[media=31682,31683,31684,31685,31686,31687,31688]
Але не варто обмежувати себе лиш давно затертими туристичними маршрутами, які пропонують туроператори.
В Україні є багато міст і містечок, куди можна поїхати на кілька днів, дізнатись багато цікавого, відпочити від буденного життя і набути новий досвід подорожування.
Наприклад, можна з'їздити до Харкова, міста, яке є не лише пам'яткою соцреалізму, де не лише славнозвісний харківський конструктивізм, а й вулиці, що нагадують львівську сецесію.
Харків – це не лише центр розвитку промисловості, це й потужний культурний центр, де творили і творять геніальні художники, письменники, музиканти, режисери.
Чому варто їхати до Харкова і що цікавого там можна побачити Вголосу розповіли письменник Сергій Жадан та Ведмідь Степан.
Сергій Жадан:
Їхати до Харкова, безперечно, варто. Особливо, якщо ви живете на Західній Україні й не знаєте, що відбувається в країні на Схід від Києва. Харків цікавий історично, геополітично, ментально, архітектурно.
Тут цікавий старий центр, із модерновими та конструктивістськими будівлями, потужні промзони, влітку місто зелене, восени – червоне й золоте. Взимку, звісно, найгірше – конструктивізм, він узагалі сірого кольору, тому взимку центр виглядає дещо похмуро. Хоча в цьому є своя строгість та шляхетність.
Що варто побачити
Якщо ви приїхали до міста потягом, краще витратити кілька годин на пішу прогулянку: пройти від вокзалу вулицею Полтавський шлях, вийти в історичний центр на площу Конституції, звідти рушити вулицею Пушкінською (колишньою Німецькою) через площу Поезії, завернути на вулицю Дарвіна, аби побачити там фантастичні садиби початку ХХ століття, далі пройти вуличками, що тягнуться паралельно Пушкінській, зайти на колишній перший харківський цвинтар (нині - Молодіжний парк), звідти через вулицю Сумську подивитись на будинок "Слово", походити кварталами за Держпромом. І вже звідти вийти до Держпрому та на площу Свободи. Якщо ви уважні та спостережливі – гарантую купу вражень.
Де варто побувати, щоб відчути атмосферу і особливість міста
Краще за все побувати на яких-небудь концертах, виставках чи літературних читаннях. Скажімо, в клубі "Джазтер", або в Муніципальній галереї, або в літературному музеї, або в Книгарні Є. Там можна зустріти найцікавіших харків'ян.
Загалом – Харків дуже атмосферний і доволі відкритий. Хоча, ясна річ, якщо у вас поганий настрій і немає гарного провідника, є велика ймовірність, що він вам із першого разу не відкриється. Все таки це місто з характером.
Ведмідь Степан
Мої друзі і знайомі часто кепкували з того, що я їздив до Кеній та Індонезій, але ніколи не був у Харкові. Відтоді минуло декілька літ і я таки потрапив до цього міста.
Я завжди знав, мандрую ж бо часто, що усі ці екскурсії не замінять жодним чином живого спілкування, тому куди б ви не заїхали до Іракліону, Грамвуси, Георгіополіса, Герцег Нового, Дубровника, Перасту, Тірани, Осло, Стокгольму, Копенгагена, Будапешта (туди обов’язково з китайцями), Гельсінкі, Санкт-Петербурга, Турку, Найробі, Момбаси, Денпасару, Сінгапуру головне, щоб на вас там чекали Мінос, Анто, Бранка, Георг, Крістіан, Густав, Віктор, Хелмі, Іван, Енок, Ленокс, Джон, Абдуррахман, Лі тобто головне, щоб в крапці призначення на тебе чекала жива душа.
Тоді місто набуває сенсу, заповнюється фарбами, звуками і запахами і назавжди залишається з вами. Харківські люди – чудесні люди, в незалежності від того чи подобається вам це чи ні, екскурсія гарантована. От вам перший плюс відвідин цього міста.
Особисто я був у Харкові (загинаю пальці обох лап) шість разів і то останнім часом. Двічі, коли листя вже не трималося дерев, раз зимою, раз весною і двічі літом. За цей час місто змінювалося не тільки кольорами.
Ті, хто не був в Харкові раніше вже не побачать пам’ятника героям революції, що біля будівлі Харківського історичного музею, де колись був ломбард. У народі його називали "Четверо виносять холодильник із ломбарду".
На його місці тепер буде якесь одоробло на кулі. І не те, щоб я любив радянські пам’ятники, проте сучасні… пам’ятаєте гладку русалку насаджену на палю на Майдані Незалежності в Києві?
Почну певно з останнього побачення з Харковом. Це був дощовий серпневий ранок, але по обіді сонце згадало про свої обов’язки. Я вештався містом, насолоджуючись теплом і поглинанням плетеної булки. Сонце припіка, булка тане в моїх лапах, а я не забуваю крутити головою на всі боки, розглядаючи величезні сірі утопічні будинки.
На початку 20-х років минулого століття вони тут виростали як велетенські гриби. Проте мене ця гігантоманія не лякає а скоріше зачаровує. Подібної забудови не так і багато в світі. От знайшлася і друга причина приїхати до Харкова і роздивитися все на власні очі.
Зимою Харків має свої принади. Пам’ятаю довго блукав площею Свободи, на яку за легендою сідав літак Гітлера, вдаючи туриста, фотографувався біля пам’ятника Леніну, шукав у кіосках "Преса" листівки, заходив в книжкові магазини розглядаючи різнокольорові палітурки і обкладинки (люблю торкатися друкованого тексту лапами), накатався на ковзанці до схочу а потім грівся в кав’ярні гарячим какао, знищуючи чудернацько закручені слойки, справжню принаду для шанувальників смаколиків.
Точної адреси кав’ярні я не пам’ятаю, але вона недалеко від площі Свободи, я завжди зможу її вам показати.
А ще, як у вас в Харкові закінчилися гроші, то це не біда, я вас навчу як можна заробити на довірливих туристах. Знайдіть двійко-трійко біля пам’ятника Тараса Григоровича і забийтеся з гостями міста, що вони не знайдуть серед фігур пам’ятника колесо від трактора (попередньо переконайтеся, що ваші опоненти таки туристи), можете мені повірити на тому ведмідь заробив не одну бочку варення і кошик печива. Принагідно покажу вам відповідь на це питання.
До речі, для кам’яних фігур позували актори "Березоля".
Окрема історія харківське метро, назви місцевих зупинок нагадують кіно "Назад в майбутнє": "Проспект Гагаріна", "Жовтнева", "Маршала Жукова", "Совєтської армії", "Пролетарська".
Блукаючи неглибокою підземкою вигадав таку гру, давав нові назви станціям і уявляв, яка могла виникнути каруселя, от ви прокидаєтесь, а станція "Московський проспект" тепер називається "Братів Чучупаків", скажімо.
Як будете в Харкові не обминайте своєю увагою стадіон "Металіст", я ж бо спеціально їздив на нього подивитися. Зовні він схожий на велетенського павука з синіми кінцівками. Павуків я не люблю, а от стадіон мені сподобався. Якщо їхатимете в метро ваша зупинка станція "Спортивна", з неї правда мільйон виходів, але то нічого на місці можна розпитати.
Ось на цій оптимістичній спортивній ноті я б волів закінчити свою розповідь про місто-не-герой Харків.
П. С. Редакція сторінки Вголос про туризм дякує за розповідь Сергію Жадану та Тетяні Давиденко
фото: Тетяна Давиденко
ІА "Вголос": НОВИНИ