Димна суміш ”Димна суміш” (2009)
3-й альбом чернігівських фанатів гранжу (до якого руки дійшли тільки зараз, хоча диск вже був ніби запущений в ефір десь в травні), які цього разу відштампували на заводі перехідного Червоного прапора конвеєрний, як дюбель хардкор.
Попередній альбом "В країні ілюзій" (2008) при усій своїй заселеності закордонними героями минулого й теперішнього, ще якось виділявся декількома рульними треками з нормальною лірикою (не вищого пілотажу, але десь приблизно). Новий диск вирізняється хіба що, прямолінійним, як трактор хардкором та якимсь віражем лірики в бік пампасів Океану Ельзи найгіршої якості (+ вперте розгортання теми друга). На "Все В Його Руках" – полюбе буде згадуватись Друга Ріка (хоча, можливий варіант й Анжеліки Варум).
Диск передбачуваний в дошку, як продукція IKEA. Стандартний набір шквальних запілонів, дісторшинів, фідбеків, скрімінгів, сітарів, переборної акустики. Моментами проскакує надмірна трагічність вокалу (салютуючи інколи Muse), яка не виконує жодної рятівної функції. Закономірно – наявні декілька сентиментальних баладок. Десь у цій парафії прописаний, напевне, більш-менш нормовий трек диску "Згадуй Бійся Плач і Зви", який хоч й світить самоповтором "Океану", та все ж вирізняється мінімально адекватним текстом та атмосферою – чи то рок-опери, чи то мюзиклу, чи то продовженням пригод Петрика П’яточкіна або Капітошки.
Цитатне мислення – феномен цікавий. Але коли увесь матеріал затарений забугровими, навіть не алюзіями – запозиченнями – це вже занадто. Це щось а-ля трибют іноземними старам в усій своїй каверній красі. Це ще якось було зрозуміло в совку. Коли не було інтернету. Цей дитячий рівень копіювання-звуконаслідування. Та зараз – то вже стрьомно і ні до чого доброго, як показує приклад (500) Days of Summer – не привозить.
Тексти зі словами: "смак неба з молоком", "дні, як гострі леза", "зірка зявилась на небі, вона твоя", "хочеш вмерти молодим" – це вже навіть не 1-й клас, 1-ша четверть, то просто ясельна беззубість. Ок, для драйву тексти не настільки потрібні, але й саунд швидше починає лінкуватись до згадувань, звідки ж взято той, чи інший хід, аніж до слему.
Повертаючись до теми іронії, яка тут взагалі не розкрита (та й неповинна була при таких саундових розкладах), але й до лайфового куска паразитного Борщу, Димній суміші, як Лєніну до соціалізму. Забальзамована подача матеріалу. Таке потрібно грати на якомусь випускному вечорі чи шкільній дискотеці і більше нікому не показувати.
Відсутність конкуренції та мінімально-гастролерна присутність в Україні актуальних банд з загниваючого капіталізму й призводить до такої паралізованості, якої тільки й вистачає на кавер-номери в дитсадковому репертуарі таких груп, як Dazzle Dreams, Dalai Lama, Інкунабула і легіон інших звьозд місцевої естради. Тепер до них остаточно приєдналась й Димна суміш.
1. Кращий Друг Самурая
2. Кожної Весни
3. Повмирай Зі Мною
4. Танцюй Танцюй
5. Все В Його Руках
6. Згадуй Бійся Плач і Зви
7. Бийся За Життя
8. Шукай
9. Карма
10. Друг Повернись
11. Я Один
12. На Ножах
13. Геть
14. Р’н’р (bonus remix)
Brett Anderson “Slow Attack” (2009)
3-й альбом вокаліста Suede, мінорність якого розливається усім 45-хвилинним хронометражем. Минулорічний "Wilderness", якось не захавався, але на щастя, за рік Бретт Андерсон став на путь істинну.
Світлий мінор баладної форми без жодних переходів у кружляючу словкорність (гітарний саунд не той) та без жодних еротичних конотацій, яким Андерсон міг похвалитись в Suede. Піднесені до торжественості мінімалістичні фортепіанні етюди, як провісники весни посеред холодної зими (+ інші метафоричні ефекти). Інколи – паузне згасання тихості. Найвища радість диску у тому, що його тиха торжественність не переростає у пафосність.
