Після того, як судна ФСБ РФ атакували та затримали українські кораблі в Керченській протоці, Україна запровадила воєнний стан, а Велика Британія зібрала екстрені дебати в парламенті, щоб обговорити загострення ситуації в Азовському морі.
Під час цих дебатів депутат Мартін Докерті-Г’юз (Шотландська національна партія) попросив уряд вивчити зв’язки Президента України Петра Порошенка з кумом президента РФ Віктором Медведчуком.
“На тлі незаконних та аморальних вчинків Російської Федерації в Україні Президент України фліртує з воєнним станом. Повноваження, які отримують зі запровадженням воєнного стану, рідко складають добровільно, і неконсолідовані демократії, які отримують їх, рідко виживають. У цьому контексті чи може міністр запевнити Палату, що зв’язки між Президентом України та людиною Путіна Віктором Медведчуком будуть повністю розслідувані та розкриті, і що ми як член Європейського Союзу, поки ми ним є, спонукатимемо іншу частину Європейського Союзу до спільних дій і забезпечення посилення санкцій проти Російської Федерації”, — сказав парламентар.
На це молодший міністр закордонних справ Великої Британії Алістер Барт відповів: “Ми вітаємо те, що сказав Президент у зв’язку з обмеженням цих повноважень (Порошенко не використовуватиме воєнний стан для особистої вигоди. — Ред.), і ми дуже ретельно стежимо за наслідками й ефектом, який може бути”.
Наскільки ж важливою є роль Віктора Медведчука в українській політиці, якщо ним цікавиться навіть влада Об'єднаного Королівства? Ким Медведчук є для Петра Порошенка? Чому британські політики запідозрили українського Президента у «фліртуванні» з воєнним станом? Про це — у розмові з політтехнологами Олександром Кочетковим і Сергієм Гайдаєм, а також із директором соціологічної служби «Український барометр» Віктором Небоженком.
Яка роль Віктора Медведчука в Україні та ким він є особисто для Петра Порошенка?
Олександр Кочетков:
Колись саме Медведчук був людиною, котра привела Порошенка в політику. Петро Олексійович обирався до парламенту від СДПУ (о) — партії, яку створив Віктор Медведчук.
Сьогодні між ними є і ділові, і бізнесові стосунки. Між ними є довіра. Я особисто знаю обох і можу сказати, що Петро Олексійович дуже поважає Віктора Володимировича за його знання всіляких юридичних аспектів. При чому йдеться про знання в практичному плані. Медведчук найкраще знає, як використати законодавчі лазівки задля політичної вигоди. Ось тому Порошенко й цінує його як чудового організатора політичних процесів.
Тепер у Медведчука з’явилася нав’язлива ідея повернутися у велику публічну політику в Україні, в чому він має тверду підтримку з боку свого кума Володимира Путіна. Медведчук фактично уповноважений Кремлем стежити за тим, що відбувається в Україні. Саме тому він єдиний в Україні має можливість у будь-який час податися до Москви прямим літаком. Також Медведчук має власні аналітичні, політтехнологічні й інформаційні ресурси.
Порошенка ж турбує одне: залишитися при владі, щоб уникнути відповідальності за те, що натворив під час попереднього терміну президентства. Задля цього він готовий домовлятися з будь-ким і про будь-що. Сьогодні Медведчук запропонував власні послуги щодо реалізації цієї мрії Порошенка. Звісно, маючи в цьому безпосередній особистий інтерес.
«Медведчук допомагає Порошенку та Бойку вийти у другий тур. Порошенко перемагає Бойка. На парламентських виборах »Опозиційний блок — За життя« створює широку коаліцію з БПП. Бойко претендує на посаду прем’єра, а Медведчук — на посаду спікера»Схема виглядає так. За допомогою інформаційних ресурсів Медведчук допомагає Порошенкові та Бойкові вийти в другий тур, в якому, певна річ, «патріот» Порошенко дуже переконливо перемагає відвертого проросійського Бойка. На парламентських виборах виходить майже навпаки, відтак «Опозиційна платформа — За життя» створює широку коаліцію з БПП. При такому розкладі Бойко претендує на посаду прем’єра, а Медведчук — на посаду спікера ВРУ. Таким чином спікер Медведчук починає вести Україну на зближення з РФ на умовах РФ, адже саме Верховна Рада, яка формує Кабінет Міністрів, визначає напрямок зовнішньої політики в Україні.
Медведчук — цілком прагматична та цинічна людина, яка навіть не задумується, що морально, а що — ні. Тобто якщо треба прибрати більш рейтингових політиків, щоб розчистити шлях для Порошенка та Бойка в другий тур, Медведчуку з Порошенком нічого не заважає запровадити воєнний стан, а тоді, користуючись отриманими правами, не зареєструвати або заборонити діяльність політика-конкурента, «розшукавши» сміхотворні підтвердження про співпрацю цього політика з Кремлем.
