Автор і ведучий програми – Остап Дроздов
У студії експерти – Ігор Танчин, політолог, шеф-редактор Інтернет-сайту «Вголос», Петро Жук, директор Центру з інформаційних проблем території НАНУ.
Телефонічно участь у обговоренні взяли: Василь Деревляний, керівник Тернопільського обласного осередку ВО «Батьківщина», Кость Бондаренко, політолог.
Остап Дроздов:
Доброго вечора. Це 12 канал. Це прямий ефір. Вас вітає політична програма «Прямим текстом». Мене звати Остап Дроздов. Прямі запитання, прямі відповіді, прямий ефір. Мушу вам сказати, що сьогоднішня наша програма буде нагадувати такий собі розбір польотів. Причому розборів буде аж три.
Ми двічі у цю студію запрошували почесного президента ФК «Карпати» Петра Димінського, двічі він давав згоду, двічі я анонсував прихід і двічі в останній день перед програмою Петро Петрович змінював своє рішення. Як кажуть на Галичині, Бог Трійцю любить. Але не в нашому випадку. Тобто, два рази – це вже не випадок, а тенденція. Тому ми перепрошуємо глядачів за ці анонси. Як автор і ведучий програми «Прямим текстом» змушений забрати назад своє запрошення для пана Петра Димінського і наголосити, що програма «Прямим текстом» - це є програма для відповідальних людей.
Розбір польотів номер 2. Це стосується програми минулого тижня. Ми обговорювали помаранчеву коаліцію, її плюси і мінуси, обговорювали цю тему із львівськими, київськими і навіть донецькими політологами. Після виходу цієї програми на Львівське телебачення звернулася група викладачів одного з навчальних закладів Львова з претензією чи може навіть із скаргою, що я, як ведучий, допустив глибоку образу президента України Віктора Андрійовича Ющенка словами: «Вся країна сказала президентові: Вікторе Андрійовичу! Ваш рейтинг 14 відсотків і з таким рейтингом треба думати не про другий президентський термін, а про відпочинок на пасіці».
Я хочу перепросити нашу наукову львівську інтелігенцію, якщо ці слова видалися їм образливими. Також хотів би подякувати, адже без їхньої підтримки рейтинг президента був би, очевидно, ще меншим.
Пропоную тепер перейти до основного розбору польотів, тобто, до теми сьогоднішньої програми. Ми сьогодні зібралися у львівській студії, щоб поговорити на тему, умовно кажучи, чи втримається в кріслі голова ЛОДА Петро Олійник? Я мушу пояснити, чому ми взяли цю тему програми. Інформаційних приводів є відразу два. В Тернополі і Івано-Франківську помінялися губернатори. І для нас це є певною тенденцією, яка змусила нас сьогодні поговорити на тему: чи буде і у Львові новий губернатор?
Для цього я в цю студію запросив в жодному разі не політиків, щоб не було звинувачення у певній тенденційності і заангажованості. Я запросив у студію об’єктивних політологів і експертів. Їх за традицією є двоє. Це є політолог, соціолог, директор Центру з інформаційних проблем території НАНУ Петро Жук, а також політолог, редактор Інтернет-сайту «Вголос» Ігор Танчин. Традиційно у нас будуть два прямі телефонні включення. Ми почуємо думку Тернополя. У нас на зв’язку буде керівник тернопільського БЮТ. А також на зв’язку буде наш земляк, львів’янин, а тепер киянин, провідний політолог України Кость Бондаренко.
Пропоную розпочати з такого запитання. Ми маємо у двох областях заміну губернатора. І це ці області, де БНУНС не набрав тієї кількості голосів, яку б чекали. Ідентична ситуація на Львівщині. Губернатор Олійник очолював штаб НУ-НС. І його політична сила тут вдвічі програла БЮТ. Звідси питання теоретичне і загальне. Чи є підстави говорити про ймовірну відставку Петра Олійника?
