, а є навіть гарячою точкою. Чи потрібен Брюсселю Київ у такому вигляді? Це і є головне питання. Можливо, не як повноправний член Північноатлантичного альянсу, а як близький «партнер», але дуже потрібен. Так само як і Грузія. Їм підготована роль буферних держав на кордонах НАТО та Росії. Київ та Тбілісі і надалі будуть впевнювати, що от-от настане момент, коли вони увійдуть в цей блок, щоб відчути «надійний захист від Москви», а заодно нацьковувати на Росію.
ІА "Вголос": НОВИНИ