Про культурний менеджмент у Львові, про причини багатьох проблем культурного життя Львова, про діяльність ЗМІ і громадських організацій, про владу та інше розповів директор Центру культурного менеджменту Ігор Савчак.
Дуже модно сьогодні пояснювати певні негаразди в культурі відсутністю культурних менеджерів, зокрема у Львові. Скільки часу існує Центр культурного менеджменту і які основні завдання ви ставите перед собою?
Менеджери є, але вони просто недопущенні до того, щоб робити свою справу. Люди, які можуть робити цю справу існують, але, на жаль, вони не є в керівництві тих чи інших культурних інституцій. Щодо Центру культурного менеджменту, то він був створений у 2002 році, основна його ідея – заповнити оцю лакуну.
Ми мали кілька невеликих проектів, і були два більші проекти. Був розроблений проект щодо сприяння співпраці між українськими і польським закладами культури. Ми створили базу даних українських і польських закладів культури, зробили аналіз міжнародних професійних мереж, для того, щоб наші заклади культури могли вступати в мережі європейські і вдосконалюватися, як в менеджменті, так, безпосередньо і в тому чи іншому виді культури. Ми зробили досить непогану підбірку закордонних фондів, котрі б могли фінансувати різні проекти.
Другий більший проект нашого Центру – це співучасть громади у виробленні стратегії культурного розвитку міста. Був ряд інших проектів. Наприклад, дослідницький проект між Львовом, Манчестером, Софією і Петербургом. В червні буде видано альбом.
Ви працювали над стратегією культурного розвитку Львова, яка стратегія є найнеобхіднішою, а яка є найреальнішою?
Дуже часто стратегії розробляють певні відділи тої чи іншої влади, певна група осіб, котрі є експертами, але досвід показав, що ці стратегії, навіть, коли вони добре розробленні, не працюють. Ті заклади культури, котрі працюють у Львові, вони себе не бачать елементами цієї стратегії.
Ідея нашого проекту полягає у тому, що цю стратегію ми починаємо робити спільно з закладами культури з самого початку, вони бачать себе органічною частиною цього процесу, якщо процес буде йти і так надалі, то в результаті будемо мати бачення, яке буде органічно відчуватися учасниками цього процесу.
Ви говорили про залучення громадськості до співпраці, на скільки вона вам допомагала?
В розвинутих країнах культурний процес є не формальним, як це часто виглядає у нас, коли йдеться про розвиток того чи іншого міста. Жителі міста є чи не найважливішою частиною цього процесу і у нас, на жаль, такої практики немає. Тому говорити про активне залучення не можна. Працюючи над цим процесом і намагаючись залучити жителів міста до співпраці, ми намагались створити нову традицію. Ми розповсюджували питальники і також провели серію зустрічей з представниками тих чи інших закладів культури, а також організували круглий стіл.
Якщо говорити про траєкторію активності, то вона постійно росте, якщо нас спочатку не розуміли, з підозрою ставились, то потім почали більше відкривались і говорили про існуючі проблеми і пропонували своє бачення, як можна далі рухатись. А на круглому столі, який відбувся недавно, ми побачили, що це працює і нам треба розвиватись дальше.
Ми кожного другого тижня будемо проводити зустрічі з представниками закладів культури, з бізнесовими структурами, владою і ЗМІ. Це має бути громадський процес. До кінця року ми плануємо, щоб це стало традицією, нам справді розходиться в думці громади.
А наша стратегія відрізнятиметься, на нашу ж думку, від тих, які розроблялися раніше і розробляються зараз тим, що під цією стратегією будуть готові підписатись багато інституцій. На жаль, стратегії, котрі розроблялись до тепер і зараз, це були стратегії задля стратегії. У нас трохи інший проект.
До проведення круглого столу у вас уже був розроблений план культурного розвитку Львова. Як він буде реалізуватись?
План дій розроблявся на основі питальників, інтерв’ю. Насправді цей план дій був основою проведення круглого столу. Ідея була, що на круглому столі цей план дій буде затверджено, ми подамо його на затвердження міської ради і обласної ради, відповідно, щоб вони взяли активну участь у реалізації цього плану. На круглому столі ми побачили, що ще не той час, таким чином ми не будемо зараз подавати цей план дій на затвердження, але ми про нього не забуваємо.
Ці пункти, які були зазначенні у плані, були ухваленні учасниками круглого столу, але зараз виглядає так, що влада ще неготова приймати цей план дій. Проблема у тому, що не всі заклади культури погодились з цим планом. Таким чином ми будемо удосконалювати цей план, але цей документ точно буде поданий на затвердження міської і обласної ради, але зараз ще не час.
Наскільки влада дає можливість їй щось пропонувати, як воно виглядає зі сторони громадських організацій?
Є певна традиція стосунків між владою і громадськими закладами культури. Можна звинувачувати і владу, і громаду, яка можливо не зовсім активна. Можна звинувачувати заклади культури, котрі не працюють так, як би мали працювати. Та якщо не звинувачувати, а думати трохи конструктивніше, то можна пояснити, чому влада не так працює, як би хотілось, чи ЗМІ працюють не так як би хотілось.
Є певна традиція стосунків між суб’єктами всього процесу яка сформувалась раніше. Як вся країна, так міста переживають перехідний період, ця традиція поступово змінюється, але вона не може змінитись швидко. Все переходить у якусь нову форму, ми усвідомили, що боротись відкрито з тою системою, з тою традицією неможливо, бо ми є ніхто, навіть не крапля в морі, але ми намагаємося створити нову модель стосунків, модель привабливішу. І маємо надію, що поступово стара система буде відходити сама по собі. На даний час у нас є порозуміння з міською та обласною владою, закладами культури і з медіа, але це не на потрібному рівні.