Ігор Танчин:
Я б хотів звернути увагу на те, як ми підходимо до розгляду цього питання. Ми намагаємось оцінювати можливість відставки губернатора не за результатами об’єктивної його діяльності, для чого він власне тут і поставлений. Нагадую, що на Майдані було виділено три основні ключові проблеми, які повинен вирішити губернатор. Це – ліквідація корупції, наповнення бюджету, ліквідація безробіття. Кожен з львів’ян може посудити із свого досвіду, чи це було зроблено, чи не було. Тим не менше, ми зараз оцінюємо діяльність не за прямими посадовими обов’язками, а діяльність його як керівника штабу. Мені здається, що це в принципі не є правильний підхід.
Підхід неправильний є по суті. Як у нас робиться? У всіх країнах партії борються за владу. Партія, яка бореться за владу, пропонує свій варіант розвитку країни. За неї голосують і пізніше партія намагається цей варіант розвитку країни реалізувати. І в процесі реалізації вона отримує дивіденди, як наслідок того, що вона веде цю країну, отримує більшу довіру, певні посади і так далі. В нас боротьба за владу ведеться і після того, коли якась політична сила виграє владу. Вона отримує країну як здобич. І вона починає вирішувати питання приблизно у такий спосіб: наскільки та чи та посада дозволяє контролювати грошові потоки. Наскільки та чи та посада дозволяє отримати ті чи ті матеріальні дивіденди. Наскільки це місце дозволяє займатися корупцією. Митниця і так далі. Підбір і розстановка кадрів відбувається не за діловими якостями, а за принципом особистої відданості. Тому що ти ставиш людину не реалізовувати програму, а контролювати грошові потоки.
Остап Дроздов:
Давайте звузимо питання. Ми є тут і зараз. Тут і зараз є підстави говорити про можливу зміну губернатора Львівської області?
Ігор Танчин:
Якщо виходити з об’єктивних передумов, то безумовно є. Але на жаль, вся розстановка кадрів відбувається не на підставі якихось об’єктивних факторів, а на підставі певних домовленостей між керівниками держави. І тому ми ззовні можемо спостерігати за цим, можемо давати оцінку, можемо визначати ефективність, але ми не можемо судити, наскільки, скажімо, особисто приємний тому чи тому керівникові державі його представник на місцях.
Петро Жук:
На мою думку, підстав для того, щоб говорити про відставку пана Олійника протягом часу його губернаторства було багато. Вони були практично завжди. Погоджуюсь з паном Ігорем, що реально те, що в нормальній ситуації, в нормальній країні мав би виконувати губернатор, не виконувалося. Не було поступу, не було руху вперед. І врешті-решт в ідеологічно найбільш помаранчевій області України відбулася дискредитація помаранчевої ідеї як такої.
Але хочу із паном Ігорем не погодитися. І погодитися разом з тим. Треба розглядати в нас не об’єктивні оцінки, а об’єктивну реальність. А об’єктивна реальність така, як він сказав, але ще одне але. Наші ж люди цього хочуть. Реально проголосувавши за три мегаблоки, наш народ показав, що ця об’єктивна реальність нас влаштовує. І нас влаштовує те, що нас разом з вами чи якусь іншу область як колись великий феодал малому феодалу давав в нагороду, для того, щоб він собі там багатів, набирався досвіду в кращому випадку, як це з молодими хлопцями, яких поставили. Але реально дали нас пану Олійнику в свій час. Дали, бо так треба було зверху.
Зараз Тернопільську область дали пану з Ужгорода. Наскільки я чув, дуже талановитому і розумному, але яке він відношення має до Тернополя і наскільки тернополяни його хочуть – нехай пан Деревляний скаже. Отака наша об’єктивна реальність.
