Андрій Парубій свою політичну кар’єру розпочав в лавах СНПУ як радикально налаштований політик. Певний час він намагався себе позиціoнувати як ідеолог новітнього націоналістичного руху в Україні. Цьому сприяла здобута ним історична освіта (хоча однокурсники розповідають, що навчався Парубій, м’яко кажучи, не найліпше), а також сімейні традиції. Батько Андрія — Володимир Парубій брав активну участь у політичних процесах і навіть свого часу обіймав посаду заступника голови Львівської облради.
Андрій Парубій був серед тих молодих членів СНПУ, які на початку 21 століття підтримали план «косметичного» ремонту партії, що передбачав відхід від крайнє радикальних гасел і зміну назви партії та її символіки. Так на світ з’явилося ВО «Свобода». Як член ВО «Свободи» Парубій у 2002 році був обраний депутатом Львівської облради і став третім заступником тодішнього її голови Михайла Сендака.
Парубій в там ті часи брав активну участь у визначальному політичному протистоянні на Львівщині: між прихильниками Ющенка і об’єднаними соціал-демократами. Спочатку останні оскаржили у суді його призначення на посаду заступника голови Львівської облради. Потім (зі слів Андрія Парубія) його родина зазнала переслідування з боку податківців – ті почали «пресувати» бізнес його батьків. Проте все закінчилося миром і на щастя ніхто серйозно не постраждав.
«Зірковий час» Андрія Парубія настав у дні Помаранчевої революції. Він був призначений комендантом Українського дому у Києві, який, як відомо, тоді став центром помаранчевого опору. Про ці події Парубій дуже оперативно видав книжку спогадів. Але, як ми підозрюємо, не все в цій книжці описано щиро і повно, дещо залишилося «за кадром». Зокрема те, що на посаді коменданта Українського дому Парубій опинився в самому серці української політичної кухні — він мав доступ до інформації щодо фінансових потоків революції, а також володів достовірною інформацією про те, що не всі ці потоки були використані за призначенням. Це знання Парубій, як ми припускаємо, зміг досить вдало використати вже після революції, прокладаючи собі дорогу для кар’єрного росту. Саме в цей період Парубій заручився підтримкою Романа Безсмертного.
Після Києва Парубій відчув себе настільки впевнено, що почав шукати самостійних шляхів в політиці. Він відходить від ВО «Свободи» і декларує створення нової «правої» політичної партії «Народний союз «Українці».
Однак попри те, що лідер нової партії Андрій Парубій декларував її як силу на правому фланзі українського політикуму, після проведення установчого з’їзду партії 29 січня 2005 року у заяві для ЗМІ засновники уникли термінів „правий”, „націоналістичний” чи якихось інших, котрі би чітко вказували на її ідеологічне обличчя. Було тільки відзначено, що створити нову політичну партію вирішили „учасники акцій протесту проти фальсифікації виборів президента”, а головною метою партії є „збереження й розширення досягнень "помаранчевої революції", спрямування її потенціалу на поглиблення процесів суспільного й економічного розвитку, зміцнення народовладдя, національної єдності й самоідентифікації.”
Ярослав Андрушків, екс-лідер СНПУ і духовний наставник Парубія з приводу створення цієї партії зазначив, що «Парубій просто займається піаром, бо тепер кожен політик хоче мати свою партію, або принаймні свій бренд, аби при блокуванні чи складанні списків представляти собою більше, ніж окрему особу».
У 2006 році Парубій за списком НСНУ обирається в облраду. Проте повторити свій попередній успіх йому не вдалося, його кандидатура навіть не була запропонована партією НСНУ на посаду заступника голови облради. Парубій практично рік перебував у тіні, його не було видно на перших ролях. Так тривало до останнього часу, поки на горизонті не замайоріли нові вибори і наш губернатор не опинився у ситуації, коли потрібно реально працювати, адже зрозуміло, що результат цих виборів для нашоукраїнців буде дорожчий навіть за життя окремих членів партії.
У березні 2007 року Парубій, який після виборів залишився безробітним, отримує посаду радника голови Львівської ОДА, а у квітні його обирають заступником голови ЛОО НСНУ. Нагадаємо, що голова Львівської ОДА і голова ЛОО НСНУ це одна й таж сама особа, тобто Петро Олійник. Отож можна вважати, що Парубій максимально наблизився до нього. Подейкують, що на цих двох роботах перед Парубієм стоїть єдине завдання — підготовка і проведення дострокових виборів на користь НСНУ на Львівщині.
ІА "Вголос": НОВИНИ