Започатковує справу облікова картка на зареєстроване релігійне об’єднання віруючих юдейського віросповідання. Тут, зокрема, зазначаються вихідні дані про діяльність відновленої юдейської громади м. Львова та її синагоги: м. Львів. 1931. 16.03.1989. Протокол –№ 4. Синагога. Цегляна. Площа приміщення 400 кв. м. Типове.
Серед перших документів справи виділяється лист апарату обласного уповноваженого ради у справах релігій до відповідних релігійних структур союзного та республіканського відомств. Цитуємо: «Рассмотрев представление исполкома Львовского областного совета народных депутатов и заключение Зализничного райисполкома о религиозном обьединении иудейского вероисповедания, аппарат уполномоченного совета считает их обоснованными и поддерживает.
Считаем возможным после регистрации указанного религиозного общества передать в его распоряжение помещение синагоги, расположенной по ул. Московской, 4 (сьогодні вулиця братів Міхновських – авт.) в г. Львове».
Цілком очевидно, що передувало такому документу чимало інших матеріалів, що засвідчують давніші клопотання юдейської спільноти Львова про відновлення діяльності своєї релігійної громади та її духовної святині – синагоги. Скажімо, ще 2 листопада 1988 р. 23 мешканці Львова, серед них громадяни Нюх Ф. Ш., Дорфман М. Я., Маргуліс Д. И. склали листа на адресу виконкому Залізничної ради м. Львова. У ньому йшлося: «…Для совместного удовлетворения религиозных потребностей мы, граждане в числе 23 человек, принадлежащие к верующим иудейского вероисповедания, желаем открыть религиозное общество иудейского вероисповедания».
Того ж дня ті ж представники львівської міської юдейської спільноти склали список засновників зазначеного товариства, вказавши при цьому прізвище, ім’я та по-батькові, рік та місце народження, праці та адресу кожного підписанта.
Наступного року, а саме 11 січня 1989-го, на адресу Залізничного райвиконкому м. Львова надійшла ще одна заява від містян-юдеїв. Заявники просили орган місцевої влади надати їм у довгострокову оренду приміщення колишньої синагоги на вул. Московській, 4 для використання товариством за призначенням. Громадяни зобов’язалися здійснити ремонт у приміщенні та використовувати його тільки для релігійного задоволення потреб віруючих.
Через дещо тривалий період, зокрема аж 27 грудня 1988 р., чиновники із виконкому Залізничної ради м. Львова вислали повідомлення обласному апарату релігійного відомства. «…Указанное религиозное обьединение существовало ориентировочно с 1970-х гг., насчитывает в своем составе до 100 человек, систематически нелегально проводит молитвенные собрания на квартирах единоверцев на территории района.
Руководствуясь Положением о религиозных обьединениях в Украинской ССР, исполком районного совета считает возможным удовлетворить их просьбу и выносит на рассмотрение в установленном порядке вопрос о регистрации указанного религиозного общества по адресу г. Львов, ул. Одесская 2/4».
Лист американських євреїв
Вивчаючи анонсовані архівні матеріали, зауважимо, що у даній справі зафіксований ще один цікавий документ. Його текст, спрямованість не мають безпосереднього відношення до часу державної реєстрації львівської юдейської громади. Але, очевидно, він свідок того, що про єврейську спільноту знали ще у середині 50-х років далеко за межами України, аж у США ! Втім, цитуємо зазначений документ:
Бюро Трейсера 10. Запад, 47-я улица. Нью-Йорк, 36 Н. И.
29 августа 1956 г.
Еврейская община. г. Львов. Польща.
Мы получили несколько прошений от своих клиентов, которые намереваются посетить ваш город. Пожалуйста, будьте добры, сообщите нам название и адрес хорошей гостинницы, а также имеется ли возможность у вас в городе получить кошерный стол.
Мы также заинтересованные получить информацию о состоянии еврейского кладбища /Бес Хаквораус/, так как некоторые из заинтересованных лиц хотят посетить старые могилы своих умерших близких.
Мы будем благодарны за всякую дополнительную информацию, которую мы сможем от вас получить. Ваш ответ ожидаем с обратной почтой. Вы можете отвечать на любом языке, который предпочитаете.
Желаем вам и всей еврейской общине благополучия и процветания в новом году.
Искренне Ваши Бюро Трейсера.
Як бачимо із цитованого листа, його автори не орієнтувалися у змінах, що відбулися після минулої війни. Львів уже перебував у складі радянської України. Та все ж, висловлюючи прохання своїм братам і сестрам, одновірцям, вони турбувалися про дотримання рідних національних та релігійних традицій і звичаїв. Про це свідчить зацікавлення могилами предків, кошерною їжею, а також вітання одновірців із прийдешнім новим роком єврейського календаря.