Остап Дроздов:
Я розумію, що наша розмова є суто теоретичною, бо коаліції немає, парламент не працює, про що власне говоримо. Але з іншого боку, країну готують до так званої помаранчевої коаліції чи коаліції двох. Фактично навіть вже оприлюднили текст угоди про співпрацю між БЮТ і НУ-НС. І в цьому документі чітко зазначено, що уряд подає свої кандидатури голів ОДА на підпис президенту. Це означає, що Юлія Тимошенко, коли стає прем’єром, очевидно може пропонувати своїх людей на губернаторів. Принаймні в тих областях, де її політична сила набрала понад 50 відсотків. Такою областю є Львівська. Як ви думаєте, чи буде БЮТ наполягати, чи принаймні лобіювати це питання – на відставці конкретно Петра Олійника на Львівщині, адже він славиться своєю цитатою: «Для нас головне «мочити» БЮТ»?
Петро Жук:
Ви кажете, що готують до помаранчевої коаліції. Невідомо, до чого нас з вами готують. Досвід піару в Україні показує, що якщо нас до чогось дуже інтенсивно готують, тоді нас готували до цілком чогось іншого.
У зв’язку з цим можна сказати, що ми не знаємо цього цілком іншого. Лідери БЮТ очевидно знають це цілком інше. І їхня реакція на оте, що от Ткача забрали з Франківська і Стойка з Тернополя, а Петра Олійника залишили, хоча для БЮТ набагато важливіший Львів і Петро Олійник, ніж Ткач і особливо Стойко, який, як на мене, серед губернаторів найслабший об’єктивно. Він може людина і непогана, але об’єктивно він найслабший . І тут все залежить від того, які оті альтернативи помаранчевої коаліції. На мою думку, важливі дві альтернативи помаранчевої коаліції. Так звана широка коаліція і парламент, який не відбудеться. Протягом року нема права проводити вибори, тобто де-факто – пряме президентське правління. Чого народ надзвичайно сильно хоче, тому що хоче порядку, через що й голосував за БЮТ. А якщо порядок дасть Ющенко, який більш любимий є серед наших львів’ян..
Остап Дроздов:
А чому більш любимий? Бачите, БЮТ набрав 51 відсоток.
Петро Жук:
Наш президент дуже м’який. Він наш, але м’який. Через те будемо голосувати за Юлю, бо вона тверда.
Остап Дроздов:
Я попрошу пана Ігоря до теми БЮТ. Як БЮТ буде себе поводити в області, де він набрав більше, як 50 відсотків. Чи будуть наполягати на своєму губернаторові?
Ігор Танчин:
Це теоретичне питання. Але кожна теорія повинна мати під собою якусь певну підставу, щоб її вирішувати. Зараз ми маємо задачу, у якій є надто багато невідомих. Тобто, зрозуміло, що це питання буде вирішуватися в значно ширшому розкладі. Воно буде вирішуватися як один із складових елементів якихось набагато ширших торгів. Якою б не була коаліція, але всеодно це питання буде одним із елементів якихось значно ширших домовленостей – питання губернаторів. Доки ми не знаємо, які будуть ці домовленості, ми не можемо конкретно говорити про те, що тут буде.
Чи має підстави БЮТ наполягати на тому, щоб його представник очолював обласну адміністрацію? Безперечно, має підстави. Але аналогічні підстави він має і в решті 16 областях. Зрозуміло, що у всіх 16 областях такого не дадуть. Зрозуміло, що все буде вибірково. Якщо б ми говорили про те, що є якісь певні об’єктивні підстави розв’язання цього питання, то ми могли б обережно запропонувати, що можливо будуть перевибори місцевих рад і може це питання бути відкладене на цей термін – до перевиборів місцевих рад. І все з’ясується вже в новому форматі. Наприклад, коли обласна адміністрація буде мати значно менше повноважень і частково повноваження будуть передані виконкому і тоді це врегулюється таким чином.
Остап Дроздов:
Зараз ми маємо можливість запитати думку Тернопільського БЮТ. У нас на прямому телефонному зв’язку мав би бути Василь Деревляний. Він є керівником тернопільського обласного осередку партії «Батьківщина», лідером тернопільського БЮТ.
