Дивитися на турнірну таблицю Суперліги та деякі матчі головної баскетбольної команди міста боляче. Уже надто блідо на фоні інших українських команд виглядає теперішня Політехніка. Та й кадровий склад цього клубу залишає чимало запитань. Львівська команда – це, мабуть, приклад того, як не потрібно розвивати баскетбол у своєму місті. Колишній президент та екс-генеральний директор львівського клубу Ігор Савицький погодився в ексклюзивному інтерв’ю розповісти в яку яму котиться баскетбольна команда Політехніка-Галичина.
Ігоре Васильовичу, яка причина невдач Політехніки-Галичини у цьому сезоні?
Нікому не секрет, що львівська Політехніка – найслабше укомплектована команда з усіх клубів Суперліги. Якщо зараз ми змінимо ще три-чотири тренери, нічого не зміниться. Збоку виглядає, що Політехніка-Галичина – це фарм-клуб Ферро-ЗНТУ. Назву кілька прикладів. Гравця Ферро-ЗНТУ Ігоря Чумакова відомий тренер Анатолій Заверикін свого часу привів до Львова і все зробив для того, щоб він був у нас. Утім, за кілька днів він опинився у Запоріжжі і у грі за дублюючий склад накидав нам 33 очки. Також він вийшов наприкінці матчу в основних командах, коли ті мірялися силами 12 січня. Ми загубили українського гравця, який нам би міг допомогти тепер. Нинішній гендиректор Політехніки Кирило Погостінський родом із Запоріжжя. Цікаво, чому в команді зараз грають запорізькі виконавці Сергій Алфьоров та Артем Чемякін? Для мене незрозуміло чому з команди перед першим матчем чемпіонату вигнали Ярослава Лемика, який є львівським баскетболістом? Богу дякувати, Ярослав заграв у першій п’ятірці в івано-фраківській Говерлі. Чомусь він підійшов команді, яка в минулому чемпіонаті посіла третє місце. Усі ці речі дають можливість сказати, що теперішній генеральний директор є патріотом Запоріжжя, а не Львова. Можливо, є якась домовленість, що Галичина стає дочірною командою Ферро-ЗНТУ? Стабільність є у тих командах, де тренер працює два-три роки. Мені невідомо, чому команда зараз живе одним днем, чому нема стратегії на майбутнє.
Уся чехарда з тренерами, підбором гравців дозволяє говорити, що команда не має майбутнього. Доки не визначаться з програмою розвитку на два-три роки, нічого не буде. Змінювати тренера кожні три місяці - це не вихід. Ніхто з тренерів не зробить під час чемпіонату команду. Усі гравці, які грають добре, є на контрактах у різних клубах. Під час сезону комплектувати команду – це важко. З тою командою, що мав Подковиров, він обігрував і Будівельник, і Азовмаш. Треба було зберегти її кістяк. Коли Воронін вперше очолив львівську Політехніку-Галичину, під час сезону ми півроку займалися комплектацією команди. На другий рік був результат, коли ми зберегли її кістяк. У Суперлізі ми посіли четверте місце, а наступного сезону ми посіли третє місце в чемпіонаті УБЛ. У травні тоді у нас на 80% команда була укомплектована. Навіть якщо б в Політехніку зараз прийшов найкращий тренер в світі, ситуація не змінилася б. Не може наставник за три-чотири місяці створити команду, яка б вигравала.
Чи відомо Вам чому Лемик не підійшов львівській команді на початку сезону?
Мені відомо що Ярослав був на контракті в Політехніці-Галичині. За тиждень до старту чемпіонату його вигнали з команди, незважаючи на контракт. Натомість в команді залишили вихованців запорізького баскетболу Сергія Алфьорова та Артема Чемякіна. Можливо, треба було закрити сторону запорізьких гравців? Я не знаю усіх нюансів. На мій погляд, теперішня Політехніка – це дочірна команда Ферро-ЗНТУ. Інтереси Львівщини тут не присутні. Усі, хто зараз працює в клубі, є заручниками ситуації, яка є всередині команди. Команда сезон провалить, а потім шукають крайнього. Такого немає, є біда спільна. З цього треба зробити висновки і не вертатися назад.
Ігоре Васильовичу, якщо врахувати річний бюджет теперішньої Політехніки, яке місце в Суперлізі займе львівська команда?
Думаю, що команда має такий самий бюджет, як Одеса чи Запоріжжя. Команда по бюджету приблизно знаходиться в середині, точно не займаючи останнє місце. Для прикладу, бюджет Миколаєва менший, ніж у Львова, але щороку команда дає результат.
Коли Воронін повернувся у Львів, він вказав на двері легіонерам, яких підписав Кирило Погостінський.
Ці люди, які комплектували команду, повинні нести відповідальність за результат. Як на мене, була зроблена неправильна комплектація та підготовка команди. Рівень наших українців не є конкурентоздатним з іншими командами. У нас кожний клуб бореться за своїх місцевих виконавців. Сьогодні Галичина боролися не за львів’янина Лемика, а за людей, які не підійшли запорізькому Ферро-ЗНТУ. Взяли людей, які абсолютно не сильніші за наших вихованців. Яка ж це повага до львівських вболівальників? Люди прийшли в команду на один день, а не на майбутнє. Треба в клубі мати іншу ідеологію. Будувати новий колектив в період міжсезоння – це неправильно. Треба вже думати про сезон наступний. Болить душа і серце, коли згадуєш, що у Львові, який прийматиме баскетбольний чемпіонат Європи у 2015-ому році, немає конкурентоздатної команди.
На останок, як один із засновників цього клубу, хочу нагадати, що в становленні цієї команди брала участь уся громада Львівщини. Кожен крок, який там був зроблений, пройдений через мою душу. Це була народна команда. Аби вийти на рівень Суперліги, потрібно було вкласти чимало зусиль. Львів – місто з сторічною історією баскетболу. Для Львова це вразливо, що команда зараз знаходиться на останньому місці. Сьогодні у Львові повинна була б творитися команда, яка мала б можливість грати в Євролізі. Як президент федерації баскетболу, хотів би подякувати акціонерам НПК Галичини, які у свій час пішли нам назустріч у реконструкції Палацу спорту. У минулому році там пройшов історичний баскетбольний матч української національної збірної з командою Угорщини. У цьому році плануємо провести у місті Лева відбірний матч чемпіонату Європи-2013 з командою Австрії.
Фото: Віктора Диченка
ІА "Вголос": НОВИНИ