Заступник міського голови Харкова, колишній львів'янин Ігор Шурма цього тижня відвідав Львів. Вголосу вдалося поспілкуватися з ним. Головною темою нашої розмови з ним була підготовка до Євро-2012. Хоча, зрозуміло, не вдалося оминути й проблеми суто львівські й загальноукраїнські.
Ігоре Михайловичу, Харків і Львів потрапили в перелік основних чотирьох українських міст, які прийматимуть Євро-2012. Більше того, сьогодні Харків демонструє високі темпи прогресу в підготовці до футбольного чемпіонату. Як Вам вдалося цього досягти?
Я би уникнув говорити про позитив чи негатив своєї роботи у Харкові. Але варто зазначити, що за три роки я вписався у цю команду, яка сьогодні працює у міській раді. Я вписався як ментальний львів’янин зі своїми підходами і поглядами щодо вирішення проблем. На сьогодні моя робота вже дає певні результати і це є ознакою того, що, якщо людина хоче працювати, якщо вона одержима, то можна досягти результату на будь-якій території, бажано, звичайно, своєї держави.
Щодо Євро-2012. Раніше у різних дебатах я завжди казав львів’янам, які переживали за те, що Харків може відібрати у Львова право проведення Євро-2012, що ніхто ні в кого нічого не забере. І Харків, і Львів будуть серед міст, які прийматимуть Євро-2012. Ми, харків'яни, воюємо за те, щоб стати конкурентоспроможним містом. Правда, тоді я щиро вірив, що УЄФА розширить перелік міст України до шести. Сьогодні ж сталося так, що більше факторів свідчать про те, що Євро може взагалі піти з України.
Щодо переваги Харкова. Наша перевага над усіма містами України в тому, що ми, перебуваючи у статусі резервного міста, боролися за те, щоб попасти у четвірку. В ході цієї боротьби вийшло так, що ми набрали темпу і сьогодні є лідерами серед чотирьох міст. Тому і засідання комітету УЄФА проводилося у Харкові, і делегації з інших міст постійно приїжджають в Харків, переймати наш досвід.
Якщо говорити про стадіони, то першість сьогодні має, напевно, Донецьк. 29 серпня відкривається “Донбас Арена” і я думаю, що це буде найкраща спортивна арена в Європі. Але в листопаді стадіон “Металіст” відкриється для вболівальників. Думаю, він теж буде належати до категорії одного з найкращих у Європі. Знаєте, якщо в Україна нічого не роблять, то не роблять, а якщо вже починають робити, то тоді треба говорити, що Європа знаходиться саме тут.
Щодо харківського аеропорту, то сьогодні йде активна добудова додаткового терміналу.
Щодо доріг, то ми просунулися далеко і просунемося ще дальше. Справа в тому, що ми створили КП “Асфальтний завод”. Нам уже не треба купувати асфальт. А технологія його виготовлення на власному підприємстві така, що його можна класти навіть при температурі -5. Так що я думаю, що з дорогами в Харкові все буде гаразд. І готелі підтягуємо. Звичайно, Харків не має такої багатовікової історії як Львів, не має такої архітектурної спадщини, але це дуже привабливе місто. Якщо врахувати, що це форпост України на кордоні з Росією, то воно буде привабливим і після Євро-2012 для людей, які схочуть приїхати в Україну подивитися, понюхати, попробувати, що таке Україна.
Чи всім критеріям УЄФА відповідатиме стадіон “Металіст”?
Перевага Харкова якраз і полягала в тому, що наш стадіон збудований відповідно до вимог УЄФА. А от стадіон в Дніпропетровську не був ними ліцензійований, бо ці вимоги не були витримані. Більше того, біля стадіону є запасне поле, 6 міні-полів, збудована спортивна дитячо-юнацька школа, де проходитимуть навчання молоді спортсмени. Загалом за цей рік проведена капітальна робота зі створення комплексу “Металіст-сіті”. Тобто, це не тільки стадіон. Прокладені вулиці, зроблені парковки, проведено благоустрій будинків, розташованих навколо. Це величезний мікрорайон, в якому є вся інфраструктура.