Пане Василю, чи ви чуєте Львів?
Василь Деревляний:
Так, я чую.
Остап Дроздов:
Пане Василю, ви, можливо трохи чули уривок останньої нашої розмови. Ви очолюєте тернопільський БЮТ. І я знаю, що ви погано сприйняли призначення в. о. губернатора людини з Ужгорода. Наскільки я розумію, БЮТ претендує мати своїх губернаторів. Принаймні в тих областях, де БЮТ набрав більше, як 50 відсотків. Такою областю є Тернопільська, такою областю є Львівська. Чи це є офіційна позиція БЮТ, чи це просто побажання місцевих бютівців?
Василь Деревляний:
Добрий вечір, шановні львів’яни. Однозначно, я думаю, що всім відомо, що нашим лідером Юлією Тимошенко і лідером НУ-НС В’ячеславом Кириленком підписана коаліційна угода. І в ній сказано, що після підписання, сторони погоджують ті чи інші призначення. Але, на превеликий жаль, призначення губернатора Тернопільської області ні з ким з нашого вищого керівництва не погоджувалося. І сьогодні пройшла така інформація по Тернополю, що новий губернатор є якийсь родич пана Балоги. І це є незрозумілим. Однозначно, що наше вище керівництво робить все, щоб ця коаліція у Верховній раді відбулася. Щоб дійсно ми разом домовилися, поділилися так, як потрібно, тому що не тільки Галичина чекає уже цього спокою і нормальної роботи, але й уся країна. І я думаю, що на сьогодні не потрібно було призначати губернаторів, адже на цей місяць могли виконувати обов’язки перші заступники.
Однозначно, ми претендуємо на посаду губернатора, тому що жителі області підтримали Блок Юлії Тимошенко на 51, 57 відсотка. І через те на сьогодні в 16 областях ми перемогли. Але на Галичині я думаю, що все ж таки потрібно прислухатися і віддати ці посади нашому Блоку.
Остап Дроздов:
Пане Василю, ваша загальна лаконічна думка. Чи є потреба міняти губернаторів? Адже президент мусить мати в областях своїх людей?
Василь Деревляний:
Мені здається, коли є підписана угода і враховані всі позиції, тоді і нова коаліція у Верховній раді, і прем’єр-міністр, і президент будуть спільно працювати над вирішенням цієї програми. І я думаю, що тут обов’язково, якщо говорити про обласну адміністрацію і районні, то ми маємо зробити так, щоб всі політичні сили були задоволені, які сьогодні є в коаліції. А чи не може так бути, як в 2006 році – перемогли, а в Тернопільській області очолили адміністрації виключно представники Нашої України. Я думаю, що на сьогодні треба вміти і перемагати, і визнавати поразки. І через те наша позиція є такою, що ми готові сісти нормально все розподілити, погодити і взятися за вирішення тих проблемних питань, які на сьогодні є в області. А тій людині, яка не є місцевою, їй важко відразу приїхати в область і взятися за роботу.
І місцева еліта трохи принижується, тому що у нашій області є дуже багато керівників в сільському господарстві, які є серйозними особистостями, підприємців. І я думаю, що тут це повинно бути враховане.
Остап Дроздов:
Пане Василю, дякую, що ви знайшли можливість відповісти на наші запитання. Бачите, апробовується варіант варягів. У Львові щось таке можливе?
Ігор Танчин:
Думаю, що так. Зверніть увагу. Посада називається – керівник обласної державної адміністрації. Але є ще інші евфемізми – губернатор і намісник президента. От власне кажучи, ми зараз все більше стикаємось із ситуацією, коли президент демонстративно призначає своїх намісників, які не подаються Кабінетом міністрів. Він призначає їх виконуючими обов’язки у Дніпропетровській області, в Херсонській області, у галицьких областях. Це людина відірвана від місцевого середовища, людина, яка повністю націлена тільки виконувати вказівки президента. І змоделюємо ситуацію, що Кабмін починає працювати, і Кабмін намагається реалізувати якісь свої програмні засади. Але ця вертикаль на місцях, донесення цих ідей і реалізація на місцях абсолютно не обов’язково буде виконуватися керівниками обласних держадміністрацій, намісниками. І в цьому є небезпека. І ця небезпека закладена в самій дуалістичності влади сьогодні в Україні.