У цій ситуації Порошенко з Медведчуком ступили на колію, з якої не вийти. Вона обов’язково призведе до загострення та масштабної військової ескалації з Росією. Автори цих політичних схем вважають, що вони всім керують, але вони глибоко помиляються. Вони не втримають ситуацію. В якийсь час хвиля їх підхопить, а разом із ними, на жаль, і нас. Це неможливо буде зупинити.
Віктор Небоженко:
Наївно думати, що сам Медведчук тут щось вирішує. Він — «залізна рука» Путіна, поставлена в Україну впливати на мозок і на рішення Порошенка. Тобто політикою в Україні займається трійка — Порошенко, Медведчук, Путін.
У самому Медведчуку немає нічого драматичного чи цікавого. Але володіючи колосальними повноваженнями від Кремля він, звісно, дуже важливий для Порошенка. Сьогодні він виконує в Україні роль таємного віце-президента.
Порошенко розуміє, що перемогти на президентських виборах в Україні без Путіна не зможе, тому змушений брати участь в його інтригах на кшталт Керченського конфлікту, Мінських домовленостей, збереження дипломатичних відносин із РФ, збереження російського бізнесу в Україні тощо. Все це реалізовується в Україні з подачі Путіна, через Медведчука та з дозволу Порошенка.
Сергій Гайдай:
Петро Олексійович, як ви помітили, чомусь не робить звіту про роботу Медведчука. А розслідування журналістів водночас показують, що Медведчук використовує цю можливість для свого бізнесу. Мені здається, що це неадекватна «подяка» за його представництво в Кремлі, за його нібито перемовини про обмін заручниками, бо ми не бачили реального обміну вже більше року. Декотрі експерти кажуть, що Медведчук заробляє в Україні на скрапленому газі, а його партнером у цьому бізнесі є сам Порошенко.
Що мав на увазі британський депутат, кажучи, що Порошенко «фліртує з воєнним станом»?
Сергій Гайдай:
Не дивно, що не лише в українського суспільства, а й в міжнародної спільноти виникає закономірне питання щодо ескалації на Азові та впровадження воєнного стану. Звісно, інцидент у Керчі вимагає розслідування, але, бачачи, як діє Петро Олексійович, мені здається, що він скористався ситуацією. Скористався не для того, щоб вирішити конфлікт по Азову й якимось чином протидіяти Росії, бо п’ять років він займався не цим, а для того, щоб залишитись при владі.
Порошенко повинен відповісти, які стосунки має з Медведчуком. При чому відповісти найперше не британському парламенту, а народові України. Порошенко повинен пояснити, чому людина, котра активно представляє інтереси агресора, має такі преференції в Україні, чому він веде тут бізнес, як це пов’язано зі самим Порошенком, чому йому дозволили контролювати медійний простір. Зрозуміло ж, що такі дії без домовленості з владою в Україні неможливі.
Віктор Небоженко:
Воєнний стан потрібен лише тоді, коли ворог напав на країну, а національна еліта та народ об’єднані тим, що хочуть дати відсіч ворогу. Тоді вони відсувають конституційний спосіб керування країною та впроваджують воєнний стан.
Натомість Порошенко примудрився впровадити режим воєнного стану лише на п’ятий рік кривавої війни. Історія не знає таких аналогів. Під час воєнного стану потрібно негайно припиняти всі контаки з Росією, а Порошенко цього не робить. Водночас Медведчук робить усе, щоб Порошенко не чіпав Росію. Тому Європа і задається питанням: що це взагалі за країна, яка оголосила воєнний стан, а водночас нічого не робить, щоб боротися з ворогом?
Олександр Кочетков:
Якщо солідні патріотичні політики хочуть протидіяти агресору, то їм потрібно передислокувати війська, збудувати укріплення, знищити п’яту колону в державі тощо. Для цього політики визначать час, який їм потрібен, умови, а після цього запроваджують воєнний стан.
Що ж в Україні? Спершу вони п’ять років не помічають війни з Росією, потім раптово вимагають воєнний стан на 60 днів по всій країні, а потім заходять до парламенту та раптом вирішують, що достатньо буде 30 днів у десятьох областях. Як вони за 30 днів зроблять те, чого не зробили за чотири з половиною роки?
Якщо ви хочете рішуче посилювати обороноздатність, то відразу почнете озброювати населення, створювати загони народної самооборони, навчати людей, яким чином треба діяти за умов нападу, де шукати зброю. Влада робить це? Звісно, що ні. Бо озброєне й навчене населення — найбільша загроза для свавілля у владі.
