>
Обговорюється лише те, що прем’єрка, з огляду на негативні наслідки для її рейтингу корекції заявленого раніше курсу, відмахнулась від даного звіту.
У цій суперечці хочу привернути увагу й до позиції міністра фінансів, яка неначе залишилась поза увагою коментаторів скандалу.
По-перше, одразу ж після оприлюднення даного звіту прес-службою міністерства фінансів було поширене спростовування про автентичність даного документу. Цікаво наскільки позиція прес-служби міністерства співпадає з позицією самого міністра ):
По-друге, якщо міністр фінансів саме так розуміє економічне становище України, то чому не обстоював публічно свою позицію при формуванні “оптимістичного” бюджету уряду і яким тоді він є якщо з ним не погоджується профільний міністр.
По-третє (і головне!), коли самому міністру фінансів стали зрозумілими катастрофічні тенденції у розвитку країни. Вчора, позавчора, перед засіданням кабінету міністрів? Чи ще весною, коли разом із представниками Нацбанку зміцнював гривню й агітував населення позбуватися доларових депозитів.
Свого часу незгода з монетарною політикою Л. Кучми змусила В. Пинзеника (чи не вперше в українській політиці) подати добровільно у відставку. Остання (третя) причина, мабуть найточніше пояснює нинішнє мовчання “строптивого” міністра. Влаштувавши витік інформації, залишаючись формально ні при чому, міністр фінансів забезпечив для себе одночасно й алібі у разі можливої відставки уряду.
“Громадяни України не винні. Я вірю в їхню мудрість. Але вони зіткнулися з проблемами, яких раніше не знали. Вони часто оцінюють те, що на поверхні, не заглядаючи в глиб. Цьому сприяє і більшість політиків, які закликають боротися не з причинами, а з наслідками, оперуючи при цьому “блискучою” фразеологією. Та не все що блищить – золото.” В. Пинзеник. “Коні не винні. Реформи чи їх імітація”. – К., 1999, с. 6.
Без коментарів!
ІА "Вголос": НОВИНИ