За словами доньки Бориса Возницького, впродовж трьох століть полотна знаходились в жовківському костелі Святого Лаврентія. За цей час їх тричі реставрували: у 1825 році, 1866-67 рр., у 1902 картини були перевезені до Львова у Ратушу, де їх також реставрували.
«Найбільшої руйнації полотна зазнали за часів радянської влади, коли костел був перетворений на склад», – наголосила Лариса Разінкова.
В 60-70 роках у Львівській картинній галереї розпочався експедиційний період, під час якого, власне, й були врятовані полотна. Лариса Разінкова розповіла про цікавий факт: коли знімали картину «Битва під Парканами», побачили, що є замурована ніша, після того, як розібрали каміння, то в глибині ніші знайшли скарб, до якого входили: ризи, далматини, свічники, які були пошиті з тканин 16 століття.
Коли Борис Григорович привіз картини з Жовківського костелу для реставрації, вони перебували в критичному стані розповіла Лариса Возницька: на полотнах були численні розриви, спостерігались втрати полотна, пройшла деструкція грунтів і фарбового шару. В живопис був впресований бруд, кіптява, пташині посліди».
«У 1975 році до відкриття Одеського замку була відреставрована перша картина «Битва під Віднем», керував реставрацією Володимир Овсійчук (доктор мистецтвознавства), який вперше опрацював творчість Альтамонте і описав полотна. Але склалась ситуація, що стіна не дозволяла повністю розгорнути твір і тому 3 метри були згори намотані на валок, в такому стані твір і був представлений глядачеві. Як зазначила Лариса Разінкова, з фінансовим питанням реставрування були певні труднощі. «На цей час до нас приїжджали поляки, наш музей із ними в гарних стосунках, ми обмінюємося виставками і вони почали інтенсивно мусувати тему: давайте будемо спільно реставрувати, у нас є кошти, і ми згодились на цей варіант», – зазначила Лариса Разінкова.
«Був розроблений спільний проект реставрації творів, українські реставратори працювали над ними у Варшаві, з польської сторони також були реставратори. Залишався ще рік реставрувати полотна, коли поляки почали інтенсивно наполягати на тому, аби твори були повернені в Жовкву. Борис Григорович постійно писав листи до Міністерства де в різних інтрепритаціях, систематично пояснював чому ці картини не можуть знаходитись в діючому костелі, та ще й на зовнішніх стінах. Але листи все одно надходили», – підсумувала донька Бориса Возницького.
Нагадаємо, два лолотна ХVII століття планують перемістити в Жовківський костел Св. Лаврентія. Львівські мистецтвознавці виступають категорично проти.
ІА "Вголос": НОВИНИ