Коли я приїхав у Харків, одного з секторів трибун просто не було, це десь 35% по периметру стадіону. А сьогодні стоїть такий красень! Приїжджало багато людей, в тому числі і львів’яни і дивувалися, як так швидко можна було це зробити.
Де Харків взяв гроші на це все, тим більше в умовах кризи?
Сьогодні стадіон і термінал аеропорту будується за приватні кошти. Немає жодної копійки з державного бюджету.
Тобто, вам вдалося знайти інвесторів?
Так. Головний інвестор – президент ФК «Металіст» Олександр Ярославський, він же президент комерційної структури DСH. Саме тому підготовка до Євро-2012 в Харкові просувається швидше. Вже другій рік поспіль люди на будівлях працюють у три зміни. Знаєте, коли є державні кошти, то завжди виникає спокуса нецільового використання. А коли приходять приватні гроші, такої спокуси немає. Бо поцупити хоча би копійку приватних грошей – все рівно, що залізти в церковну касу.
Чи можна уточнити, Ярославський – інвестор, чи місто за те, що він будує стадіони, аеропорт і т.п., віддаватиме йому землі, майно?
Ми зробили Ярославського “батьком Євро-2012” у Харкові. Саме він очолює Комітет з підготовки Харкова до Євро-2012. Треба віддати належне Добкіну і Авакову, адже їм вистачило здорового глузду віддати пальму першості в цих процесах саме Ярославському, хоча офіційно УЄФА підписує договір з містом. Бо ми прекрасно розуміємо - працює інвестор, він за цим усім дивиться, значить, пальма першості щодо прийняття організаційних рішень повинна належати йому. Для того, щоб він заробляв гроші, йому треба розвиватися. І місто абсолютно без заминок пішло йому назустріч. Якщо треба було щось виділити на розвиток його бізнесу, депутати міської і обласної ради повністю йому сприяли.
Але не є так, що рішення міськради і облради сумарно компенсують фінансовий вклад Ярославського в підготовку Євро?
Абсолютно. Одне до одного нічого спільного не має. Я наведу вам такий приклад: в Харківському районі Ярославський попросив землю під базу і спорудження комплексу. Спочатку порахували, скільки він мав би заплатити комерційної ціни за цю будівлю. Це за містом і вона дорого не коштує. Але Ярославський запропонував, що ми йому віддаємо, а не продаємо землю, він там будує ВІП-комплекс, у якому будуть розміщені гості Євро-2012. Йому віддали і сьогодні він там робить базу ФК «Металіст». Вважаю, що в Україні буде 3 бази європейського рівня – база «Шахтаря» в Донецьку, «Динамо» в Києві і «Металіст» в Харкові. Отже, йому віддали землю, де вже багато збудовано і де будуть розміщені гості Євро-2012. Це нормально. Є повне розуміння того, що без отримання додаткових гарантій і пільг ніхто нічого робити не буде. Філантроп у нас один – Сорос. Але він має заводи, які випускають легкі наркотики, і, заробляючи таким чином гроші, він бореться з тяжкими.
Наскільки реальна загроза зриву Євро в Україні?
Причину загрози зриву Євро треба радше шукати не в Україні. Україна є заручником. Бачите, прийняття рішення щодо Євро-2012 відтягують до грудня. Це означає, що хтось прийняття рішення підтягує під президентську кампанію. Це очевидно. І я передбачаю, що хтось з перших осіб буде дуже активно працювати на футбольну тему і саме з ним буде асоціюватися, чи буде Євро-2012 в Україні, чи не буде. Якщо УЄФА схоче завалити Євро в України – будуть притягувати ту людину, яку треба провалити на виборах. Якщо УЄФА вирішить таки провести чемпіонат в Україні – будуть підтягувати кандидатуру, яка повинна стати президентом і якій це допоможе.