На жаль, у ті часи відповідь американським євреям зі Львова не надійшла. Та їх лист-звернення зберігся в архівних матеріалах. Нині документ, понад 50-и річної давності, вперше відтворений для українського читача інтернет-газети ”Вголос”. Можливо, ще знайдуться і відгукнуться люди, які пам’ятають про нього, або можуть щось сказати/переказати з цього приводу чи про працівників бюро Трейсера (США), його зв’язки із Львовом. Будемо щиро раді, якщо хтось із них дасть вістку про ці давні часи.
До слова, наступні події навколо юдейської релігійної громади та їх синагоги мали продовження. Вони, зокрема, засвідчують, що 17 січня 1989-го виконком обласної ради представив у союзне та республіканське релігійні відомства відповідні матеріали стосовно їх реєстрації у м. Львові. 16 березня 1989 р., згідно протоколу засідання № 4 ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР, вони отримали державний статус.
27-28 та 30 березня 1989 р. міста Львів та Дрогобич відвідали представники міжнародних релігійних делегацій юдейського віросповідання (хасиди) у кількості 7 осіб. Контакти з ними мали П. Нюх, П. Циферблат та Д. Маргуліс. Групу, яка прибула 27 березня, супроводжував Д. Левін, представник синагоги м. Києва. Гості цікавилися можливостями збереження і облаштування єврейських кладовищ, насамперед, де поховані основоположники і авторитети хасидизму (Дрогобич, Белз, Перемишляни). Обговорювалося питання про надання фінансової допомоги для ремонту приміщення синагоги, придбання відповідної релігійної атрибутики. Гості відвідали єврейське кладовище у Дрогобичі, ознайомилися із діяльністю культурного товариства ім. Шолом-Алейхема, відвідали історичний музей Львова, де була розгорнута виставка. Крім того, у Львові вони відвідали вулиці Джамбула, колишню лікарню, Краківський ринок, де в минулому було кладовище, зробили численні світлини.
Здавалося, далі все мало б відбуватися оперативно, без будь-яких заминок чи суперечок стосовно остаточного освоєння приміщення синагоги. Так воно, принаймні, виглядало. Але так ніколи не було за часів радянської влади. З’ясувалося, приміром, що приміщення синагоги використовувалося торгівельною організацією ”Кульпобутгосптовари”. Остання не мала жодного договору-оренди із житлово-експлуатаційним управлінням (ЖЕУ-301). Просто розпоряджалася приміщенням на підставі розпорядження обласного управління торгівлі. Та й використовувала його на 5-10% корисної площі. Отож, процес передачі приміщення синагоги релігійній громаді затягнувся аж до глибокої осені 1990-го.
Тільки 2 серпня 1989 р. виконком Львівської обласної ради рішенням (№ 221) «Про прийом-передачу приміщень” постановив: 1) Продторгу Залізничного району м. Львова передати складські приміщення площею 650,7 кв. м., адміністративне приміщення площею 26,3 кв. м., (вул. Московська, 4) балансовою вартістю 44 851 крб., що знаходиться у колишній культовій споруді на баланс виконкому міської ради. 2) Виконкому львівської міської ради передати приміщення в довготривалу оренду юдейському релігійному об’єднанню м. Львова.
Натомість юдейська громада сформувала свої перші органи управління – виконавчий комітет (Нюх Пилип Шмелевич – голова, Циферблат Павло Абрамович та Гельман Борис Зелманович – члени правління), ревізійну комісію (Шейхет Мейлях Гершкович – голова, Кутерман Григорій Сахарович, Моргуліс Дмитро Йосифович – члени комісії).
На засіданні ради засновників релігійної громади (22 квітня 1990 р.) відбулася реорганізація складу згаданих органів. Зокрема, головою її правління був обраний С. Токар, а членами – О. Фабісевич, І. Гінзбург та А. Розенблат. Активно тривала робота громади, її керівництва стосовно запрошення на посаду рабина громадянина Ізраїлю А. Розенталя. У підсумку 1 листопада 1990 р. між представниками керівництва львівської релігійної юдейської громади (С. Токар, П. Циферблат, Л. Фельдман) та рабином Аврамом Розенталем був укладений трудовий договір. Рабин зобов’язувався виконувати всі релігійні обов’язки, вирішувати всі релігійні питання, брати участь у всіх молитовних зборах і навчати дітей релігії, для чого проводити з ними відповідні заняття.
Правління релігійної громади забезпечувало рабина, його сім’ю відповідним житлом, медичним обслуговуванням та заробітною платнею (300 крб. щомісяця, починаючи із 1 листопада 1990 р.).