Хто б не прийшов на посаду прем’єр-міністра, автоматично він перетворюється в опонента президента. І якими б теплими ці контакти не були, вони чи так чи так об’єктивно починають опонувати один одному. І тут президент якраз розглядає гілку своїх представників на місцях в областях і районах як потужний засіб опонування і стримування Кабінету Міністрів.
Остап Дроздов:
Я пропоную пофантазувати. Уявімо собі, що в Секретаріаті президента кимсь там і десь там розглядається варіант зміни губернатора по Львівщині на підставі не дуже вдалого результату партії президента тут по Львівщині. За які недоопрацювання чи за які прорахунки президент міг би попросити Петра Олійника піти з посади. Фантазія.
Петро Жук:
Передовсім, негативний результат. На Львівщині НУ-НС мала б набрати більше. І тут явне є недоопрацювання. Але з іншого боку, хотів би сказати. Пане Остапе! Ви сказали, що якусь частину все-таки з Нашої України треба лишити. А може на Галичині цей вибір, по крайній мірі на якийсь час, вже зроблено. Двох представників, правда, не "Нашої України", а Народного руху, забрали – Тернопіль, Франківськ. Нашоукраїнця Олійника залишили. І можливо занадто багато буде міняти зразу всіх трьох.
Далі. Пан Ігор сказав про варягів. Але Львівщина все ж таки потужніша область, ніж Тернопільська. Навіть на Франківщині – там не варяг, там людина місцева.
Остап Дроздов:
Чого одна митниця і туристична Мекка вартує. Статус Львова інший, звичайно.
Петро Жук:
Безперечно. І це занадто ризиковано були би. Це лише дуже жорсткий диктатор міг би собі таке дозволити: поставити цілком іншу людину, яку не сприймає львівський істеблішмент. Хоча, звичайно, в адміністрації президента дуже багато ірраціонального. Здоровий глузд показує, що вони по-іншому міркують і не завжди це роблять. Але в цій ситуації все-таки, оскільки Петро Олійник за стилем керівництва, як на мене, нагадує Леоніда Кучму – все тримати, зв’язки мати відповідно, адміністратор – ручне управління. Але порівняно з Кучмою має один позитив – Кучма не міг піаритись, а той в камері нормально. Зокрема, після Ожидівської аварії рейтинг Петра Олійника підріс, тому що він дуже активно боровся, в кадрі був кілька разів біля Ющенка. І чому тоді для президента треба його міняти?
Зрозуміло, що є причина чому треба міняти. Все-таки на Львівщині дуже багатьох людей Олійник не влаштовує. Тому що малому і середньому бізнесу треба працювати, і треба не заважати, а допомагати. Та і щодо великого бізнесу, то там є свої інтереси, які йдуть врозріз з тим, що робить губернатор. І в зв’язку з тим, якщо ситуація буде розвиватися так, що у Львівській області треба буде вже не показу і демонстрації роботи, а реальної роботи – а для президента Ющенка настане такий час, тоді безперечно це питання буде на порядку денному.
Остап Дроздов:
Пане Ігорю! Я до вас повторю те саме питання. Чи є якийсь такий прорахунок, який може коштувати Петру Михайловичу Олійнику його посади?