Чому я говорю, що УЄФА може завалити цю справу? Справа в тому, що, з моєї точки зору, УЄФА є під тиском думок цілого ряду держав, які говорять про наступні речі: чемпіонат Європи – це чемпіонат, який передбачає участь європейських держав, а Європа асоціюється у світі з ЄС. Виникає запитання: до чого тут Україна? Це європейська держава, але вона не в ЄС. Виникає запитання: чому в період фінансової кризи гроші ЄС повинні йти в Україну? Ті ж німці можуть сказати, що у них територія поділяється на західну і східну і якусь з них треба підтягнути. Можуть запропонувати для проведення Євро-2012 той же Росток чи Дрезден. Євро-2008 принесло УЄФА 2,5 млрд. євро прибутку. За ці гроші утримується футбольна інфраструктура, проводяться різні турніри. Якщо Євро-2012 відбудеться в Україні, УЄФА таких прибутків не отримає.
По-друге, державні мужі України не можуть усвідомити одного – усі в Євро-2012 вбачають можливість великих заробітків, а треба зрозуміти, що УЄФА буде намагатися бути теж дотичною до процесу заробляння грошей в процесі підготовки до Євро-2012. І в цьому немає нічого дивного, це нормально. Але якщо вони будуть, швидше всього, заробляти на підготовці, то основні прибутки, які повинні у нас осісти – це саме Євро-2012, його переддень і після цього. Треба чітко зрозуміти, де можна заробити свої гроші. А щоб готуватися до Євро-2012 за європейськими стандартами, треба якомога більше працювати з людьми, які асоціюються з тими стандартами.
З Ваших слів випливає, що президентські вибори все більше втручаються в процеси місцевого самоврядування. А після президентських виборів повинні відбутися місцеві вибори. До цього часу незрозуміло, вибори міських голів будуть відбуватися одночасно з виборами у міські ради? До чого готуватися?
Сьогодні є чітка уява, що у 2010 році будуть вибори міських голів. А що накрутять і перевернуть після президентських виборів – ми не знаємо. Президентські вибори відбутися 17 січня. Ми не знаємо, скільки триватимуть суди, хто переможе, чи буде результат тих виборів взагалі. Тому дивитися на Київ не потрібно.
Сьогодні допомоги від центральних органів влади немає ніякої. Ну, у Львові може і є, бо аеропорт мають будувати за кошти Кабміну, стадіон – за кошти Кабміну. Ми ж, у Харкові, працюємо за свої гроші. Тому у нас і порядку більше і ми просуваємося вперед. Та навіть якщо у нас не буде Євро-2012 – це все залишиться для людей.
Ігоре Михайловичу, Ви у Харкові відповідаєте за розвиток гуманітарної сфери. І свого часу розповідали, що саме поступ в комунальній медицині переконав експертів УЄФА в тому, що Харків зможе приймати Євро-2012. Над чим Ви зараз працюєте як заступник голови міста?
Щодо моєї місії у Харкові. Я буду там працювати доти, доки мером буде Добкін. Я прийшов йому допомагати і робити все для того, щоб він став справжнім мером. І сегмент медицини і соціальної політики займає у його роботі великий об’єм. Харківська медицина зробила багато кроків вперед, адже ми прекрасно розуміємо, що до Євро-2012 важливо, щоб в медицині справно працювала ШМД: швидкість доїзду, комфортність перевезення і готовність лікарень надати медичну допомогу, а в окремих випадках бути готовим до масово поступлення людей. Сьогодні ми перші в Україні використовуємо супутниковий зв'язок GPS при викликах швидкої допомоги. Середня тривалість доїзду з одного кінця міста в інший (а це понад 30 км) - 9 хвилин.
І ще одне важливий момент хотів би відзначити. Львів'яни напевно не відчували цього так гостро, тому що географічне розташування Львова з самого початку надавали цьому місту преференції. А от Харків спочатку боровся за свій престиж, за своє право бути конкурентноздатним, а сьогодні Харків бореться вже за те, щоб Україна перед європейською й світової спільнотою виглядала як держава, яка спроможна вирішити надскладні проблеми. І Україна сьогодні повинна зрозуміти, що Харків бореться вже не за себе, а за те, що має відбутися в Україні.