Задіяні барокові елементи, підсилені, безперечно духовими та струнними. Електронічки тут мінімум. Арт-рокових мотивів – трошки більше. При увазі до модних трендів, тут більше відсилань до 60-х (де й проскакує оркестрована саундтрековість), а 80-х – майже немає.
Своїм світлими мінором та набором інструментарію “Slow Attack” наближається до дисків Ентоні, лише з тією умовою, що там де Ентоні еротизує вокалом, Андерсон – взагалі немає жодних на то посягань (з огляду на своє минуле) та лише інколи фальцетить (хоча й артистизму в нього на повноформатного денді). Якщо ж брати трохи інший період (з тією ж прив’язкою до Ентоні) можна згадати атмосферу диску Current 93 "Soft Black Stars" (1998). Якщо відволіктись від Ентоні – варто згадати сольний диск фронтмена Talk Talk Марка Холліса "Mark Hollis" (1998).
При повній концептуальності і навіть ритуальності альбому, можна виділити такі треки, як "The Hunted", "Frozen Roads", "Pretty Widows", "Scarecrows and Lilacs", що одночасно, не має применшувати важливість інших треків на майже ідеальному диску Андерсона.
1. Hymn
2. Wheatfields
3. The Hunted
4. Frozen Roads
5. Summer
6. Pretty Widows
7. The Swans
8. Ashes of Us
9. Scarecrows and Lilacs
10. Julian's Eyes
11. Leave me Sleeping
Cass McCombs “Catacombs” (2009)
Харизматичний альт-кантрі та фолк з ностальгійними елементами (60-х) від американця Касса Мак Комбса, який ще й характеризується віртуозним іронізмом.
В одних моментах камарадами тут можуть бути як Calexico, так й Lambchop. В камерних тихоходах можна згадати дебютний диск Margot & The Nuclear So and So's. На ностальгійних хвилях дрейфують (точково): Рой Орбісон, Simon & Garfunkel диску так "Bridge over Troubled Water" (1970) і навіть The Rolling Stones у своєрідній варіації їх треку "Beast Of Burden" на "Don't Vote".
Тієї ж електронічки ("Lionkiller Got Married") та електрогітар ("Jonesy Boy") на “Catacombs” значно менше, ніж на попередніх дисках "Dropping The Writ" (2007) і "PREfection" (2005). Простежується концептуальний паралелізм з "Dropping The Writ": словесний на "Lionkiller Got Married" та формальний на "One Way to Go", який своєю неприхованою саундтрековістю (а-ля Бутч Кесседі та Санденс Кід) та цоканням копит і гармоніку продовжує тему "Pregnant Pause".
Мінімалістична акустика підмальовується пасторальним вокалом ("Don't Vote"). Ностальгія психоделічними тріпами уважно простежується на 2-й половині диску. На 1-шій ж – безумовним хітом є вальсована "You Saved My Life" з особливим диханням приспіву. Згодом з подібним успіхом відвальсує й "Eavesdropping on the Competition".
Психоделічна "Harmonia" могла б бути у новому диску Девендри Банхарта (до якого лишилось не так й вже багато) та й була рада сусідству з треками на останньому диску My Morning Jacket. Загальна театралізована драматичність диску повністю розкривається на іншому піку диску – нюансовій "My Sister, My Spouse".
Залишаючи позаду розслаблено-чутливу пасторальність і додаючи до хітового феномену диску ще один ударний трек "Jonesy Boy" (заради якого Джек Вайт багато чого б віддав), Cass McCombs піжонськи розпливається на горизонті в усій своїй вестерновій красі та обов’язковому занесенні в топіки. Один з не багатьох альбомів, який заслуговує на бравові бісування.
1. Dreams Come True Girl
2. Prima Donna
3. You Saved My Life
4. Don't Vote
5. Executioner's Song
6. Harmonia
7. My Sister, My Spouse
8. Lionkiller Got Married
9. Eavesdropping on the Competition
10. Jonesy Boy
11. One Way to Go
ІА "Вголос": НОВИНИ