Так писав у листі 7 грудня (день пам’яті Катерини - авт.) 1803-го до одного із своїх товаришів… фундатор нової української прози, митець-новатор, знавець українських анекдотів і казок, автор сентиментальних романсів, двох томів “Малоросійських повістей”, драматург (“Шельменко-денщик”, “Сватання на Гончарівці”) Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843).
Рід “творця людової повісті” (Іван Франко)
Батько, Федір Квітка, - нащадок старовинного козацького роду, власник слободи Дуванка (205 кріпаків). Замолоду старшинував у Гадяцькому, Ізюмському, Харківському козацьких полках, Чорноморському козачому війську…: ”Я не бачив старого, подібного до нього лагідністю характеру, рідкою простотою звичаїв і вмінням жартома сказати важливу правду та чудовим хистом пристосуватися до всякої доби”, - писав у спогадах про нього приятель Іван Вернет.
Мати, Марія Василівна, уроджена Шидловська, була також із знатного на Слобожанщині роду.
Предки з боку батька й матері посідали високі духовні посади – архімандрит Палладій Квітка, архієпископ Йосип Горленко, - що визначило релігійно-моральний характер матері, а через неї і дітей: Андрія, Григорія, Марії, Лизавети, Парасковії. До слова, дядько Григорія - ієромонах Наркиз (Курязька обитель).
Чудо в Озерянському монастирі…
Григорій народився кволим і хворобливим… У 2-річному віці переніс золотуху, що дала ускладнення на очі, і він утратив зір. У розпачі мати, не раз зверталась до Всевишнього, аби не залишив її дитини. На 6-му році життя, під час церковної відправи в сусідньому Озерянському монастирі трапилося чудо: хлопчик побачив ікону. Неординарний випадок зміцнив віру матері і назавжди вселив її в серце сина.
Григорію відмовляють у благословенні в ченці
Початкову освіту отримав вдома. Відтак, навчався у нижчій школі при Курязькому монастирі. Тут його дядько – ієромонах Наркиз старався розвинути в хлопця бажання стати ченцем. Щоденно після закінчення навчання учні обителі брали участь у церковних відправах. …У 12-річному віці Григорій просить благословення у батька й матері на постриг у ченці. Чому не отримав?
Всупереч голосу крові…
Маючи впливову рідню, його батьки заочно записували хлопчика то в лейб-гвардію, то в герольдію чи в польові полки… Там щороку підвищували його в чині.1795-го (17 років) – він капітан !
Наступного року вступає на військову службу (ротмістр Сіверського карабінерного полку). Не витримав неприродного ‘’сродни”… 27 січня 1797-го подав у відставку.
Чому молодий чоловік уникав одруження?
Тепер юнак захопився музикою (грав на фортепіано, флейті), у домашньому театрі -
режисер і виконавець комічних ролей. А ще проявляв дивовижний альтруїзм до свого старшого за віком брата Андрія і трьох своїх молодших сестер. До слова, Андрій Федорович – губернський предводитель дворянства Слобожанщини, похоронив чотирьох синів і дружину.
Григорій перебрався у Харків, відмовився на користь брата Андрія від спадщини, постійно турбується про долю осиротілих племінниць. Переживання чутливого до біди, фатальної долі брата, вірянин Григорій усамітнюється, уникає жінок, але, за його ж словами, - ”і здається цим їх не ображаю. Живу собі, як хочу, і, дякуючи Богу, не буваю змушений перемінити спосіб життя свого”. Із 1802-го він - послушник обителі, стягнув свої груди чернечим ременем, запустив бороду і волосся, доглядав за кіньми, хоч боявся їх все життя. У келії писав і виконував духовну музику… Перебував у монастирі із перервами 4 роки...
Батько переміг сина вдруге, відтепер назавжди
Так, вперше – він не дав свого благословення на постриг cина в ченці. Тепер батько вдався до погроз Григорію, якщо він не залишить чернечого життя, заборонить йому відвідувати свою могилу. Тому син, ”послушний переконанням батька, знов віддав свої сили світові, трудам і турботам на користь ближніх, батьківщини й рідної літератури”…
Що трапилося далі у житті та праці письменника, читайте згодом на сайті “Вголос”.
ІА "Вголос": НОВИНИ