Сьогодні наступ на українську історію набуває рис небаченого явища. На цей раз, історичні дивацтва надрукувала газета «Кур’єр Галіцийскі». Маємо на увазі статтю Юрія Смірнова під назвою «Українці хочуть поставити пам’ятник польському ксьондзові». У цій статті йдеться про те, що жителі с.Тишківці хочуть збудувати пам’ятник своєму землякові видатному вірменському релігійному і громадському діячеві о.Дионізію Каетановичу, натомість автор зробив о.Каетановича поляком вірменського походження. Це відразу ж викликає подив, бо о.Дионізій Каетанович має українське походження по матері, яка походила з українського роду Заячківських. І мама, і Дионізій були хрещені у греко-католицькій церкві про це, до речі, теж пише автор. Тому дивує те, як з легкої руки автора о.Каетанович став поляком. Чи варто цьому мученикові за віру приписувати ще одну національність.
О.Дионізій Каетанович у свій час перейшов у католицьку віру, але надалі повернувся у лоно вірмено-католицької церкви. Як відомо, в часі другої світової війни, гестапо заарештувало о.Дионізія за рятування євреїв і на нього чекав неминучий розстріл.
Митрополит Андрей Шептицький через впливових осіб, внісши велику грошову заставу, визволив о.Дионізія з гестапівської тюрми, незважаючи на те, що останній не дуже прихильно ставився до Митрополита.
Лише від більшовиків ніхто не міг врятувати о.Дионізія. Він загинув у таборі Абезь, що неподалік Воркути. Знаємо Юрія Смірнова як серйозного дослідника і краєзнавця, то ж дивує його твердження про польське походження о.Д.Кастановича.
Нещодавно в електронних мас-медіях появилася чергова стаття великого «праведника» і «поборника справедливості» о.Тадеуша Ісаковича-Залєського, який на цей раз спрямував вістря своєї критики, свій «праведний» кресовий гнів проти Яна Томаша Ґросса за книжку «Золоті жнива». Очевидно, що ця книжка не вкладається у світоглядні стереотипи о.Ісаковича щодо діянь поляків у Другій Світовій війні. Але думається, що автори видання, досліджуючи події Голокосту в Польщі, опиралися на документи і матеріали, коли написали, за твердженням о.Ісаковича про те, як поляки «черпали зиски з Голокосту». Дуже не хоче лідер кресов’яків і його однодумці навіть чути про це, що поляки в якійсь мірі причетні до гіркої долі євреїв. От якби Ян Ґросс написав (чи навіть придумав) про звірства українців – відразу ж став би героєм. А ні! Він пише про поляків. То ж і почалась кресова нагінка на Яна Ґросса. Задіяно все, щоб покарати за правду дослідника, як рівно ж покарати видавництво «Знак» за те, що дозволило собі надрукувати цю книжку. Тадеуш Светіньскі звернувся із гострою заявою до Генеральної прокуратури про нібито злочин, який вчинили Ян Ґросс, Ян Грабовський та Генрик Возьняковський за організацію телепередачі, яка «паплюжить поляків і Польщу». Очевидно польські націоналісти не терплять альтернативної думки, навіть, якщо вона слушна.
Одночасно продовжується атака кресов’яків на Гжегожа Мотику за те, що замало очорняє діяльність ОУН та УПА у своїй книжці, яку мають читати польські школярі.
Отже, ціла когорта польських «інспекторів якості» пильнує за науковою і науково-популярною продукцією польських і зарубіжних вчених, щоб, не дай Боже, десь не появилася історична правда про «людобуйство» польських пляцувок, підпілля чи навіть злочинів Армії людової в Україні.
Польські імперіалісти, які досі мріють про повернення Галичини до складу Польщі, прихильники аншлюсу Львова, націоналісти, що працюють у польських ЗМІ, кресов’яки та їх прихильники, ховають голову в пісок, коли йдеться про злочини польських військових формувань щодо українців чи євреїв. Головне – голосно кричати, і, звичайно, використовуючи комуністичний підхід – вести брехливу і відверту пропаганду!
