Розпустили парламент, перемогли на виборах, створили коаліцію – а результат невтішний. Як у старому анекдоті про новорічні іграшки: «У вас ялинкові прикраси справжні? Аякже! А чому ж вони не радують?». Є на це причини…
Перша причина. Історична.
Сказано Еклезіастом – що було, те й буде, що робилося, те й буде робитися. Саме тому у списку кандидатів на міністерські посади як ніколи мало депутатів – вони розуміють, що синиця у вигляді депутатської годівниці значно надійніша за міністерського журавля. Тут усе лежать на поверхні: якщо перший уряд ЮВТ, дітище першої помаранчевої коаліції, який був затверджений з небувалим тріумфом, безславно ухнув у небуття вже після кількох місяців роботи, то нинішньому вочевидь часу відпущено ще менше. Тут і до ворожки не треба іти.
Друга причина. Конфлікт інтересів. Комплекс гандона у БНУНС
Є протистояння «помаранчевої» і «синьої» частин України. Об’єктивне воно чи спровоковане – не будемо зараз дискутувати. Але воно є, і сьогодні вже очевидно, що повноважним представником перших став БЮТ, а других – ПР. Партія президента опинилася у "цікавому становищі", яке можна окреслити «і хочеться, і колеться, і тато не пускає». Йдеться про те, що союз із ПР для БНУНС неможливий, бо відштовхне від партії президента та від самого президента виборців, яких у нього і так вже не густо. Але у союзі з БЮТом БНУНС приречений відігравати роль молодшого партнера. От і змушені при створенні парламентської коаліції та уряду БНУНСівці поводити себе як гандони – тобто вони намагаються здаватися більшими, аніж є насправді, надуваються, надуваються, але від того не перетворюються на дирижаблі, а просто стає ще очевиднішою їхня гандоняча сутність.
Третя причина. Філологічна.
Нічого випадкового не буває, тому варто задуматися, чому до слова «вибори» в нашій мові є тільки дві рими: «лідери» та «підори». Причому, здається, в останній час першу риму можуть згадати вже хіба що професійні версифікатори або деякі кандидати філологічних наук. У мові широких народних мас слово «вибори» однозначно і безальтернативно римується зі словом «підори».
Мова – дзеркало життя. Як ми живемо, так і розмовляємо. В соціології навіть існує така теорія – мовного релятивізму. Тому усталене римоване словосполучення «вибори – підори» не є образою депутатів, а вказує точне місце під сонцем, яке займають ці пани. Хоча за інших, справедливіших обставин, ці люди мали б зайняти місце не під сонцем, а біля параші. Принциповий Плющ, орденоносець Колесников, письменник-мораліст Яворівський, міністр оборони Єхануров, депутати Лижичко і Вакарчук, академік Зварич, запальна Григорович з колгоспу "Вірний шлях"... список можете продовжити самі.
Четверта причина. Пророк сказав.
Чи маю любити Україну як расу — цю расу обважнілу, незграбну, сентиментальну, позбавлену гарту й сили волі, так мало здатну до політичного життя на власному смітнику, а таку плідну на перевертнів найрізнороднішого сорту?
І ще пророк сказав
«Народе без пуття, без честі, без поваги» - це також про нас.
А найбільше мені подобаються ці слова пророка: "...треба миром, громадою обух сталить, та добре вигострить сокиру..."
P. S. «Панночка померла. Будем ее хоронить? Нет, пускай ее черти хоронят. Раз черт, два черт». После условленной последней фразы участники «обряда» поднимают «панночку» на пальцах. Если участники не выдерживают и начинают смеяться, задуманный подъем не получается. Принято считать, что без участия « нечистой силы» поднять человека указательными пальцами невозможно, На наш взгляд, при достаточном количестве участников в поднятии такой «тяжести» ничего чудесного нет.
ІА "Вголос": НОВИНИ