Джаз – це свобода. Думається, цього ніхто не заперечить. А якщо так, то "Дзиґа" цього року виявилася потужним розповсюджувачем свободи. Ще б пак, адже фестиваль "Jazz Bez", який цього року проводився вже увосьме, відзначився небувалим масштабом і розмахом – в ньому прийняли участь 9 міст України та Польщі, а тривав він цілих десять днів.
Джаз кордонами Львова не стримаєш, – він вихлюпувався назовні й розтікався іншими містами. До традиційного для фестивалю партнерства з польським Перемишлем, цього року додались Люблін, Санок, Ярослав, Тернопіль, Луцьк та своєрідний "Drang nach Osten", завдяки якому обмін джазовими колективами докотився не тільки до Києва, а й навіть до Севастополя.
Десять днів тривав джаз у Львові, десять днів музиканти, не скуті жодними рамками, мали повну свободу демонструвати публіці свої здобутки в царині звуку. І якби хтось скаржився, що в Україні немає потужних джазових концертів, то мусив би змінити свою думку щойно глянувши на програму фестивалю, а відвідавши його – і поготів. Бо цього року любителі всіх джазових стилів могли знайти в програмі щось собі до смаку.
1-2.
Почався фестиваль з двох ретроспективних, або, як їх називали саркастичні язики, "олдскульних" днів (п'ятниці-суботи), протягом яких виступили четверо гуртів-ветеранів. Відкрив все це дійство у п'ятницю пшеворський гурт Outsider Blues, чиї ритм-ен-блюзи налаштували вуха слухачів на джазове звучання. The Mandry зіграли кавери на хіти джаз-року, повернувши слухачів в часи, коли словосполучення "фірма вживу" означала єдину можливість послухати кращі надбання західної естради.
Маестро Давид Голощьокін зі своїм московським квартетом представив ретельно й любовно зіграні джазові стандарти. А реанімований бас-гітаристом Scorpions Павелом Маціводою польський джаз-роковий бенд Laboratorium виконав програму, яку привозив до Львова колись у далекому '79-му.
3.
З неділі концерти почалися в клубі "Пікассо", що, на відміну від солідних академічних приміщень, сприяло легкій атмосфері й відчуттю близькості як кожного слухача, так і музикантів. Однак музика була зовсім непростою. Першими виступили Aspect, міжнародний фрі-джаз квартет, в який входили знаменитий італійський гітарист Вінченцо Рокко та знаний львівський джазмен Юрій Яремчук. З перших нот публіка зрозуміла, що сьогодні розважати її солодкими мелодіями не будуть: хаотичний на перший погляд набір звуків, що летів зі сцени, супроводжувався настільки емоційною поведінкою музикантів, що це можна було вважати за сценічний перформанс.
Польська Kramapa, яка виступила наступною, продовжила вільну імпровізацію трохи легшими звуками, до яких додавалися східні інструменти; вона виконала імпровізаційний сет для озвучення хрестоматійного фільму Андалузький пес. Однак публіка, що прагнула розваг, добилася свого, і після концерту ще спровокувала музикантів на джем, під час якого лунали цілком навіть танцювальні ритми.
4-6.
Охочі пострибати під сценою могли бути задоволені й у понеділок, коли виступили фанкові Moonlight Walk Jazz Quartet з чорношкірим гітаристом Майком Раселом та Przedwietrze – октету, що змішав африканські рити з ямайськими, а джаз зі ска і реггі – суміш вийшла запальна і драйвова. Зате у вівторок можна було нарешті відпочити тілом і вухами під час виступів замислених і стриманих МТ-3, та зануритись в первісний драйв Shokolad+PL, а в середу – під розмірений і холодний, як зимове море, ф'южн севастопольців Fusion Orchrestra та оцінити наймолодший на фестивалі, але перспективний британсько-український проект FBI, який виконував твори визнаних класиків, як Гербі Генкок та Чік Коріа.
7.
Soundcheck, що виступили в четвер, виконували контемпорарі джаз, відзначений особливо дбайливим і ніжним ставленням до кожної ноти. За ними на сцену вийшов неоднозначний експериментальний проект At the same time, створений французьким ді-джеєм Jos'ом: сам Jos, віолончеліст і бас-гітарист; вся ця компанія разом виконував химерну суміш електроніки з джазом; по закінченні заготованої програми на сцені залишився тільки ді-джей і влаштував уже трохи стомленим від джазу слухачам клубну дискотеку.
8.
П'ятницю відвідувачі фестивалю зустріли знову у Львівській Філармонії, де на них чекав квартет Яцека Кохана з його сумішшю ф'южну та імпровізації, а потім – зіркове тріо Buchkys, яке, взагалі-то, задумувалося як квартет, але оскільки румунський піаніст Мірча Тіберіан приїхати не зміг, то рояль залишився порожнім. Правда, ненадовго, оскільки його скоро зайняв литовський духовик Пертас Вишняускас. Драйву на ударних завдавав елегантний німець Клаус Кюгель, а ритм на контрабасі підтримував львів’янин Марк Токар.
9-10.
День суботній був відданий двом литовським проектам: Saga Quartet, які поєднали контемпорарі з імпровізом, та поп-джазовому квінтету 2Good. Чи хотів хто складної музики, чи простої – тут мав і те, і те. Зате недільний фінальний концерт був повністю відданий фрі-джазовому проекту Sonore, трьом славетним саксофоністам (Кену Вандермарку, Метсу Густафсону та Пітеру Бротцмаану), які без жодного підсилення наповнили зал Театру ім. Заньковецької таким потужним звуком, що просто втиснули фанів в стількі, а слабкодухі й неготові взагалі повтікали. Слід, до речі, зазначити, що кожного дня зали були повні, навіть посеред тижня, що свідчить про неабияку активність львівських меломанів та гостей міста.
Також на фестивалі було представлено матеріальні здобутки: дві платівки з записами концертів попереднього року: альбом квінтету Five Spot із виключно львівською назвою "Poltva" (CD) та вініл проекту Кена Вандермарка "Resonance". Обидва в стилі авангардного джазу, обидва з минулорічного фестивалю "Jazz Bez", обидва випущені за сприяння "Дзиги". Це ще раз підтвердило живучість і незламність фестивалю, якому байдужі всі економічні кризи й соціальні революції. Джазова експансія буде продовжуватись, кількість добрих записів буде збільшуватися. Та що там говорити? Це – "Jazz Bez". Слово, що говорить само за себе.
Оберти "Дзиги" в ці дні досягли небаченої швидкості, але вдячність слухачів була достойною винагородою за екстремальний режим роботи. Не меншою винагородою стало й задоволення від бездоганно проведеного фестивалю, який цього року виявився наймасштабнішим серед подібних в Україні. Межі, однак, немає – чекайте наступного року. Збільшаться оберти, збільшиться масштаб, і, звісно, розширяться межі джазової свободи – хоча, здавалося, куди вже далі?
фото: Костя Смолянінов
Більше інформації: dzyga.com.ua
Звіти та фото "Jazz Bez":
community.livejournal.com/dzyga_in_lviv/
lvivska-plosha.livejournal.com/
ІА "Вголос": НОВИНИ