Зараз у польському сеймі зареєстровано проект постанови про засудження злочинів УПА. Нагадаймо, що в попередні роки шість польських воєводських сеймиків уже прийняли місцеві постанови, засуджуючи «людобуйство» УПА на Волині та у Східній Галичині. Однак жоден орган влади не засудив «людобуйство», вчинене АК на території України. На жаль, український парламент на таке нездатен. Там цілковита байдужість до національної історії і національних героїв. Сподіваємося на відповідну реакцію хоча б місцевих органів влади в Україні.
Хотілося б порадити польським парламентаріям прочитати, перед голосуванням, список вирізаних українців в селах Галичини, Волині, Холмщини, Підляшшя та інших українських земель. Для прикладу візьмемо село Завадка Морохівська Сяноцького повіту. Убивства в українському лемківському селі були вчинені солдатами 1го батальйону, 34 полку Війська польського. Командував цим полком п-к Плюто, якому допомагали польські кримінальні елементи з навколишніх сіл, зокрема з села Нєбєщан. Сталася ця трагедія 24 січня 1946 р. і продовжувалася у наступні дні.
Виходячи з цього, хочеться звернутися до польських парламентарів із запитанням: «Чи грудні малята або діти були причетні до УПА, зокрема Гануся Кирилейза і її сестричка Катруся, яких по-садистськи було пробито багнетами? Чи однорічна Гануся Максим, або чотирирічна Катруся та її сестричка – теж воювали в УПА, що їх так було безжалісно вбито? Чи семирічна Софійка Білас, та трирічний Тарасик Нечистий або його сестрички, зовсім маленькі Софія та Марічка загрожували державній безпеці Польщі? Хто ж їх мав захистити? Залишалися лише вояки УПА.
Не заперечуємо того, що у взаємному поборюванні гинули і польські жінки та діти, але голосуйте об’єктивно, а не однобоко – так, як вигідно, польським націоналістам, кресов’якам та їх прихильникам. Де ж тут європейська об’єктивність?! Де сповідування принципів ЄС щодо добросусідства?!
На днях львівська міська рада затвердила проект пам’ятника польським інтелектуалам, що були розстріляні на початку липня 1941 р. спеціальною айнзацкомандою, що прибула з Берліну. Добре, хай молоде покоління пошанує загиблих професорів. Але мусимо наголосити і на тому, що ще донедавна польська комуністична пропаганда і кресов’яки в один голос стверджували, що польських інтелектуалів розстріляли солдати українського батальйону «Нахтігалю». Нині про цю відверту брехню не згадують, отже, ще один величний пам’ятник стоятиме у Львові.
На жаль, українці з рідних земель та з поселень не мають можливості вшанувати могили своїх загиблих близьких та рідних. Завжди їм чинить польська місцева влада дріб’язкові перешкоди.
Є таке гарне слово «абсомоція», частіше використовуйте його зміст, о.Тадеуше Ісаковичу-Залєський і тоді восторжествує справедливість.
До речі, парламент Польщі все частіше і частіше, відчуваючи байдужість Києва, обговорює або приймає постанови, які, на жаль, не скріплюють добросусідських взаємин між двома країнами. Так третього лютого 2011 р. найвищий орган польської влади, майже одноголосно, підтримав проект постанови про надання статусу національного свята – дня пам’яті тих, хто воював за Польщу і в їх числі фігурує така одіозна фашистська сила як – Національні збройні сили, які «боролися» з українцями, євреями та білорусами. Нині у Польщі вони всі є героями, хоч на руках у них кров безневинних людей.
Тепер на черзі проект постанови про злочини УПА і людобуйство поляків на «Кресах всходніх». Хто ж, нарешті, встане на захист пам’яті Ганусі, Максимчика, Софійки, Тарасика, його двох сестричок та їх матерів, убитих в селі Завадці Морохівській чи інших селах Закерзоння, Волині та Галичини? А загинули вони всі від рук «героїв», яких так помпезно визнав польський парламент 3 лютого 2011 р.
ІА "Вголос": НОВИНИ