А тим часом, поки державні мужі смикаються від одного берега до другого, зашморг економічної кризи для більшості українців щоразу так затягується, що, здається, жити далі ніяк. Їм, насправді, байдуже кому Янукович чи Азаров стануть кращими приятелями чи до кого частіше вони їздитимуть на візит. Пересічним українцям мріється про безперешкодне отримання віз, реальну ціну на газ, внутрішню економічну стабільність і соціальну захищеність. Вони хочуть відчувати результативність цих поїздок, а не слухати щовечора по телевізору пусті політичні теревені.
І якщо ще кілька місяців до президентських виборів чимало-хто говорив про Україну з Януковичем як про утопію, то сьогодні, на здивування, вони готові повірити в те, що цей Уряд буде виплачувати підвищені зарплати і пенсії, «поверне борги, що дісталися новій владі від уряду Тимошенко у контексті виконання закону про встановлення прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати», своєчасно відшкодовуватиме ПДВ товаровиробнику і т. п. За рік часу, як на мене, таки можна буде говорити про перші підсумки діяльності чи бездіяльності «нового-старого» керівництва.
Наразі ж серйозні побоювання викликають дії міністра освіти та науки України Дмитра Табачника. Адже перший необдуманий крок він вже зробив, понизивши статус державної мови. І мотивація про «оптимізацію фінансових витрат навчальних закладів» не витримує жодної критики – з його сторони це банальний плювок в сторону якості освіти та послаблення її офіційного статусу. Якщо так піде далі, то українцям знову доведеться думати не про матеріальне, а відстоювати моральне.
Думаю, вище керівництво держави повинно розуміти це і робити певні висновки... поки народ ще вірить... Зараз не той час, щоби зациклюватися на оцінці дій попередників – потрібно показувати результат.
ІА "Вголос": НОВИНИ