Від самого початку творення блоку "Наша Україна – Народна Самооборона" Ющенко поставив перед політичними силами, які бажали увійти до нього жорстку вимогу – погодитися на обов’язкове створення на базі цього блоку єдиної політичної партії.
Отож спочатку – рішення з’їзду про готовність розпуску своєї партії, а вже після цього — місця у списку. Однак від самого початку було зрозуміло, що у Ющенковому ковчегу збираються дуже різні звірі.
Після деяких торгів, визначилося десятеро кандидатів на роль будівельних конструкцій для створення Великої Президентської Партії, а саме: НСНУ, "Вперед, Україно", НРУ, УРП "Собор", УНП, ХДС, Партія захисників Вітчизни, Європейська партія України, ГП "Пора" і КУН.
Компанія дуже різношерста. Тут і нові ліберальні партії, створені після Помаранчевої революції: НСНУ і її комсомол – ГП "Пора". Тут і колись сильні, а нині занепалі праві партії з давньою історією, зрозумілою ідеологією, добре відомими лідерами, з розгалуженою мережею місцевих осередків, але, на жаль, без виборців: Рух, УНП, КУН, УРП "Собор".
І, нарешті, тут і мало кому відомі політичні сили, які опинилися в списку або для масовості, або для розширення його ідеологічного спектру (ХДС), або ж для того, щоб легітимізувати участь деяких політичних лідерів у виборчому процесі (Європейська партія України, "Вперед, Україно", Партія захисників Вітчизни).
Зрозуміло, що від самого початку у цій компанії все пішло не слава Богу. Номінальний лідер блоку Юрій Луценко заявляє, що питання української мови, визнання ветеранів ОУН-УПА і вступу України в НАТО – суто гуманітарні.
Для нього, сина секретаря обкому КПРС, воно може так і є, але для його колег з "Правиці" така заява звучить приблизно так само, як би Луценко заявив, що певний орган, який у декого з них є між ногами – суто декоративна висулька без якої чудово можна обійтися.
Лідерам "Правиці", звичайно, дуже хочеться у парламент, але ж не такою ціною. Та навіть і не так: ми на "Вголосі" переконані, що більшість з них і таку ціну готові заплатити за депутатський мандат, але ж справа в тому, що кількість місць, які Ющенко і компанія готові надати правим партіям у прохідній частині списку, є занадто малою.
А ті члени партій, які не потрапляють у прохідну частину, не готові загубити свої партії і піти у політичне небуття задля того, щоб залишити у великій політиці кількох своїх лідерів.
Першими заявили про небажання само розпуститися КУНаки. Після того, як найзаможніший український націоналіст Олексій Івченко зрозумів, що на цей раз Ющенко його у парламент не візьме – він чи то вийшов з партії, чи то відійшов від партії.
Як би то не було, але з моменту відходу від КУНу цього грошового мішка Ющенка, КУН перестав цікавити старших партнерів з НСНУ. Відтак, КУН, роблячи добру міну при поганій грі, заявив, що його Провід прийняв рішення утриматися від виборів в якості суб’єкта виборчого процесу в блоці, оскільки це тягне ліквідацію партії.
Рух і УНП заявляють, що готові брати участь у виборах у складі президентського мегаблоку, але застерегли, що увійдуть до нової партії за умови дотримання наступних ідеологічних принципів: захист державного статусу української мови, визнання вояків ОУН-УПА борцями за незалежність України, встановлення кримінальної відповідальності за публічне заперечення факту Голодомору 1932-33 років як акту геноциду українського народу, а також необхідність створення єдиної помісної української церкви.
ГП "Пора" і собі вирішила не відставати і оприлюднила свої вимоги, наголосивши, що об’єднана партія може бути створена лише при обов’язковому її курсі на створення в Україні найліберальнішого в Європі економічного середовища, а також поставивши вимогу, щоб творення нової партії здійснювалося з чітким квотним представництвом усіх учасників об’єднання у керівних органах різного рівня.
Також Громадянські Збори доручили Голові політради ГП "ПОРА" Владиславу Каськіву звернутися до Президента України з проханням про невідкладну зустріч до 7 серпня для обговорення Принципів створення Об’єднаної демократичної партії та участі ГП "ПОРА" в цьому процесі.
Останній пункт декларації "Пори" виглядає дещо дивним і нагадує вимоги петербурзьких демонстрантів 9 січня 1905 року, які також дуже хотіли зустрітися з добрим царем, аби розповісти йому про зловживання злих чиновників, поміщиків і капіталістів. Маємо надію, що пористам пощастить більше, ніж тим нещасним у 1905 році.
Решта учасників блоку жодних вимог не висували. Розуміючи своє реальне місце в українському політику мі, вони були готові на все і на своїх з’їздах вдячно помахували хвостами і поривалися на пошуки руки господаря. Або не руки. Яка різниця, що лизати.
P.S. Як вдалося дізнатися "Вголосу" із неперевірених джерел, член НСНУ Параска Королюк також висунула вимогу до учасників блоку. Умовою входження до виборчого списку вона назвала придбання для неї корови.
фото: newsimg.bbc.co.uk
ІА "Вголос": НОВИНИ