Як мені кажуть люди, які хочуть розіграти якусь політичну карту, погано, що у Харкові всі помирилися задля проведення Євро-2012, бо не можна змоделювати конфліктну ситуацію, оскільки кожен знає, що такий сценарій чекає провал. Харківська міська влада виборола себе в протистоянні. В інших містах такого не було. Тому я впевнений, що вибори 2010 року Добкін виграє безальтернативно. Більше того, я переконаний, що він у першому турі набере понад 50% і другого туру не буде. Найзапекліші опоненти нашої команди визнають, що ми багато зробили у Харкові за 3 роки і продовжуємо робити.
Чи можете Ви дати такий же оптимістичний прогноз щодо перемоги мера Львова Садового на виборах 2010 року? Минулого разу СДПУ(О) і Ви підтримали його кандидатуру на виборах, адже вважали, що саме з цією людиною пов'язаний шанс Львова на розвиток.
Андрій Іванович приїжджав у Харків, дивився, що зроблено. Для нього теж очевидним є, що місто помінялося і він був дуже здивований, коли побачив, якими темпами будується стадіон, аеропорт і як це все виглядає. Здивований був не тільки він.
До нас приїжджав і Петро Іванович Писарчук дивитися, як ми добилися ліквідації ЖЕКів і як сьогодні працює житлово-комунальна сфера з допомогою КП «Жилкомсервіс». Я його водив на стадіон. Ми туди прийшли о 7:15, коли завершувала роботу нічна зміна і вже підтягувалися робітники на 8:00. Тобто, процес роботи не припиняється. А найбільше Писарчука здивувало те, що коли ми о 7:20 зайшли на стадіон, то о 7:25 мені подзвонив Ярославський, спитав, що я там роблю і сказав агітувати, щоб помагали будувати стадіон.
Щодо Андрія Івановича Садового. Я до Львова тепер приїжджаю рідко. Цього разу я 2-3 дні походив Львовом. Місто змінилося. Треба здавати собі справу з того, що навіть якби тут працювали і Садовий, і Черновецький, і Добкін - всі разом, змінити все за 4 роки неможливо. Найважче змінити ментальність, ментальність чиновників, працівників ЖКГ, врешті-решт, людей, які живуть у цьому місті. Не можна відразу все змінити. А те, що місто змінюється і починає займати свою нішу, в якій воно буде найкомфортніше виживати, це видно.
Перша хвиля ломки СРСР знищила весь промисловий потенціал, який давав можливість називати Львів потужним фінансово наповнюючим свій бюджет містом. Фактично зникли усі промислові монстри і сьогодні заводів немає, відповідно, у Львові немає розуміння, що таке робочий клас. У Львові сьогодні всі або вчаться, або торгують. І Львів очікує доля тихого провінційного туристичного міста. І нехай так буде, це треба розвивати. Якщо центральна частина міста приваблює сьогодні туриста, то нехай він їде сюди, залишає тут гроші, нехай тут формується мережа готельного господарства, нехай накопичується місцевий бюджет, удосконалюється та вікова краса, яку ми маємо сьогодні і нехай це буде джерелом прибутку.
За таких обставин, коли треба буде виживати самому, я вважаю, що такий мер, як Садовий, буде мати шанс на продовження, тому що у Львові є дуже багато незробленого, але є багато й зробленого. Ще раз кажу, що Львів змінив обличчя. Я можу стверджувати це як людина, яка народилася і виросла у Львові. Є ще погані дороги, не працюють комунальні служби, але змінити це важко. Дуже правильно він, з моєї точки зору зробив, запросивши до Львова на роботу людей, які не є львів’янами. Нельвів’яни на керівних посадах – це можливість у якихось випадках приймати правильне рішення. Ще раз кажу: я за Садового не агітував, але і проти нього не був. Коли мене питали, хто буде підтриманий нашою політичною силою, я говорив, що Садовий. Не для того, щоб додати йому мінусів, а об’єктивно – це молода, нова людина і я вірив, і говорю сьогодні, що він виробив новий підхід. З тої категорії людей, які були кандидатами на той час, Садовий був тим, хто мав пройти.
