Інформаційне агентство «Вголос» продовжує аналізувати, яких саме «домашніх завдань» не виконала влада Львова перед тим, як запустити проєкт «е-квиток» у громадському транспорті міста. У першій частині йшлося про трамвайний транспорт Львова, який працює вкрай ненадійно. Сьогодні поговоримо про мережу маршрутів громадського транспорту.
Ось уже понад п’ять років львів’яни зауважують поступове «вимирання» низки автобусних маршрутів. Першими не стало автобусних маршрутів: № 12 (мав курсувати із Рясного-2 до автовокзалу «Північний»); №30 (мав курсувати із Рясного-2 на Новий Львів); № 35 (мав курсувати від вул. Трильовського на Сихові до вул. Польової на Знесінні); № 36 (мав курсувати від пл. Кропивницького до м. Винники); № 48 (Аеропорт «Львів» – ринок «Галицьке перехрестя») та № 54 (Сихів – Брюховичі). Кілька років управління транспорту Львівської міськради оголошувало конкурси для визначення перевізників для цих маршрутів, але намарно – для жодного із цих маршрутів перевізника не знайшли.
Проте це не вичерпний перелік «мертвих» автобусних маршрутів Львова. Зараз до таких належить також популярний колись маршрут № 50, який має поєднувати вулицю Дж. Вашингтона із мікрорайоном Рясне-2 (на цей маршрут також не зголосився жоден перевізник).
Якщо говорити про автобусні маршрути, на які в результаті конкурсів визначено перевізників, то Львівське комунальне АТП №1 наразі не обслуговує чотири з них: № 2а (за даними GPS-моніторингу, востаннє на цьому маршруті 2 автобуси працювали 9 липня 2021 р.), №4а (припинив роботу іще на початку 2020 року), №28 (останній день роботи – 13 листопада 2020 року) та №49 (через реконструкцію вулиці Т. Шевченка).
Приватне ПАТ «Львівське АТП № 14630» перестало обслуговувати автобусні маршрути №26 (за даними GPS-моніторингу, востаннє на цьому маршруті автобуси працювали 3 березня 2020 року) та №42 (останнього разу автобуси були на маршруті 13 червня 2021 року).
З березня 2021 року не працює автобусний маршрут №24, який має обслуговувати ТзОВ «Фіакр-Львів». Іще на низці автобусних маршрутів помітні великі проблеми із обслуговуванням. Зокрема, на маршруті №7 працює лише один автобус (їх мало б бути 6 в робочі і 4 у вихідні), постійні нарікання на роботу маршруту №39 – замість 8 автобусів у робочі і 4 автобусів у вихідні тут курсує 2-3 машини…
Звичайно, всю вину за зникнення автобусних маршрутів можна покладати на дуже і дуже поганих приватних перевізників, які не хочуть обслуговувати збиткові для себе маршрути. Так, загалом, і роблять контрольовані владою Львова ЗМІ та близькі до влади громадські активісти. Проте потрібно згадати – метою будь-якої підприємницької діяльності є отримання прибутку. Приватник просто не може працювати собі у збиток. Якщо певний бізнес стає для нього збитковим, приватник його згортає і розпродує основні засоби. Влада ж має створювати такі умови, щоб бізнес, зокрема і автобусних перевезень, нормально функціонував, а відповідно – створював робочі місця та сплачував податки.
У Львові ж протилежна тенденція – замість сприяння підприємництву в галузі громадського транспорту влада робить усе для того, щоб поступово витиснути приватних перевізників, прикриваючись так званим європейським досвідом. Оцей перерозподіл ринку міських автобусних перевезень здійснюється за кошти міського бюджету (читай – кошти платників податків). Замість того, щоб приносити місту додаткові кошти, комунальний автоперевізник – Львівське комунальне АТП №1 – із року в рік збільшує свої збитки.
За 5 років збитки комунального АТП зросли у 50 разів
За даними Аудиторського звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ЛК АТП № 1 за період із 01.01.2016 р. по 31.07.2019 р., за наслідками роботи у 2016 році комунальний перевізник зазнав 3,93 млн грн збитків. У 2017 році збитки від діяльності комунального перевізника зросли до 40,897 млн грн, а у 2018 році – до 92,866 млн грн. Відповідно до фінансового звіту самого перевізника, у 2019 році збитки ЛК АТП №1 становили 190,645 млн грн, а у 2020 році – 206,612 млн грн. І це в умовах постійного зростання вартості проїзду! Що цікаво – приватні перевізники, які обслуговують міські автобусні маршрути у Львові, закінчили 2020 рік або із незначними збитками, або узагалі спрацювали в плюс…
Насправді ж причин «вимирання» низки автобусних маршрутів у Львові є кілька. І основна із них – «ручне» регулювання ринку автобусних перевезень в місті із перерозподілом на користь комунального перевізника. Фактично ЛК АТП № 1 «підминає» під себе автобусні маршрути із значними пасажиропотоками. А це автоматичного робить збитковою роботу інших автобусних маршрутів. Відповідно, приватні перевізники призупиняють обслуговування таких маршрутів. Страждають від цього в кінцевому підсумку звичайні львів’яни.
