Йдеться про Яна Олександра Фредро (20.06.1793 -15.07.1876), пам’ятник якому вдячні галичани звели 125 років тому, далекого 1897-го.
Ян Олександр сидів у кріслі, а в руці тримав перо. Пам’ятник (автор - Леонард Марконі) стояв на місці теперішнього пам’ятника Михайлові Грушевському, що на проспекті Шевченка у Львові.
Після Другої світової війни пам'ятник перевезли у Вроцлав (Польща). Ян Олександр Фредро згодом став дідусем майбутнього митрополита Андрея [Шептицького] – “українського Мойсея”.
Карнавал у Великому Любені поєднав Олександра і Софію
Саме на цій забаві 205 років тому [1817-го] познайомилися Олександр Фредро і Софія з Яблоновських. Щоправда, три роки перед тим вона взяла шлюб із Станіславом Скарбеком, старшого за себе аж на вісімнадцять років. Це була своєрідна забаганка її матері, яка мріяла про примноження певних маєтків в Любені Великому. Тоді ж це курортне містечко із санаторієм приносило значні прибутки від сірководневих процедур, а ще від узвичаєних шалених забав і балів, що мали місце у палаці Яблоновських.
Софія у шлюбі не була щасливою. Переповідали, що Станіслав Скарбек частенько захоплювався миловидними жіночками. Зокрема, його неодноразово бачили у сумнівному товаристві актрис та інших театралок. До того ж сім'я постійно балансувала між банкрутством і короткочасними фінансовими удачами. Періодично траплялися непорозуміння у подружжя.
Зустрівши Олександра, Софія уподобала його. Він відповів їй взаємністю. Однак, закоханим довелося терпіти 11 років, аби отримати дозвіл на другий шлюб для Софії. З цього приводу навіть писали листи-прохання до Рима. Нарешті, Софія отримала право на розлучення.
Кажуть, що причиною послужила відсутність у костелі, які належали Скарбекові, оголошення оповідей про шлюб. Тепер закохані побралися [1828] і оселилися у с. Бенькова Вишня (Городоччина).
Де брали шлюб батьки митрополита Андрея (Шептицького) – граф і графиня з роду Фредрів-Шептицькі ?
Деякий час подружжя замешкувало у Львові в будинку, що навпроти костелу Бернардинів (нині тут храм Св. Андрія Первозванного УГКЦ, площа Соборна 3а), Тут брали шлюб Ян Олександр Фредро і Софія з роду Яблоновських.
Так Софія Яблоновська стала дружиною двох графів. Донька від шлюбу Яна Олександра і Софії – Софія Людвіка Цецилія Констанція [1837-1904], 1861-го вийшла заміж за графа Яна Кантія Ремігіана Шептицького (батько Андрея Шептицького).
Рік перед тим (1860) Софія написала ікону Матері Божої для цього храму. До слова, уже в наші часи освячення церкви Cв. Андрія Первозванного відбулося 13 грудня 1990-го за участю священиків Антонія Масюка, ЧСВВ та Андрія Шагали, ЧСВВ, духовенства, чернецтва і вірних УГКЦ.
Львів’яни у Польщі мають ще одного покровителя
У минулому у цьому ж храмі служив праведник і проповідник, який проголошений папою Cв. Іваном Павлом II святим. Тут праведника й поховали. Перед його гробом львів'яни молилися про заступництво під час татарської облоги. І ворог відступив у паніці. Мощі Св. Івана після Другої світової війни перевезли спочатку у Ряшів, а звідти - у рідну Дуклю [Польща]. Отже, Св. Ян з Дуклі – покровитель Львова і Дуклі.
Ян Олександр Фредро: ”Наполеон на Ельбу, а я до Рудок”
Дідусь майбутнього митрополита Андрея – Олександр Фредро у свій час захопився полюванням, перебував у війську, із наполеонівською армією пройшов пів-Європи, дійшов аж до москви, брав участь у бородінській битві, потрапив у полон, зумів втекти і повернувся у рідний край. Переказують, що після невдачі Наполеона Олександр жартував: “Виїхали разом, але з різних мотивів: Наполеон на Ельбу, а я до Рудок”.
За відвагу отримав французький орден Почесного Легіону (найвища державна відзнака Франції – авт.) і польський Virtyti Militari. Обіймав високу посаду у Галицькому крайовому сеймі (1861), опікувався діяльністю Оссолінеуму, будівництвом залізниці Бохня-Львів-Бережани (1839).
Галичани вшанували його медаллю “За заслуги” за створення Земського Кредитового Товариства та Галицької Ощадкаси. Завітала до нього і творча письменницька муза. Написав комедії з життя та звичаїв провінційної шляхти – “Шлюб панянки”, “Дівочі обітниці”, “Чоловік та жінка”, “Дами і гусари”, “Пан Йов’яльський”, “Помста”, сцену останньої увічнено на стелі Дзеркальної зали Львівської опери.
Прем’єри своїх комедій мав у театрі Станіслава Скарбека ! (нині - Львівський драмтеатр імені Марії Заньковецької). Він автор також віршів, байок, афоризмів… Тепер тіло Яна Олександра Фредро спочиває на львівській землі назавжди.
Ян Олександр Фредро у Польщі та Україні
Крім його пам’ятника, у Вроцлаві щороку на початку грудня відбуваються Промоції Добрих Книжок. Тут найбільш гідні редактори отримують нагороду “Перо Фредра”. У Львові маємо вулицю Олександра Фредра. Він – почесний громадянин м. Львова [20 грудня 2013]. Упокоївся у Львові, але заповів себе поховати у рідних серцю Рудках.
Погоджуюсь з прихильниками його дієвої натури, успішної ратної служби, творчого митця непересічного таланту, як і активної участі в громадському і політичному житті Львова і Галичини. Можливо, і наші українські театри в свої репертуари внесуть дещицю комедійних праць бл. п. Олександра Фредра?
До речі, вперше у Львові поставили його комедію “Помста” 1 грудня 2014-го. А, може, і наші видавці зацікавляться його літературною спадщиною та добротним коментарем.
Степан Боруцький.
ІА "Вголос": НОВИНИ