Проблема захисту української мови є стрижнем політичної доктрини ВО «Свобода». У боротьбі за чистоту української мови у ВО «Свобода» не зупиняється навіть перед критикою Президента Ющенка. Недавно лідер партії «Свобода» Олег Тягнибок висловив побажання трохи підівчити Ющенка української мови. «Вголос» цілком і повністю солідаризується зі «Свободою» в питанні захисту рідної мови і готовий всемірно підтримувати всі ініціативи, спрямовані на розв'язання проблеми. Але не тоді, коли вони перетворюються на дешевий піар однієї політичної сили.
Втім, чи такий вже дешевий цей піар, і хто за нього платить? Скажімо, за найскромнішими підрахунками, громада Львівщини сьогодні вже витратила понад 10 тис. грн. ніби-то «на підвищення знання української мови депутатами Львівської облради», а насправді – на піар ВО «Свобода»..
Пояснимо: 10-хвилинки української мови транслюються по телебаченню. Облрада сплачує за 1 хвилину трансляції 120 грн. Отож один такий «піар-урок» депутатів від «Свободи» обходиться нам, громадянам, 1200 грн. Крім того, мовні дослідження пані Фаріон тиражуються 150 примірниками та роздаються депутатам і журналістам. Це ще орієнтовно щоразу — 100 грн.
1300 грн. помножимо на кількість вже проведених уроків — орієнтовно 7. Отримуємо 9100 грн. Це реальні видатки. Але до цієї суми формально слід також додати, як мінімум, вартість 10 хвилин робочого часу депутатів, для яких облрада — основне місце роботи. Таких набереться близько 10. І ще багато інших непрямих видатків.
А тепер логічне запитання: чи можемо ми, громадяни, перевірити ефективність вкладення цих коштів і чи можливо взагалі це зробити? Реально — ні. Позаяк 10-хвилинна акція депутата Фаріон не передбачає ніяких механізмів контролю за якістю успішності тих, кому вона адресована.
Тоді на що витрачаються наші гроші і час депутатів? НА САМОПІАР КОШТОМ ГРОМАДИ ОДНОГО ДЕПУТАТА — ІРИНИ ФАРІОН ТА ПОЛІТИЧНОЇ СИЛИ, ЯКУ ВОНА ПРЕДСТАВЛЯЄ.
А тепер декілька слів про методи, якими пані Фаріон навчає депутатів говорити чистою українською мовою. Найбільше ця процедура нагадує «публічне шмагання» – явище принизливе та несумісне з канонами педагогічної науки і принципами демократичного виховання. Один із депутатів облради в приватній розмові з кореспондентом «Вголосу» назвав їх «десятихвилинками ненависті». Йшлося, звичайно не про зміст того, що виголошувала пані Фаріон, а про форму.
Про ефективність таких підходів годі й казати. Окрім страху й зневіри у власних можливостях, психологічних травм та ненависті до тих, хто їх застосовує, такі методи нічого не приносять. Як викладач, пані Фаріон мала би про це знати. Хоча, судячи з тієї зверхності з якою пані Фаріон звертається до депутатів облради, педагог вона недобрий. Може, вона непоганий фахівець, не беремося судити, але як педагог – точно недобрий.
Звичайно, це справа депутатів дозволяти чи не дозволяти аби до них зверталися як до недолугих школярів. Можливо, бодай окремим із них, таке ставлення до них навіть приносить насолоду. Такі депутати можуть скинутися і для повнішого ефекту купити для пані Фаріон канчук та одяг з чорного латексу. Але погано те, що депутати облради, толеруючи такі підходи до власного навчання, перетворюють їх на НОРМУ ПОВЕДІНКИ у суспільстві подаючи негативний приклад усій громаді.
Із запитанням «Як Ви ставитеся до 10-хвилинок української мови, які проводяться на сесіях облради?» «Вголос» звернувся до депутатів Львівської облради.
Левко Захарчишин, заступник голови облради», фракція «Пори»:
«Нормально ставлюся, з долею здорової іронії. Враховуючи освітній рівень наших депутатів, ці 10-хвилинки варто продовжувати. Вважаю корисним те, що це транслюється по телебаченню. Не знаю яким буде кінцевий результат, але проблему вона правильно піднімає».
Ярослав Рущишин, депутат від НСНУ:
«Я ставлюся негативно, тому що ми в облраді не представляємо себе особисто, а представляємо громаду. Громада нам не давала права витрачати наш час на навчання. Шановні мої, книжечки після роботи, вночі — і вчити мову! Вчитися потрібно. Але не на сесії і з власного вибору. Кожен громадянин, який йде на вибори, здається, це навіть записано у Конституції, повинен володіти українською мовою. Думаю, що слово «володіти», ми повинні розшифрувати — це має бути якісне володіння, а не просто переклад російських слів на український манер. Забороняти ці 10-хвилинки я б не став, бо не хочу знімати добрий порив до навчання, треба вибирати менше зло. Просто за якийсь час Ірина Фаріон побачить, що це нічого не дає. Треба ганьбити і в тому числі себе за такий рівень володіння мовою. Але це треба робити трошки по-іншому».
Андрій Рожнятовський, депутат від фракції «Пора»
«Нормально слухаю, звіряю свою мову, але не знаю чи ці 10-хвилинки є ефективні. Але це є елемент, який заповнює пустоту, поки збираються депутати, а також сприяє вдосконаленню»
Олесь Старовойт, депутат від фракції НСНУ
«Загалом до того, що депутатам треба вчитися, ставлюся абсолютно позитивно, але це не треба робити під час сесії. Я б задоволенням о 18.00, коли ми закінчуємо свою роботу, навіть не на 10 хвилин залишався, а на більшій час, і тоді би депутати розбирали мовні огріхи. А коли це відбувається перед телекамерами, то, на жаль, це виглядає як певний піар і думаю, що мало ефекту воно дає».
Микола Горинь, заступник голови облради, фракція НРУ
«Цю пропозицію підтримали депутати облради. Спочатку воно мало інший формат, трошечки знущальний, тепер воно виглядає трохи делікатніше і легше. Не знаю, наскільки це впливає сьогодні на покращення мови і чи варто це транслювати у ефірі. Думаю, що нам би цілком вистачало, якби такі зауваження роздавалися депутатам. Щодо припинення цих 10-хвилинок, то думаю, що ніхто з депутатів не захоче виглядати певним чином «ворогом української мови» і цим психологічним ефектом вдало скористалися. Думаю, що воно само собою відпаде».
Михайло Хвойницький, фракція НСНУ
На жаль, ми маємо суцільний суржик сьогодні. Я це чую кожну хвилину. Зараз, принаймні, про це говориться. Але це повинно бути не за рахунок депутатської роботи на сесії. Це має проходити або після сесії, або до сесії.
Козак Людмила, фракція БЮТ
«Позитивно ставлюся. Дуже цікаво і весело, і поліпшується настрій. Вона дуже дотепно коментує. Якщо серйозно, я завжди шукаю в її виступах чи не згадуються мої слова. Також хочу звернути увагу, що наших депутатів було би добре повчити і манерам поведінки і ставленню до жінок: не кожний з них уступить місце жінці чи то в сесійній залі, чи в гардеробі, подасть пальто, пропустить жінку уперед, привітається».
ІА "Вголос": НОВИНИ