Kings of Convenience "Declaration of Dependence" (2009)
3-й альбом норвежських камарадів Kings of Convenience, який після животворного ефекту "Riot On An Empty Street" (2004), дуже чекався незважаючи на 2-ва альбоми лайнсменного проекту The Whitest Boy Alive.
2-ва блокбастерних сингли від Erlend Øye і Eirik Glambek Bøe вже місяця 2-ва бігають інетними файлообмінниками. Авангардний загін був виставлений найкращої якості. "Mrs Cold" та "Boat Behind" засвінгований в найкращих традиціях теми до Дживса і Вустера – сигналізували про те, що пацики за нью-вейвом, діджеїнгом та навчанням не втратили здатності писати гарні пісні.
Й тут прийшов "Declaration of Dependence" і виявилось, що за треками для розкриття найкращої романтичної тематики, що чітко знають, які психосоматичні точки масажувати для потрібного ефекту, приховується, навіть в межах творчості Kings of Convenience, максимальний мінімалізм. Ні, це не Стів Райх, але початки "Me In You" та "Scars On Land" десь дуже близько.
І десь тому, альбом більш міражний, бо що ж таке хіт, як не чітко зафіксована структура з ідеальним відсотком концентрації емоційних станів. "Declaration of Dependence" – твориться натяками, фіксація яких унеможливлюється постійним розчиненням та розфокусуванням (на відміну від Райха).
Інді-поп "Declaration of Dependence" більш стриманіший в букетних розквітаннях у порівнянні з попередніми альбомами (фортепіано мінімально натякається лише у 2-х випадках, а скрипка – лише в одному). Тут нічого не виставляється заради пострибунчатості символічних актів. Альбом меланхолійніший за своїх попередників. Він не залишає жодних міліметрів сподівань на повернення минулого. Жодних надій чи релігійних спецефектів. Ті ж 2-ва згаданих сингла акцентовано і відверто відсилають до ретро-саунду (+ "My Ship Isn’t Pretty", "Power Of Not Knowing", "Peacetime Resistance").
Усе інше – відстороненість останньої ліричності, яка за секунду (яка єдина й намагається бути зафіксованою) зміниться повним залишенням барикад символічного. Де й відстороненість, як реакція, підніметься на рівень споглядання. Де навіть іронія вже не буде потрібною (як в "Boat Behind" чи "Rule My World"). Бо повернення жодного не буде ("Renegade").
Міражна невловимість залишається шлейфом протягом усього альбому. Чимось приблизним до слави тих, знову ж таки 2-х програмних хітів, може похвалитись тільки "Peacetime Resistance". Часова невловимість відкривається все більше у своїй неохватності ("Scars On Land" і "Second To Numb"). Так з’являється реалістично-меланхолійна річ, яку люблять оформляти у слово "мудрість". Слово мінімалістичного значення. Зібраного і цілісного, як тенісна ракетка в руках Мойсея після декількаразового знімання покровів з альбому "Declaration of Dependence". Вміння записувати 3-ри підряд сильних диски, без заскоків на різноманітні кон’юнктурні моди, дається не кожному.
1. 24-25
2. Mrs Cold
3. Me In You
4. Boat Behind
5. Rule My World
6. My Ship Isn’t Pretty
7. Renegade
8. Power Of Not Knowing
9. Peacetime Resistance
10. Freedom And Its Owner
11. Scars On Land
12. Second To Numb
13. Riot On An Empty Street
Richard Hawley "Truelove's Gutter" (2009)
Шеффілдський крунер Richard Hawley, ще один в когорті тих, хто намагається втікти від надмірностей ув’язнення романтичними образами, яких у його сольній кар’єрі було іміджево дуже багато.
Після традиційного в його дискографії фліртовано-полуничного "Lady's Bridge" (2007), новий диск розпочинається дроном, крізь які вперто пробиваються згадки про Stars of the Lid. Після ловеласних дисків поступово починають проглядатись чудеса спілкування з пташками Франциска Асижського. Баладна форма, безперечно, залишилась, але лише в якості контрасту до дронової безпристрасності та розміреності. То, напевне, було своєрідне продовження фінішного треку диску "Lady's Bridge" – "The Sun Refused To Shine".
Щоб фанати повністю не прифігіли від такої космогонії, 2-ю на старті з’являється епічна штучка під назвою "Open Up the Door", яка на гребені своєї хвилі досягає висот треку "The Ocean" з альбому "Cole’s Corner" (2005).