У випадку запровадження електронного квитка, разом із введенням покілометрової оплати за виконану транспортну роботу, має бути максимально оптимізовано співвідношення «загальний пробіг транспортних засобів – загальний пасажиропотік». Тобто за мінімального загального пробігу громадського транспорту має бути забезпечено максимальний пасажиропотік (звичайно ж, із врахуванням комфортних умов проїзду).
Нинішня ж мережа маршрутів громадського транспорту із її тотальним дублюванням маршрутів між собою аж ніяк не сприятиме економічно ефективній роботі е-квитка. Навпаки, можна прогнозувати величезні економічні збитки від роботи автоматизованої системи оплати проїзду вкупі із покілометровою оплатою за транспортні послуги, які тягарем ляжуть на бюджет Львівської міської територіальної громади.
Зазначу, питання оптимізації мережі маршрутів громадського транспорту перед запровадженням е-квитка порушували іще в далекому 2014 році, проте ніяких реальних кроків здійснено не було. Навпаки, продовжується практика створення «мегамаршрутів», передусім – для витіснення приватних перевізників, особливо приміських. Прикладом такого є маршрут №61, який пов’язав села Підрясне та Підбірці і проходить через увесь Львів. Причина появи цього «мегамаршруту» дуже проста – витиснути приватного перевізника, який обслуговував приміський маршрут №217а із майже аналогічною трасою.
Враховуючи те, що львівський е-квиток мав би передбачати безкоштовні пересадки протягом певного часу, найраціональніше було б поділити всі маршрути громадського транспорту Львова на магістральні (з великим пасажиропотоком) та довізні із мінімальним дублюванням маршрутів громадського транспорту.
Магістральні маршрути громадського транспорту мають перевозити основну масу пасажирів між великими житловими масивами, промзонами і центром міста. Відповідно, на таких маршрутах мають працювати транспортні засоби великого класу, і передусім – трамваї та тролейбуси.
Що ж до довізних маршрутів, то вони мають обслуговувати напрямки із невеликим пасажиропотоком, наприклад – райони приватної забудови, невеликі населені пункти Львівської МТГ. Для забезпечення зручного для пасажирів невеликого інтервалу руху тут мають курсувати автобуси малого і середнього класу, а кінцеві зупинки довізних маршрутів у місті мають бути спільними із кінцевими магістральних маршрутів. Таким чином на довізних маршрутах за мінімальної кількості транспорту мають із комфортом перевозити максимальну кількість пасажирів.
На жаль, про необхідність оптимізації маршрутної мережі пан мер Львова Андрій Садовий згадав тільки за місяць до обіцяного старту е-квитка – 10 грудня 2021 року було підписано розпорядження №621 «Про утворення робочої групи з питань оптимізації маршрутної мережі громадського транспорту Львівської міської територіальної громади за результатами впровадження автоматизованої системи оплати проїзду».
Рівень компетентності окремих представників робочої групи в питаннях організації пасажирських перевезень говорить про те, що якихось очікуваних результатів ця робоча група не принесе. Більше того – реальна оптимізація маршрутної мережі потребуватиме докорінних змін у маршрутах міських автобусів, а також продовження тролейбусних маршрутів до центральної частини міста.
Якщо діяти, дотримуючись букви чинного законодавства, оптимізація маршрутної мережі має відбутися разом із проведенням нового конкурсу на обслуговування міських автобусних маршрутів. Адже конкурс на обслуговування більшості чинних автобусних маршрутів Львова завершився 26 жовтня 2018 року. Тоді було визначено перевізників для 42 автобусних маршрутів Львова і договори на їхнє обслуговування уклали на п’ять років.
Отож, відповідно до чинного законодавства України, про реальну оптимізацію мережі міських автобусних маршрутів можна буде говорити тільки в кінці 2023 року, коли сплине термін чинності договорів на обслуговування маршрутів, які були укладені наприкінці 2018 року. Відповідно, після запуску е-квитка і покілометрової оплати за транспортні послуги тягар збитків, що виникатимуть через неоптимальну мережу маршрутів громадського транспорту, лягатиме на бюджет Львівської міської територіальної громади та на кишені рядових пасажирів.
Чи є ця ситуація стратегічним прорахунком чиновників Львівської міськради, чи так і було із самого початку задумано? Складно сказати. Можна стверджувати тільки те, що за нинішньої маршрутної мережі та вартості 1 км транспортної роботи е-квиток дозволить перенаправити значні грошові потоки саме на ЛКП «Львівелектротранс» та Львівське комунальне АТП № 1. Причому незалежно від кількості пасажирів, перевезених цими перевізниками. Хто від цієї ситуації програє? Тут все теж зрозуміло – пересічний пасажир, якого постійно змушуватимуть платити за громадський транспорт все більше і більше.
Антон Лягушкін
спеціально для ІА «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