Дівка гуляща Цензура довела до гріха сайт Літакцент

                  (До 70-річчя Йосифа Бродського)

 

На сайті Літакцент поруч з довго очікуваним повідомленням про презентацію роману Ліни Костенко «Записки українського самашедшего» з»явилася інформація з інтригуючою справжніх шанувальників високої поезії назвою «Покажуть невідомі малюнки Бродського»

- У Санкт-Петербурзі, в Російській національній бібліотеці (РНБ) 13 грудня відкрилася виставка невідомих малюнків Йосифа Бродського. Експозицію виставки становлять малюнки поета, що зберігаються в архівах РНБ, фондах Музею Анни Ахматової й у приватних архівах, а також копії малюнків, зроблених в США.

Представлені на виставці малюнки раніше ніколи не публікувалися. Крім малюнків, на виставці можна буде побачити автографи віршів Бродського, його фотографії, фрагменти листів, а також щоденникові записи. Виставка приурочена до 70-річчя з дня народження Бродського, яке Росія відзначає в 2010 році.

Також у рамках відзначення пам’ятної дати  у листопаді 2010 року Фонд, який займається створенням музею Йосифа Бродського, викупив кімнату поета в комуналці на Ливарному проспекті. Голова фонду Михайло Мільчик тоді зазначив, що залишилося викупити останню кімнату в цій квартирі, щоб приступити до створення музею Бродського.

Також існує проект пам’ятника Йосифу Бродському, проте, як заявила навесні цього року губернатор Санкт-Петербурга Валентина Матвієнко, він «поки не реалізований у зв’язку з відсутністю достатнього фінансування».

Піклуючись про якомога повне інформування наших читачів, що спрагли в пошуках істини, і з піететом цікавляться творчістю великого російськомовного поета, до Літакцента - шановного літературознавчого сайту - надіслав  вірш Йосифа Бродського, в якому Нобелівський лавреат освідчується в своєму досить специфічному, та, на жаль, поширеному ставленні до української проблематики.

Мій коментар з  віршем Йосипа Бродського з якихось причин більше доби «узгоджувався» анонімним модератором сайту. Як людина непосидюща, що завжди домагається втілення «свободи слова» в наше непросте буденне життя, я не міг надто довго чекати. На незрозуміле замовчування Літакцентом української сторінки у творчості всесвітньо відомого поета, до того ж, напередодні його сімдесятирічного ювілею, надіслав до редакції нагадування.

 

І сталося диво! Вірш Йосипа Бродського нарешті з»явися на літературному Літакценті. Та на цьому детектив ще не закінчився. Через дві години невідомий цензор (внутрішній, чи зовнішній?) примусив редакцію зняти вірша Йосипа Бродського з сайту.

 

Иосиф Бродский, 1990г.

НА НЕЗАВИСИМОСТЬ УКРАИНЫ

Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой,
слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
"время покажет Кузькину мать", руины,
кости посмертной радости с привкусом Украины.
То не зелено-квитный, траченный изотопом,-
жовто-блакытный реет над Конотопом,
скроенный из холста, знать, припасла Канада.
Даром что без креста, но хохлам не надо.
Гой ты, рушник, карбованец, семечки в полной жмене!

Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
с залитыми глазами жили, как при Тарзане.
Скажем им, звонкой матерью паузы медля строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога!
Ступайте от нас в жупане, не говоря - в мундире,
по адресу на три буквы, на все стороны четыре.

Пусть теперь в мазанке хором гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.

Как в петлю лезть - так сообща, путь выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще.
Прощевайте, хохлы, пожили вместе - хватит!
Плюнуть, что ли, в Днипро, может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
кожаными углами и вековой обидой.
Не поминайте лихом. Вашего хлеба, неба,
нам, подавись мы жмыхом и колобом, не треба.

Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.
Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом?
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Это земля не дает вам, кавунам, покоя.

Ой да Левада-степь, краля, баштан, вареник!
Больше, поди, теряли - больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза -
нет на нее указа, ждать до другого раза.
С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.


* Вірш, певно, із сором»язливості упорядників, чи з тактичних міркувань не увійшов до СИБ (Собрания сочинений Иосифа Бродского). Проте, на початку 1990-х років концептуального щодо України поетичного твора поважним автором декілька разів було прочитано на своїх вечорах поезії.

Можна зрозуміти, або якось пояснити латентну чи неприховану цензуру, що останнім часом супроводжує політичну журналістику. Та, щоб піддавати цензурі твір геніального, визнаного світом  поета?! Отака дивна історія приключилася з віршем «НА НЕЗАВИСИМОСТЬ УКРАИНЫ» Нобелівського лавреата Йосипа Бродського на інтелігентно-літературному сайті Літакцент.

ІА "Вголос": НОВИНИ