Депутати Львівської міської ради минулого тижня вдруге чи навіть втретє не затвердили зміни до міського бюджету, які передбачали виділення більше 6 млн. грн. для преміювання міських чиновників.
За внесення змін до міського бюджету, які передбачають виплату премій міським чиновникам, проголосували лише 40 депутатів Львівської міської ради.
У виступах депутати цілком справедливо нарікали, що розподіл премій відбувається нерівномірно і непрозоро. Гроші роздаються невідомо за якими критеріями і невідомо за які заслуги. Причому заступники міського голови, керівники департаментів та управлінь Львівської міської ради отримують премії на рівні 100–300%, а деякі й 600%, а рядові чиновники – 10–50%. Деякі депутати пропонували змінити підходи до преміювання чиновників міськради, зробивши його прозорішим, наприклад, голосувати за виділення премії кожному з управлінь окремо. Однак такі ініціативи не отримали підтримки інших їхніх колег.
Взагалі, історія з преміюванням львівських чиновників – це хрестоматійний приклад того, як начальник за державний чи муніципальний рахунок створює власну команду, яка , втім, будучи створена не правовими методами, більше нагадує банду. Схема проста: держава вважає, що вона не повинна забезпечувати гідну зарплату для службовців (мовляв, «видали вам пістолет чи рентгенапарат – крутіться як знаєте!»), а начальник (в даному випадку – мер) може дати своїм підлеглим заробити, а може й не дозволити. Зрозуміло, що Садовому наплювати на людей, які просто працюють у муніципалітеті, а премії мер призначає «только для членофф профсоюза». І горе тим, хто не є членом «профсоюза Садового»!
Щодо поведінки Садового, то вона цілком прогнозована. Садовий-мер дивиться на міський бюджет як на власну кишеню. Зрозуміло, що він нічого реально не робив і не збирався робити задля того, щоб чиновники отримували пристойну зарплату; він по-царськи розпоряджався преміальним фондом, дбаючи про своїх. Сіяв щедро – так, що преміального фонду навіть не вистачило до кінця року.
А от депутати нас дивують. Вони два роки спокійно спостерігали як Садовий знущається над рядовими чиновниками, а у слушний час вирішили скористатися ситуацією на власну користь, заборонивши премії для чиновників міськради під приводом боротьби з марнотратником Садовим. Чому ж за ці роки вони так і не добилися від керівництва виконавчої влади справедливого розподілу премій? Чому вони не відправили у відставку таку владу, яка виявилася нездатною не тільки вирішити проблему Євро-2012, а навіть виробити критеріїв нарахування премій чиновникам? Чому вони дозволити Садовому знущатися та принижувати людей, які працюють для міста?
Якщо ви думаєте, що наші депутати не розуміють таких тонкощів афер Садового з преміями, то насправді це не так.
Наприклад, депутат Дяків та депутат Чіпко розібрались в тому, що робота комісії ЛМР з детінізації львівських підприємств "є шкідливою для наповнення бюджету і нагадує сталінські часи". Так депутати Львівської міської ради охарактеризували роботу управління економіки з детінізації та підвищення заробітної плати на підприємствах та в організаціях м.Львова за галузевим принципом.
Власне, управління зверталось до підприємств з проханням підвищити зарплату до середньої по галузі. Водночас, депутати розкритикували такі підходи.
«Така робота є шкідливою для наповнення бюджету. Вичавлювати в такий спосіб збільшення, це тільки призводить до тонізації. Коли держава хоче здерти з підприємців три шкури, то вона не отримає жодної законної. Є підстави говорити про тиск державної влади на середній бізнес. Бо якщо буде сформований середній клас, то такої влади як зараз у нас не буде», — зауважив депутат Теодор Дяків.
«Створивши таку комісію міська рада взяла на себе роль жандарма. Все це нагадує сталінські часи. На рівні закону встановлено мінімальний розмір заробітної плати, а встановлювати середньо галузевий — це не функція міської ради. Ви взялись не за ту галузь, яка найбільше сплачує у міську казну», — додав депутат Андрій Чіпко.
У відповідь начальник управління економіки Мар’яна Балаш наголосила, що підприємства не змушували піднімати зарплати, а лише рекомендували.
Зрозуміло, що у багатьох читачів саме слово «чиновник» викликає роздратування і слово на їхній захист може викликати несприйняття. Але ж не всі чиновники є ледарями і хабарниками – деякі навіть не допущені до рівня, на якому відбувається розподіл пряників, а деякі – ми віримо в це! – принципово не беруть хабарів. Для них ці незначні премії були зовсім не зайвими. А те, що депутати ніби-то покарали «членофф профсоюза Садового», то для цих людей це не смертельно, тим більше, що премії і навіть зарплати навряд чи є для них основними джерелами доходу, як, втім і для нашого мера. От і вийшло, що доки товстий зсохне – худий здохне! Найближчі посіпаки мера залишилися, образно кажучи, без масла, а пересічні чиновники – без хліба.
ІА "Вголос": НОВИНИ