У розділі, який відкриває книгу: "Замість передмови" читаю (подаю з cкороченнями): "Ми живемо так, як самі цього хочемо. Цей висновок видається дивним в умовах, коли населення проклинає владу за нинішні негаразди та її нездатність вивести Україну з кризи.
Багато країн перебували в подібній, навіть гіршій ситуації. І давно вже забули про неї, нічого особливого, надзвичайного не роблячи. Робили цілком прагматичні речі... Звичайно, з певними нюансами, особливостями. У вересні 1998 року я побував на зустрічі невеликого кола економістів з різних країн світу в Москві. Цікаво було спостерігати за реакцією представників Чехії, Естонії, Польщі на фінансову кризу, що охопила Росію, Україну. Їх вона не зачепила. У Чехії, наприклад, крона навіть зміцнилася. Бо вони робили зміни. А в нас нерідко робота замінюється розмовами про неї.
Причини нашої ситуації та шляхи виходу з неї неважко зрозуміти. Немає в ній нічого надзвичайного. Країни, у яких дали коням можливість рухатися, уже вийшли з неї. Ми вже теж могли б про неї забути. Часу і навіть власних помилок та досвіду було для цього достатньо. Я не кажу про рай, а про дорогу до нього. Ми вже мали б стояти на шляху, який веде до добробуту, дає змогу впевнено дивитись у майбутнє. І це залежить від кожного з нас, від нашого розуміння ситуації, її причин та шляхів виходу з неї".
Гарні слова під якими міг би підписатися, мабуть, кожен, хоча були написані вони не сьогодні, а майже десять років тому. І тому на згадку приходить вислів класика: "Історія повторюється двічі - перший раз у вигляді трагедії, другий - у вигляді фарсу!"
Перечитуючи книгу зрозумів, що причини сьогоднішньої кризи лежать не стільки в економічній, скільки в моральній площині. Віце-прем'єр, який добровільно пішов з уряду на знак запровадження фіксованого курсу долара і міністр фінансів, який не йде з посади після фінансового краху - для мене різні люди, хоча й продовжують говорити правильні речі.
"Лікуючи економіку,- писав у передмові до книги академік М. Амосов,- необхідне розуміння всього суспільства або його більшості. Лише усвідомлення сенсу такого лікування дає змогу створити міцну підтримку необхідних змін".
Люди в Україні таки давно готові до такого лікування, от тільки не лікарями, які забули про першу заповідь Гіпократа - "Не нашкодь!"
"Поки був підготовлений перший варіант книги,- читаю далі,- Україна ввійшла у фінансову кризу. Тому довелося його доповнювати. Можливо, перебіг подій потребуватиме додаткових роз'яснень. Я їх даватиму в нових публікаціях"
Справді бувають такі ситуації, коли краще писати книги.
ІА "Вголос": НОВИНИ