З 2 червня у Львові та ще чотирьох містах України стартував масштабний книгообмін «Книжкова площа».
«Книжкова площа» - подія, що вже полюбилася львівʼянам, а тепер ця ініціатива поширюється на декілька інших міст України, даруючи можливість обмінятися книжками ще більшій кількості читачів.
Вголосу вдалось поспілкуватись з ініціаторкою «Книжкової площі» та проєктною менеджеркою Львівської муніципальної бібліотеки Катериною Алексєєнко.
Як зародилась ідея створення “Книжкової площі”?
Книжкова площа вперше реалізувалась у 2021 році, але насправді маленькі книгообміни почалися на базі Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки. Тобто, людина приносила в конкретний день книги й в той же день обмінювалась. Ми це робили в читальному залі під певне свято. Наприклад, День Святого Валентина чи Миколая. Ми створювали певну атмосферу, щоб мати можливість прийти та познайомитись з людиною, яка зацікавилась твоєю книгою; пошукати книгу, яку ти хотів собі мати.
У 2021 я зрозуміла, що це можна масштабувати, тому що є бажання у читачів. Тому у дворику Ратуші нам вдалось це реалізувати. Ми зібрали близько тисячі книг. Загалом, ми отримали дуже файні фідбеки. Людям дуже сподобалась ця атракція, паралельно в нас була сцена, майстерки. Було дуже затишно.
Також нам було важливо, що ми вийшли у міський простір. Ми були у самому серці Львова і показали, що книга вагома, вона потрібна. Адже Львів - це місто літератури, столиця книги. В ідеалі це мало бути вже на наступний рік, тобто 2022-й, але сталося повномасштабне вторгнення. Пріоритети, очевидно, змінилися.
Крім того, у 2021 році нам вдалося залучити партнерів, тобто точками збору були не тільки наші 32 бібліотеки, а так само наші партнери: Львівський органний зал, Довженко-центр, кіноцентр “Горіховий Гай”, Львівський муніципальний мистецький центр. Вони до сьогодні наші партнери, їм вдалось так само посмакувати цей книжковий рух.
Розкажіть про організацію книгообміну, який відбувся у 2024 році?
У 2024-му році за підтримки Українського інституту книги, ми змогли реалізувати другу Книжкову площу. Ми тоді вже охопили 49 бібліотек, так само долучилися наші партнери. Ми долучили, так само як і перший раз, Львівську обласну бібліотеку для юнацтва імені Романа Іваничука. І у 2024 році ми зрозуміли, що ми дуже масштабувалися. Кількість книжок, які приносили в рази перевищила 2021 рік, тому що люди чули про певну історію успіху. І ми тоді назбирали 5 тисяч книжок на обмін, і нас офіційно за даними міської ради відвідали 3,5 тисячі користувачів, читачів, містян. Ми вже були на площі перед університетом Івана Франка. Площа така дуже класна, там дуже багато людей, дітей, відповідно, у нас було набагато більше атракцій, так само повноцінна велика сцена, величезна дитяча зона, я називаю це маленьким Діснейлендом. Ми за цілий день занурили людей в такий двіж довкола книги.
Які головні цілі Ви ставите перед Книжковою площею у 2025 році?
Цьогоріч, ми ще більше масштабуємося, адже книгообмін “Книжкова площа» стартував у п'ятьох містах одночасно. Для нас це насправді дуже великий виклик. Ми дуже вдячні колегам, які зголосилися, їм сподобалася наша ідея, вони підтримали організацію книгообміну, стали нашою франшизою, так би мовити.
Книжкова площа буде проходити у Тернополі, Теребовлі, Житомирі та Дніпрі. Ми, по суті, охопили нашу країну від заходу до сходу. Тому, ми дуже сподіваємось на безпекові умови й в загальному, щоб все буде добре.
Оскільки, ми проводимо цю акцію в інших містах, у нас вже з'явився сайт окремо під книжкову площу і така є опція дуже класна, що в режимі онлайн ви можете дивитися, які книги є в яких містах. Ви можете сортувати, фільтрувати по автору, по видавництву. Але загально зараз вже можна дивитися, і от кожен день стабільно кожне місто десь по 50 книжок збирає.