Поступово відсутність шлюбних ігрищ перетікає вже у пасторальну розміреність з-за допомогою слайдовості гітари. Відтинання зайвих яскравостей позиціонується не настільки відверто. Вальсування відбувається біля домашнього вогнища щасливого сімейства. Перкусія намагається задати ритми нового зачаття-дітородження і дроном вже не чути. Епічність наростає. Баритон Хоулі продовжує вкладати на ліжечка не сонми чуттєвих жіночок, які готові розплакатись від сцени розкриття ранкових квітів, в яких зосереджений увесь Всесвіт, а ту одну і єдину на усе життя. Підбалконна зосередженість нарешті осідає на одному, одомашненому місці. Слайди наливаються солов’їним свистом і завмирають від емоційного переповнення над спогляданням гармонії закоханих сердець.
Рапідна ідилія, яка так хочеться, щоб вічно тривала на ранчо під назвою "Парадайз". Щоб надмірно не розслабитись – 2-га половина "Soldier On" оголошується 9-м валом і тут вже якось не до замріяності. Але шторм не надовго. Самотня гітара та камерний оркестрик з лірами створять такий романтік, що метелики будуть плакати від чужого щастя ("For Your Lover, Give Some Time"). Тут немає жодного вітрогонства і тільки поза одруженого мена, члена суспільства, люблячого чоловіка та батька багатьох дітей.
На фініші остаточно розвіюються привиди свінгів та з невеличким заходом у дронистість ілюзорності, кораблик з назвою "Тиха гавань" розпочинає спроби захисту домашніх від левів рикаючих, які ходять навколо з постійними бажанням когось схавати.
Альбомні хвилини "Truelove's Gutter" проведені над спокійними фейсами дітей, які додивляються вже 7-й сон з Пітером Пеном та рожевою Пандочкою. Несподівано, але ж не все коту сметанка.
1. As the Dawn Breaks
2. Open Up the Door
3. Ashes on the Fire
4. Remorse Code
5. Don't Get Hung Up In Your Soul
6. Soldier On
7. For Your Lover, Give Some Time
8. Don't You Cry
Rain Machine "Rain Machine" (2009)
Kyp Malone – вокаліст та гітарист бруклінців TV on the Radio зі своїм сольним проектом з натяками на експериментаторство. Як й у випадку з головною бандою демонструється міксована суміш багатьох компонентів, які пустились берега, але то важко назвати імпровізацією.
Альбом, починаючи з психо-фолкних балад з елементами афробіту, нойзу, художнього свисту, різноманітної перкусії, фальцетів, дівчачих шабашів, східних мотивів, диско та штрих-пунктирної електронічки (аналогової), носиться над привидами кінця 60-х початку 70-х, згасаючи у повній акустичній автентиці. В моменти найбільшої вокалізації цих ритуальних танців згадується такий мен, як Mij з альбомом "Yodeling Astrologer" (1969) та й Captain Beefheart тут також іноді телепортується.
Навіть якщо не відпливати у далекі далі, деякі номерні баладки паралеляться з настроями нещодавнього диску Danger Mouse & Sparklehorse. З модернових персонажів, зрозуміло, що тут будуть Animal Collective, Dirty Projectors та деколи, чомусь згадується альбом Pearl Jam "Lost Dogs" (2003).
В деяких аналогових моментах можна згадати діяльність таких банд, як Fifty Foot Hose та Silver Apples, принаймні десь туди намагається добратись катарсис.
В параметрах новомодної струї, професійно зіграний альбом, де експериментами якось й не сильно чути. Фальцетів, хорових співів, бекових дівчаток, художнього свисту, медитацій, афробіту на таких парафіях зараз навалом. Акустичними баладками зараз також нікого не здивуєш. Серед моря того аморфного медитування все ж з'являється мінімалістична річ ("Love Won’t Save You"), після якої Джеку Вайту можна йти на пенсію, бо зашкарублості там до Гренландії і трошки. Ну й останній трек ще демонструє навички вокального стьобу, бо заснути на диску абсолютно просто.
Голі гьорли на левах з полумяною гривою біля божественної гори просвітлення з райдужними колами, що лінкують, або до Ноя, або царства чорношкірих лесбіянок. Таке собі післяпотопне гетто для лесбіянок. Іноді краще жувати, ніж медитувати. Або вже краще слухати британців Comus з диском "First Utterance" (1971) чи багамця ака Exuma з диском "Exuma" (1970).
1. Intro
2. Give Blood
3. New Last Name
4. Smiling Black Faces
5. Driftwood Heart
6. Hold you Holy
7. Desperate Bitch
8. Love Won’t Save You
9. Free Ride
10. Leave the Lights On
11. Winter Song
ІА "Вголос": НОВИНИ