Білі мухи налетіли – весь проспект встелився білим. Не злічити білих мух, що летять з Арсена вух. Кіндерсюрпризний дух А. П. Яценюка закликає присутніх львів’ян розвісити свої вуха, щоб послухати арсенійну казочку про процеси сепарації у житті котлет та мух.
Завітання Арсенія Петровича до славного міста Львова можна прописати під знаком фарсу. Тому недбалим помахом руки можна скоротити Арсенія Петровича до Арспета, а враховуючи заявлений фарс – до Фарспета.
Тут шановний Фарспет, зважаючи на свою дитячу тенденцію до копіювання усього, що рухається, міг би провести іменні аналогії з фараоном Аменхотепом. Також відомим реформатором, якому вдалося вперше у відомій історії декласувати політеїзм на користь монотеїзму. Як відомо, подібними цілями карається й Фарспет, задекларовано бажаючи обмежити владу жерців-олігархів на Україні. От тільки невідомо, чи буде шановний Фарспет після перемоги фронтзмінизму змінювати своє ім’я на Сяйвукраїн. Також ж невідомо, чи повторить Фарспет історичну долю Аменхотепа, усі згадки про якого вищезгадані жерці засипали камазами піску на тривалий період часу.
Віражуючи на тему повторення історії можна задіяти аксіомне положення про те, що історія одного разу проектується, як трагедія – для усіх мешканців славних сітіполісів, а вже іншого разу, у вигляді фарсу – для ідіотів. Цим реченням вдається вбити одразу 2-х кроликів, оскільки біллбордне апелювання (і не тільки) Фарспета до виборчої кампанії Барака Обами може не побачити тільки Гомер, українське копіювання у сенсі американського повторення й стає фарсом. Фарспет намагається стати таким собі Вігвамом Обами на українській землі. На зустрічі з львівським електоратом обамське репліканство Фарспета вилізло йому боком. А примножуючи сутності від потреби у контексті копіювання, можна згадати й популярну заокеанську лічилку Обама-мама, яка у контексті Фарспета вилізатиме вже ребрами.
Кіндерсюрпризна сутність Фарспета, враховуючи свою стадію дзеркала, потребує якоїсь Надмами, яка б контролювала його інфантильні нахили та спонукала до активних фронтових дій. І що тоді мілітарна риторика Фарспета, як не форма контролю над його дитячою непослідовністю з боку тієї, згідно чуток, вже навіть не міфічної Надмами? Армія і війна – також жіночого роду. А усі армії світу розпочинають війни, щоб коліньми впасти перед Батьківщиною жіночого роду, або просто прикольною тьолкою парадайзної тілобудови. Тому українському слову "Батьківщина" вдається прописатись у межах бісексуальності, утворивши Надмаму з контролюючим придатком у вигляді фалоса, як символа влади.
Але як повторюється історія, перед морозами відступають не тільки фашисти, але й Надмами. Бо чим тоді пояснити львівську непослідовність Фарспета? Його прес-служба попередньо заявляла про 2-ва брифінги для журналістів у спорткомплексі "Динамо" і Нацмузеї імені Шептицького. Обидва брифінги Фарспет прогуляв, а в нацмузеї ще й звалив з урочистого моменту вручання Св. Миколаєм подарунків учасникам всеукраїнської виставки дитячого образотворчого мистецтва "Україна, в якій я хочу жити".
Можна тільки уявити месиджі адресовані легковажному Фарспету від журналістів, які у вихідний та морозний день приїхали на прогуляні ним брифінги. Ймовірним варіантом линяння Фарспета з нацмузею, може бути той факт, що там знайшлись люди, яким вдалось пригрузити його передвиборне бажання примазатись до святого, тобто дітей. А хто є найбільшим суперником дітей в отриманні подарунків, як не самі малятка?
Фарспет відсидівшись у Віденці, вирішив попантуватись (самоствердитись) перед піплом своїм моржовим виглядом у легенькому пальті з виставленою вперед краваткою. Можливо, що для теплового ефекту він намастився апізартроном, але б тоді на проспекті Свободи стояв б штин до самої Топольної. Тому, гіпотетично, Фарспет вирішив повимахуватись своєю молодістю. Організована для нього гіпертехнічна сцена також відзначилась інфантильними ляпсусами. Намагаючись привернути до себе увагу, фронтисти Фарспета не придумали нічого оригінальнішого за перевірений часом парканний спосіб. Не довго думаючи, вони скоротили насценну згадку про Фронт Змін до гігантсько-обсценних букв ФЗ, які апелюючи до народної творчості агітували на відомий алгоритм ХЗ. Тому тепер скорочена відповідь на запитання "чи переможе ФЗ на виборах?" може транслюватись у риторичному варіанті "ХЗ?!"
Стереотипний максималізм Фарспета виливається через бездосвідний край у вигляді міліарного символізму. Зосередившись на своїх уявних ідентифікаціях, Фарспет починає не говорити, а кричати, що він йде на війну заради України. Враховуючи свою заіндефіковану вторинність, він заявляє, що на усьому світі лише він та Барак Обама воюють проти страхової медицини. Враховуючи свою фронтальну символічність, він діагностує себе, як здорового бичка, що не боїться жодних морозів. Враховуючи героїчно-циклічну відроджуваність, він сповіщає про свою семимісячну смертність на каналі Інтер, який все ж ніколи недочекається його офіційної летальності.
Фарспета понесло і розуміючи свою відірваність від народу, він починає ще й загравати з ним на його лінгвістичному полі, застосовуючи різні простонародні сміхуйочки. Він навчився говорити, але вміння говорити потрібні речі у потрібний час у нього відсутнє. Так на мітингу утворився цікавий розрив, такий собі когнітивний дисонанс. Відповідь на підготовлене запитання з Дрогобича про загрози соборності України, Фарспет, гнаний хвалькуватою близькістю з народом, розпочав зі згадок про палочку дрогобицької ковбаски. Поєднавши таким чином святе для галичан питання соборності з напівкопченою ковбасою, Фарспет створив небезпечний прецедент, де сміхуйочний ефект, нівельований рівнем співставленної соборності, усе ж міг образити святі почуття галичан.
Але піпл схавав. Тому уся заявлена вищість (новизна) Фарспета над Тимошенко чи Януковичем ще раз може піти яром-долиною. Усі вони використовують допотопні методи маніпуляції. У випадку Фарспета – перетирені ще й в Обами. Тому зазначати новаторські переваги Фарспета над вищезгаданою братвою, це те ж, що й шукати кращого в журнальній тріаді: "Малятко", "Барвінок", "Мурзілка".
Тому на фініші цієї кіндерно-дитячої теми й звучить інфантна террібля британської сцени Піт Доерті зі своєю бандою з малятком у назві Babyshambles. А в яких дитячих пустощах не прописується атмосфера треку "Fuck Forever"?
коврик: seze.net
ІА "Вголос": НОВИНИ