Громадяни Ізраїлю рабин Карлін-Столінської ішиви Аврам Розенталь, його дружина – Шошана Риза та Михайло Гринберг отримали дозвіл на перебування в Україні із 24 жовтня 1990 р. до 24 жовтня 1991 р. Згодом органи влади продовжили термін їхнього перебування ще на рік часу. Одночасно вони отримали право відвідувати Москву, Київ та Ростов, а також здійснювати короткотривалі поїздки до Ізраїлю.
Вже на початку 1990-го засновники релігійного товариства обговорили організацію постачання до Львова маци, заслухали звіт організаторів концерту для громади та здійснили нову реорганізацію її виконавчих органів. Зокрема, було прийнято рішення про надходження приблизно 3 тонн маци із Москви (хоральна синагога). Йшлося також про закупівлю 2-х тонн маци ціною 2 крб. 50 коп. за кг. додатково.
Паралельно вирішувалося питання про оплату приміщення та пошуки необхідних коштів для його капітального ремонту. Адже в ньому за часів німецької окупації була влаштована конюшня. У роки радянської влади – складське приміщення і знову ж таки із заїздом коней. Спочатку орендна плата за приміщення складала 13 крб. 54 коп. за місяць. Згодом вона виросла до 588 крб. 99 коп. – щомісяця, а на ремонт потрібно було зібрати до 500 тис. крб. У той же час у середині 60-х років XX ст. органами влади синагога у Львові була із порушенням елементарних правових норм насильно прикрита. Її приміщення передали під спортивний зал Українському поліграфічному інститутові. Під час вирішення питання про відновлення діяльності синагоги у Львові, ця споруда поверненню громаді не підлягала. Їй надали занедбане приміщення на вул. Московській, 4. Згаданий продторг сплатив за це приміщення 45 тис. крб. Однак, релігійній громаді за причинену шкоду приміщенню синагоги навіть частково збитки не були відшкодовані…
І все-таки єврейська релігійна спільнота Львова давала себе знати не тільки в Україні, а й за її межами. 28 листопада 1990 р. юдейською громадою із органами влади була погоджена відправка дітей м. Львова у релігійний табір Швейцарії на запрошення релігійної громади м. Цюріха. Через місяць того ж року із США львівська юдейська громада отримала гуманітарну допомогу (продукти та культові предмети, необхідні для відзначення свята Хануки) вартістю 300 доларів США.
Синагогу повернули безкоштовно
Нарешті, 29 листопада 1990 р. виконком обласної ради прийняв постанову про передачу приміщення юдейської релігійної громади м. Львова – синагогу на вул. Московській, 4 у безкоштовне користування. Так, це не була певна послуга релігійній громаді чи якась, з дозволу скати, подачка. Це безпосередній обов’язок органу місцевої влади відповідно до чинного Положення про релігійні об’єднання в Українській РСР (1 листопада 1976 р.). Тут, зокрема, наголошується: Віруючі, що утворили релігійне об’єднання, мають право «одержувати в безплатне користування молитовну споруду і культове майно за рішенням Ради в справах релігій при Раді Міністрів СРСР» (Про релігію і атеїстичне виховання. (Збірник документів і матеріалів). –К., 1979. –С. 226-227).
У квітні 1991-го член правління релігійної громади М. Шейхет відбув для праці в архівах Німеччини з метою пошуку матеріалів щодо встановлення місць поховання на теренах Західної України видатних релігійних діячів та відповідних кладовищ задля їх обліку та збереження. На запрошення одновірців із Парижа до Франції подалися 20 дітей єврейських сімей із двома супроводжуючими на фестиваль, який організувала асоціація Сійом Гамішна Європеен. Представники юдейської релігійної громади м. Львова брали участь у встановленні місць пам’яті видатних євреїв-філософів Ааронда Перлова (с. Млинів, Рівненщина), Давида Фрідмана (м. Чортків) та Мордхе Фрідмана (с. Гусятин, Тернопільщина), здійснили пошукові розвідки у Жидачеві, Золочеві, Сасові, Самборі, Володимир-Волинському, Анополі та інших населених пунктах.
Матеріал підготовлений на підставі даних Державного архіву Львівської області (ДАЛО). Ф. Р-1332. –Оп. 3. –Спр. 534. –Арк. 1-1 зв., 2, 3, 4-5, 6,7,8,11, 12, 13,14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 30, 34, 35, 36, 39-40, 41, 42, 44,46, 47, 52, 61, 65, 69, 71-72, 79, 84, 89, 92, 100.
Юрій Боруцький, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