Отак і виникає враження, при чому не тільки в мене, а й у НАТО і в британських парламентарів, що в Порошенка нічого й не збираються робити для відбиття агресії, тільки хочуть повирішувати свої справи з опозиціонерами, які дошкуляють, а під шумок ще й поцупити щось. Ви ж розумієте, що якщо при військовому стані зрубають і вивезуть ліс, то зрубають для «потреб армії», і ніхто нічого не скаже. Військовий стан в інтерпретації Порошенка — це політична технологія, яка начебто гуртує патріотичний електорат навколо буцімто патріотичного Президента, і нічого іншого. І це бачать по всьому світові.
То що ж відбулось у Керченській протоці?
Олександр Кочетков:
Порошенко вважає, що може через Медведчука домовитися про щось із Путіним і використати його. Тобто змоделювати ситуацію, в якій Путін створює загрозу, українське суспільство згуртовується навколо головнокомандувача і, відповідно, обирає його на другий термін.
Насправді ж усе навпаки. Це Путін використає Порошенка. Путін веде набагато масштабнішу гру. В нього не стоїть завдання утриматися при владі. Він хоче отримати вплив на весь світ. Саме тому, навіть не помічаючи, Путін використає Порошенка. А оці таємні перемовини, що відбуваються через Медведчука, можуть призвести до серйозної ескалації і навіть прокладення Путіним сухопутного коридору до Криму. Бо це Путіну справді потрібно. Блокування українських портів — це відповідь Кремля на те, що ми не даємо воду й енергію в Крим. Відтак усю теперішню ескалацію в морі вони можуть довести до того, щоб силою пробити сухопутний шлях на півострів.
«Керченський конфлікт призвів до різкого загострення морських потоків із Маріуполя в Середземне море. Маріуполь — це місце сили Ахметова, а завдання Путіна, Порошенка й Медведчука — змусити Ахметова не висувати свого кандидата в Президенти»Віктор Небоженко:
Сьогодні в «Опоблоці» стався розкол: з одного боку Медведчук, Мураєв, Рабінович і Бойко, котрі підтримують Порошенка та його стосунки з Путіним, з іншого боку — ті, хто не підтримує, — Новинський, Ахметов і Вілкул.
Керченський конфлікт призвів до різкого загострення морських потоків із Маріуполя в Середземне море. Маріуполь — це місце сили Ахметова, а завдання Путіна, Порошенка та Медведчука — змусити Ахметова не висувати свого кандидата в Президенти. Тому вони й утискають його. Якщо буде блокада російських кораблів, то Ахметову доведеться здатися і йти на милість переможця групи Рабіновича-Медведчука-Бойка.
Нам здається, як можна так нагло поводитися з Україною? Це триває вже п’ятий рік, бо вони розраховують на принципову дитячість і нерозвинутість українського громадянського суспільства.
Чого нам очікувати від Великої Британії в цьому питанні?
Олександр Кочетков:
Британці можуть взятися за розслідування. Але треба розуміти: їх непокоїть не стільки Україна, скільки неконтрольована експансія Росії на весь світ та її загроза всій конструкції світової безпеки. Британці мають безпосередні проблеми з Росією, тому вони будуть певним чином не те, щоб допомагати Україні, а шукатимуть можливості, щоб поставити Росію на місце, використовуючи Україну.
Зараз було б абсолютно слушно з боку українського військового командування і наших дипломатів звернутися до тієї ж Великої Британії щодо спільного патрулювання внутрішніх морів України, щодо створення тимчасової військово-морської бази, де могли б базуватися кораблі країн НАТО. Це була б реально серйозна відповідь російській агресії. З нашими трьома невеликими катерами росіяни, звісно, розправилися дуже швидко. А от якби це був фрегат США чи хоча б Румунії, вони б діяли зовсім інакше.
Віктор Небоженко:
А я думаю, що українцям нічого хорошого від світу очікувати не треба. По-перше, вони не довіряють Порошенку, тому співпрацювати з ним не будуть, а інших претендентів на співпрацю в цій владі немає. По-друге, впровадження воєнного стану і присутність Медведчука як віце-президента в Україні різко збільшує нестабільність і невизначеність політичної ситуації. В умовах невизначеності жодна європейська країна не буде реалізовувати з нами ніяких планів.
Ну, і не треба думати, що якщо ми такі слабкі, то Росія з Путіним і Медведчуком такі сильні. Вони припустилися фундаментальної помилки, коли почали конфлікт у Керченській протоці. Цим вони нагадали Європі, що немає розділення між проблемою Донбасу та проблемою Криму.
Ви помітили, що впродовж чотирьох років Порошенко, Медведчук і Путін нам вперто доводили, що проблема Донбасу вирішується Мінськими угодами, а Крим — це окремо? Тепер Європа отримала шанс пов’язати звільнення Криму зі звільненням Донбасу.
Тому не думайте, що в Кремлі надто розумні люди. Вони просто користуються тим, що тут безвольний Президент, готовий піти на будь-яку угоду заради другого президентського терміну.
ІА "Вголос": НОВИНИ