Як Ви оцінюєте вплив книгообміну на читацьку культуру?
Ми не просто місце, де книги отримують свій спокій та затишок, адже ми є модераторами того книгоруху. Ми формуємо певну культуру споживання книги.
На книжковій площі, ти ніколи не знаєш. які книги люди дуже хочуть. Ти нікому не можеш гарантувати, що людина отримає ту книгу, яку вона хоче, адже над тою чи іншою книгою стаються певні полювання. Тут більше питання азарту, чи тобі пощастить вхопити бажану книгу. В першу чергу, воно на багатьох рівнях задовільняє потреби, тому що це і про книгу, це промоції читання, промоції літератури, це і про спільноту.
Мені особливо важливо, коли ти в цьому просторі книгоруху, що на дворику ратуші було, що було минулого року, ти слухаєш людей, ти дивишся, хто до якої ятки підходить, ти бачиш.
Були моменти, коли люди просто здали книги та потім їм було цікаво, хто візьме їхні книги. І вони підходили й знайомилися, і такі: о, це ви взяли мою книгу, от зверніть увагу на ту сторінку, там такий дуже класний момент. Ну, тому що ти розумієш, що людина, яка взяла таку книгу, вона так само цікавиться цим жанром, її так само цікавить література.
Як змінилося ставлення до російських книжок в організації з 2021 року до 2024 року?
Впродовж 3 років організації книжкової площі, я бачу наскільки ми змінюємось у своєму читанні.
У 2021 році в нас не було обмежень по мові, тому були й російські книжки. Ми розцінювали це, як спосіб позбутись від російської книги взамін отримати українську. З початком повномасштабного вторгнення бібліотеки особливо відчули цей процес дерусифікації, як він почав крокувати країною. Люди обурювались, чому російська класика не ставиться на книжкові полиці.
У 2024 році під час другого книгообміну в нас був моніторинг будь-яких російських книг, незалежно чи вона несе якусь мистецьку цінність, чи просто переклад Шиллера - не можна і все. Тому ми обійшлися без російських книг та зібрали майже 5 тис. українських та іноземних книг. Можливо для когось це диво, адже у людей досі є стереотипи, що українська література не цікава та не сучасна. Просто гляньте минулорічні фотографії, які там яскраві обкладинки, яка цікава література. Це реальність про яку треба говорити. Відповідно, бібліотеки займають позицію комунікації з читачем.
Яку літературу приносять в інших містах?
Ситуація з тим дуже позитивна, я теж дуже хвилювалася, я дуже переймалася, що будуть певні якісь заперечення щодо літератури, але до мене нічого не доходило. Попри те, щодня десь до 50 книжок з кожного міста надходить. І я бачу, яка це література, вона класна, сучасна, українська. Я дуже приємно вражена.
І навіть коли я бачу, що у нас просто користувачі з різних міст тегають, що от вони взяли квиточок, і я бачу навпаки дуже позитивні тенденції. Одним словом, мій тривожник заспокоївся. Адже, я дуже переймалася, що нам доведеться викликати пояснювальну бригаду чи робити якусь таку промокампанію, що от не треба нести російську літературу, навіть якщо ви її читаєте чи говорите російською, не треба.
Яка книга була найунікальніша за час організації “Книжкової площі”?
Рідкісне видання, яке нам приносили – це книга-репринт 1885 року — записки Куліша про Україну. Коли її передивлялися, то наші колеги спочатку подумали, що вона написана російською мовою та насправді це староукраїнська мова.
Тут було основне те, що це було репринтне видання, написане в оригіналі. Тому спочатку її сплутали з російською. Але це репринт, це не оригінал, це передрукована книга. Я не знаю, хто її забрав. Знаю, що її точно немає. Це було най-найунікальніше видання.
Зокрема, головна подія книгообміну відбудеться 17 серпня одночасно в усіх п'яти містах на центральних площах.
Еліна Гоян, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка
ІА "Вголос": НОВИНИ