Ігор Танчин:
Ми не можемо залізти в голову Ющенку. А коли все вимірюється особистою відданістю, а не об’єктивними результатами, то це страшна справа. Щоб було зрозуміло, де ми зараз опинилися, я пригадаю вам одну таку річ. Минулого року у відставку був відправлений прем’єр-міністр Кореї – досить свого часу корумпованої країни. За що він був відставлений? Тому що він, коли в країні був страйк, поїхав грати у гольф-гейт з бізнесменами, причому грали вони на інтерес. Він програв 410 доларів. Цих 410 доларів за нього заплатили. Хтось із бізнесменів заплатив. В результаті посади немає. Президент пояснив так: не в той час, не з тими людьми і не в тому місці.
Чи можливе таке в нас? Чому ми намагаємось зараз говорити про те, за що буде відправлений у відставку, чи є якісь суб’єктивні критерії, якщо все це вилами по воді писане. В принципі у нас країна керується суб’єктивно. Ми говоримо: Ющенкові потрібно буде, щоб ми щось показали. А два роки йому нічого не потрібно було? А тепер йому раптом стане потрібно. Якщо його влаштовує ця людина з його рівнем роботи, то звідки раптом візьметься бажання його відправити у відставку? А де він знайде іншого такого відданого?
Остап Дроздов:
Я питав вашу думку. Ви бачите, за що звільняти Олійника можна було б? Як журналіст, як політолог, як громадянин зрештою.
Ігор Танчин:
Давайте спитаємо кожен себе – чи покращилося життя за цей час, чи зменшилася корупція, чи нема більше нарікань на владу? Чи у нас вирішилися питання на митниці? Чи в нас ліквідовано безробіття, так, як це було заплановано. Наскільки зріс бюджет. І якщо ми відповімо на одне з цих питань «так», тоді ми будемо говорити, що людина нормальна. Людина справляється. Але в мене є дуже великі сумніви стосовно того.
Остап Дроздов:
Зараз маємо можливість почути думку нашого земляка, львів’янина Костя Бондаренка. Пане Костю, чи ви чуєте нас?
Кость Бондаренко:
Я чую вас.
Остап Дроздов:
Ми раді вітати вас у програмі «Прямим текстом». Ми обговорюємо ротацію губернаторів по Західній Україні. Нас цікавить ваша дещо ширша думка як політолога. Яка доля чекає губернаторів при різних розкладах коаліції?
Кость Бондаренко:
Якщо говорити про губернаторів, які вже призначені чи виконуючими обов’язки чи на свої посади, то за умови, якщо президент все-таки буде далі наполегливо дотримуватися своєї лінії, якщо президент буде далі вимагати, щоб губернатори призначалися саме секретаріатом президента і становили саме президентську вертикаль влади, то за тих умов губернатори будуть працювати в тому ж режимі, як і раніше. Навряд чи їм буде загрожувати якась відставка.
Я думаю, що президент на сьогодні залишить право призначати губернаторів саме за собою. Саме губернаторів, бо вони є вірними саме йому. Хоча, я думаю, це суперечить принципам демократії, але маємо те, що маємо.
Якщо ж доведеться подякувати деяким губернаторам, то що я наприклад, можу сказати про губернатора Львівської області? Якщо і буде відставка, то це буде відставка з підвищенням, коли Петро Олійник піде на якусь високу посаду у Києві. Багато говорять, що на Львівщині Наша Україна програла, але жодна інша область не дала НУ-НС півмільйона голосів, а Львівська дала.
Остап Дроздов:
Ми згадували тут оприлюднений текст Угоди між БЮТ і НУНС, такий прообраз помаранчевої коаліції, там передбачається. Що уряд подає свої кандидатури на голів ОДА на підпис президенту. В принципі ця форма прописана у Конституції. Інша справа, що ні Кучма, ні Ющенко цього не робили. Чи президент залишить за собою свою суто президентську вертикаль? Яка ціна питання?
Кость Бондаренко:
В даній ситуації, якщо навіть і говорити про цю підписану угоду, то я б не став її називати угодою між НУНС і БЮТ. Це угода між Кириленком і Блоком Юлії Тимошенко.
Остап Дроздов:
Я дякую, що відповіли на наші запитання.