Чи правильно ми Вас зрозуміли, що Ви будете своїм однопартійцям у Львові на цих виборах рекомендувати підтримати Андрія Садового?
Я озвучую свою позицію. І точно можу Вам сказати, що не буду голосувати ні за кого у Львові. Я харків’янин і буду голосувати за мера Добкіна. Буду агітувати, буду його довіреною особою і все робитиму для того, щоб він знову став мером.
Якби ж я був у Львові, то подивився би, хто претендуватиме на посаду мера. Проаналізував чи Садовий більше зробив з того, що обіцяв, чи не зробив, дивився би, хто такий Писарчук. Розумієте, порядок у місті буде тоді, коли на посаду прийдуть люди, які є управлінцями і господарниками. І якщо до влади прийде професіонал, темпи наведення порядку будуть швидшими. Якщо прийде непрофесіонал - повільнішими. Тому треба уважно проаналізувати, чого все ж таки досягне Садовий на кінець своєї каденції. А вибирати львів’янам. І мушу сказати, що львів'яни повинні усвідомити одну річ: необхідно відповідати за свій вибір. В Києві обрали Черновецького, а тепер сміються з нього. А хто обрав? Та ті ж кияни. Та оберіть собі іншого мера! Чому люди не хочуть зрозуміти, що відповідають за свій вибір, чому не шанують вибору інших? Я особисто поважаю вибір інших. Для того, щоб не заважати розвиватися львівській територіальній громаді, я поїхав на роботу у Харків. Я казав Садовому, що Львів після виборів виграв політично – позбувся Шурми, який постійно вказував на недоліки, і отримав в Харкові лобіста інтересів львів’ян. А він каже, що з того часу, як став мером, порядку стало не набагато більше, що свідчить про те, що все, що було поганого, залежало не від мене. Я радий, що Садовий дійшов до такого висновку. Так що я вважаю, що у Садового хороші перспективи. Не думаю, що проведення чи непроведення Євро-2012 суттєво вплинуть на його рейтинг.
Для того, щоб Львів років через 10 став дійсно європейським містом, щоб тут не було галасливих збурювачів повітря, які тільки говорять багато і нічого не роблять, я б хотів, щоб мером був обраний Олег Тягнибок. Щоб він зайнявся каналізацією, водопостачанням, ЖКГ, комунальною медициною. Щоб ця особа, яка впливає на прийняття рішень людей, показала, що вона щось робить для міста. Я колись казав, що Кендзьор за своє життя навіть псячої будки не зробив. От поки хтось з них не зробить хоча би псячу будку – усі вони будуть пустословами. Це люди, які уміють говорити і не вміють працювати. Вони кажуть, що треба зробити, а як це робиться - ніхто з них не знає. От коли докажуть, що знають як, тоді й матимуть право на претензії.
Чи маєте Ви намір повернутися у велику політику?
Хочу подякувати долі за те, що у 2006 році я переїхав у Харків. Радий, що мої амбіції не перешкодили мені піти на роботу у Харківську міськраду. А в політику я, звичайно, повернуся, коли буде така потреба, коли люди, які обирають, будуть вважати, що Шурма, який колись щось створив у ВРУ (а сьогодні працює 14-ть моїх законопроектів) має займатися політикою. Прийде час, коли люди цього схочуть. А це основне, бо без бажання людей ти в політику не попадеш. Особисто я вирішив, що піду в політику, якщо президентом буде будь-хто, крім Ющенка. Тому що цьому чоловікові законодавство не потрібне. Він його потоптав. Він потоптав Конституцію. То який сенс сидіти у ВРУ? От буде новий президент, нові правила політичної гри, якщо хтось мене захоче залучити, буде потреба – тоді і буду розглядати пропозиції. А зараз працюю, потію і надіюся на позитивний результат.
ІА "Вголос": НОВИНИ