Ми аналізували всі попередні круглі столи та різноманітні інтерв’ю і як правило, це перелік різних проблем, це плакання як нам бракує грошей, як нам тяжко жити – про це треба забути, про це можна говорити, але тільки для того, щоб думати як це вирішити.
Треба змінити підхід до різноманітних обговорень, змінити мислення про те, яким місто має бути. Ті проблеми, які є, вони завжди були і завжди будуть, але ми не зможемо вирватись з того кола, коли ми будемо зацикленні на проблемах, треба дивитись на перспективу.
У старій системі кожен боявся бути відкритим, боявся співпрацювати з іншими і цьому є пояснення, це було небезпечним. Зараз ситуація змінилась, але для того, щоб ми могли вирватись з і старої системи, нам треба бути відкритими і ми повинні усвідомити, що для того, щоб місто розвивалося і ми почувалися у ньому комфортно, нам треба співпрацювати з іншими.
Усвідомлення того комфорту приходить тоді, коли ти виходиш з хати і бачиш, що вулиця чиста, що про тебе хтось подбав, коли ти їдеш машиною і паркуєш машину не там, де тобі зручно, а так, щоб було зручно всім, коли ми будемо думати, про те, хто є поряд, то буде комфортно всім.
Якщо ж говорити про культуру, то тут подібні проблеми. Одна інституція трактує іншу, як конкурента в боротьбі за бюджетні гроші, якщо у когось не виходить, то інші тішаться, бо можна більше собі урвати. Конкуренція має бути здоровою, продуктивною, ми повинні усвідомити, що всі заклади культури, які є у нашому місті, є нашими партнерами. А великі справи не можна робити одному, щоб робити велику справу, треба мати партнерів. І навіть наш проект не зреалізується, якщо в ньому не візьмуть участь всі суб’єкти культурного процесу – влада, громадські організації, заклади культури, медіа, бізнес.
Тоді тільки Львів може стати успішним, як Барселона чи Більбао в Іспанії, чи Брюге в Бельгії, тобто це ті міста, котрі живуть заради культури. МИ маємо створити місто, куди будуть приїжджати люди з Києва, бо тут їм буде комфортно, вони мають приїжджати на вихідні, тут має бути багато людей, як іноземців так і українців.
Чи є у вас партнери серед інших львівських громадських організацій?
Є, я не хочу зараз називати когось, щоб не образити інших. Але є вже такі організації, котрі усвідомили, що треба співпрацювати, а не бавитись з іншими. Під час круглого столу ми відчули конфлікт між старою і новою традицією. Відчувалось, що люди усвідомлюють, що потрібні нові підходи, але вони ще до них не готові. Тому ми зараз будемо робити тренінги що два тижні, з тим, щоб допомогти іншим навчитися працювати у нових стосунках, які мають бути між громадськими організаціями.
Якщо говорити про обличчя Львова, як його сприймають в Україні і закордоном, то найчастіше, це імідж створений громадськими організаціями, а не закладами культури, котрі мають достатнє державне фінансування і мають приміщення. За цими приватними ініціативами стоять люди, котрі хочуть щось робити, але дуже часто їхньої ролі у місті не розуміють. Навіть при такому нерозумінні вони роблять багато.
У чому проблема львівських ЗМІ, чого їм бракує?
Наші ЗМІ є не гірші і не кращі за ті, що існують у цілій країні. В процесі реалізації цього проекту ми побачили, що немає традиції в ЗМІ і немає усвідомлення своєї ролі самостійної і корисної у житті міста. Дуже часто ЗМІ виконують волю іншого, виконують волю політичних сил, які контролюють більшу частину ЗМІ. Є проблема у тому, що не сформувалась традиція громадських ЗМІ, які б мали допомагати у створенні нових, демократичних традицій і мали слугувати розвитку міста. На даний час цього не відбувається, це не є в пріоритеті ЗМІ, а в пріоритеті є підняття рейтингу, а підняття рейтингу відбувається під час гоніння за скандальною інформацією. У Львові, на жаль, немає добрих ЗМІ, які давали б доволі добру аналітику, служили громаді, бо на даний час вони служать або бізнесу, або політиці. Вони є служаки. Самостійних ЗМІ сьогодні немає.
Чи багато є людей, котрі б хотіли з вами співпрацювати, котрі пропонують вам свої ідеї?
Все більше і більше їх з’являється. Ми їх шукаємо і дуже часто вони самі нас знаходять. Є коло прихильників, котрі хочуть з нами працювати.
Де сьогодні виховують культурних менеджерів у Львові?
На мою думку і на думку інших людей, заклади культури, на жаль, не виховують менеджерів. Ті кілька культурних менеджерів, котрі працюють у Львові є самоучками, вони вдосконалюються під час роботи. Або це є економісти, які себе побачили не в традиційній економіці, а в культурній економіці.
Освітніх інституцій, які б виховували культурних менеджерів немає, ми, у рамках нашого проекту, готуємо інтерактивні вишколи, це буде післядипломна освіта. Серія інтерактивних вишколів, де будуть даватись інструкції з культурного менеджменту. На ці вишколи будемо запрошувати як закордонних експертів так і експертів українських.
фото: Львівська газета
ІА "Вголос": НОВИНИ