Повертаємось до нашої теми. Ми беремо суто політичний показник, який тут звучав. Весь ресурс області був за Нашою Україною. Губернатор взяв відпустку, опікувався штабом НУ-НС. Як наслідок – недарма однопартійці Петра Олійника попросили його визначитися – чи він буде опікуватися осередком партійним, чи він все-таки буде опікуватися областю. Що б ви порадили вибрати Олійнику?
Ігор Танчин:
Мені напевно важко що-небудь радити.
Остап Дроздов:
Ми в чужі голови не будемо залазити, просто питаємо вашу думку. Що б ви вибрали?
Ігор Танчин:
Очевидно, що все-таки Петро Олійник як партійний керівник не відбувся на Львівщині, тому що йому не вдалося створити згуртованої команди. І якщо є така заява з боку найбільшої організації, з боку львівської партійної організації, то, очевидно, що у партійній організації, яку очолює Олійник, не все гаразд.
Друге. Ми бачимо, що якісь підкилимні домовленості постійно є всередині партійної організації. Вони випливають наверх такими невеликими скандалами. Скажімо, обласна конференція висуває одних людей в список, а в списку виявляються інші люди. Невідомо з яких причин і на яких підставах.
Зрозуміло, що як партійний керівник Олійник тримається тільки авторитетом своєї адміністративної посади. І якщо він позбудеться адміністративної посади, то, очевидно, це автоматично означатиме і його втрату посади голови обласної організації партії. Напевно що Ющенко, враховуючи величезні заслуги Олійника перед ним особисто, тим, що він улюблений губернатор президента, переведе його на якусь посаду в Київ.
Остап Дроздов:
А що це за особиста така відданість. Що це таке? Що це за феномен, за критерій? Він дійсно працює?
Ігор Танчин:
Мені важко сказати, що це таке, чим це зумовлено. Але очевидно, що є кілька об’єктивних фактів, які ніхто не зможе заперечити. Перше. Протягом всього часу перебування при владі, Олійник на кожній прес-конференції підкреслював, що у нього є особливі зв’язки з президентом і що він є відданий президенту. Слово – відданий президенту – особисто мене завжди вражало, тому що я вважав, що керівник, який посідає таку адміністративну посаду, повинен бути передусім фахівцем і бути відданим своїй справі, а не конкретній людині, якою б ця людина не була. Це виявлялося, наприклад, в демонстративному купанні в ополонці на підтримку Ющенка чи інших якихось таких речах, які у серйозної публіки викликали скептичну посмішку. Але очевидно якісь особливості Ющенка є такі, що йому подобаються люди такого складу.
І друге. Не будемо забувати, що Львівська область – це не тільки політично важлива область, а також і економічно важлива область. І мені знову ж таки важко судити, але видно, що все-таки оце питання ставлення до країни як до здобичі, і намагання посісти ключові посади своїми людьми, є правильними і в даному випадку. Тобто, очевидно, що тут Олійник контролює ситуацію не тільки в політичному плані, але й в економічному. Очевидно, в економічному контролі на Львівщині зацікавлені люди в адміністрації президента, в секретаріаті президента. І можливо президент чи найближче його оточення.
Остап Дроздов:
Пане Петре! Я знаю, що ви робили у Львові якесь соціологічне дослідження на предмет довіри населення до губернатора. Маєте можливість сказати якісь свої думки з цього приводу.
Петро Жук:
Я не пам’ятаю цифр дослідження. От в запитанні «Який з губернаторів, починаючи з часу незалежності, найбільше подобається львів’янам», на першому місці був Петро Олійник. Він мав 20 з чимось відсотків, тому що губернаторів було багато. Але він був на першому місці. Потім був В’ячеслав Чорновіл. Зрозуміло, чому В’ячеслав Чорновіл на другому місці. Тобто, наше населення не має об’єктивних критеріїв – як оцінювати діяльність губернатора. Оцінюють тільки по тому, що чують по телебаченню, читають в газетах. І основне, що вони бачать цю людину і відповідну роблять оцінку: нічого поганого, а що ж такого? Добре. Нормально, його видно. І це плюс. Його бачать. От Сендегу не було дуже видно. І ще він був в часи Кучми-Януковича.
Тобто, населення Олійник влаштовує. Тут з одного боку можна було сказати, що це через необ’єктивність оцінок, вірніше через відсутність можливості населення робити об’єктивні оцінки. Ну тому що всім погано живеться. Коли задавали запитання: «Як ви вважаєте, на Львівщині краще чи гірше, ніж в інших областях», то десь відсотків 20 вважають, що гірше, відсотків 25 – що краще, а решта – як в інших областях. Тобто, скрізь погано, така в країні ситуація. Ми звикли, що у нас постійно, якщо не криза, то передкризова чи післякризова ситуація, чи щось подібне. І звикли терпіти.
Але є ще об’єктивний момент. Люди хочуть сильного президента. Переважна більшість населення – не тільки Львівщини, а й всієї України – зараз схиляється до думки навіть не про президентсько-парламентську, а про чисту президентську республіку. І через те я розумію, що об’єктивно ці речі, що коли президент показує свою владу, незважаючи на коаліцію і все інше і робить конкретні кроки – кого хочу, того і ставлю, це людям подобається. Ви задавали питання – щоб я радив Петру Олійнику. Звичайно, що залишитися губернатором. А потім, коли треба буде, дійсно йти на підвищення.
Остап Дроздов:
Гіпотетичне і дуже пряме лаконічне запитання. У вас в умі десь крутяться потенційні прізвища людей, яких можна було б розглядати як кандидатів на львівського губернатора, якщо б ця тема піднімалася?
Ігор Танчин:
Таких людей є надто багато. І жоден з них не є таким вагомим претендентом, який міг би зайняти безальтернативно перше місце.
Остап Дроздов:
Перерахуйте просто.
Ігор Танчин:
Я не бачу навіть сенсу називати тих людей, тому що багато з них навряд чи захочуть, щоб їхні прізвища називали. Але так чи так, ці прізвища спонтанно спливають, слідом за ним спливає якийсь компромат на тих людей. Як мінімум можна нарахувати два випадки, що було останній раз. І тому якимось чином знову ж таки не є безпечним називати, хоча б з поваги до тих людей, які є реальними кандидатами на цю посаду.
Остап Дроздов:
Ви наважитесь?
Петро Жук:
Я цілком погоджуюсь з паном Ігорем. І хочу додати. Напевно, не варто боятися того, що цих людей, які могли б бути найкращими губернаторами, зараз нема особливого сенсу призначати губернатора.
Остап Дроздов:
Наостанок дозвольте трошки грубувате, але таке питання «прямим текстом» і прошу дуже коротку відповідь. На вашу суб’єктивну – я підкреслюю – думку Петро Михайлович Олійник губернатор хороший чи не дуже?
Ігор Танчин:
Якщо говорити про мою суб’єктивну думку, то він не є добрий губернатор. Він є добрий намісник. Але не губернатор. Не керівник обласної адміністрації.
Петро Жук:
Більш ніж не дуже. І він не є навіть достатньо добрим намісником. Тому що намісник ще має бути і губернатором.
Остап Дроздов:
Дякую за таку афористичну кінцівку нашої програми. Дякую вам за участь у програмі. Заочно дякую пану Василю Деревляному і Костю Бондаренку за телефонні включення. Передовсім дякую вам за те, що ви нас дивилися. Це була політична програма «Прямим текстом». Ми сьогодні теоретизували на тему Львівської обласної державної адміністрації. Ми зустрінемося рівно через тиждень. І у нас буде про що поговорити. До зустрічі. Всього доброго.
25.10.2007 року, 22.10-22.55, прямий ефір
Сайт Купол
ІА "Вголос": НОВИНИ