Молодий хлопчина з мікрофоном, у гарній зеленій формі провадив відомих людей пізнавальною стежкою „Вовковиця”, що у Рава-руському лісництві. Інший хлопчина, в такій ж формі, ніс в руках колонку, щоб всі могли чути. А людей було багато, різних: політики, журналісти, лісники, зразкові учні в формах, поляки, українці. Садіння лісу, медіа-лісу, то велика справа, але не тільки це.
Народження медіа-лісу це ще й народження нових стосунків, це „спільне будування – спільної Європи” - зізнається Марек Цинкар, автор ідеї. Кордон – це постійні проблеми, постійні сварки, це кістка у горлі, це страшні муки, особливо, коли ви звичайна людина і намагаєтесь перетнути кордон, просто перетнути кордон. Всі ці перевірки, всі ці непорозуміння неврози.
Аналогічний медіа-ліс є у Бірчі, що в Польщі, а тепер такий буде в Україні. Польські і українські журналісти тепер можуть їздити в гості одні до одних. А в Бірчі так гарно, дуже гарно. Марек Цинкар жартував собі, буцімто в медіа-лісі будуть ховати журналістів чи журналісток, які помруть від кохання.
Лісники пожаліли журналістів, ямки були вже викопаними. Перед тим слова, промови. Олійник. Був лаконічним, більше тішився за Євро-2012, ото будуть гулянки, п’янки. „...ми посадили українсько-польський сад – Євро 2012” – радості голови ОДА немає меж. Пообіцяв уже польським журналістам 20% квитків на футбольні матчі.
На кінець не забуває привітати з днем довкілля. „Кожна людина має посадити дерево, народити сина...” – Олійник такий банальний і наївний. Мирослав Сеник говорив про „нашу стратегію” (типу, розвиток туризму, довкілля...) і її розвиток. На Львівщині буде крута, „стратегія” жилєзна, всьо буде чьотко, звісно, що буде. Буде, буде.
Від поляків виступили Ян Юркевич – президент „Фундації на річ демократії” та автор ідеї Марек Цинкар. Поляки говорили більше про співпрацю, про Євросоюз, треба, треба до Європи Україні. Таке враження, що полякам більше хочеться, ніж самим українцям бути в Євросоюзі. І чого ми такі скромні, ніц не хочемо? Не тратьте куме сили, спускайтеся на дно.
Благословення. Священик відправляє, Олійник щось шепче на вушко Сенику. Той кусає пальці, напевно „стратегію” обговорювали? Трохи за голосно шепче. Священик просить ще трошки уваги, Олійник не чує, далі говорить. Отець ще недовго співав, нарешті „Христос Воскрес!” „Воїстину Воскрес!” – найголосніше кричить Олійник, воїстину, побожний чоловік.
Робота починається. Журналісти витягують свої фотоапарати, своїх операторів, позують навколо лопат у яскравих футболочках з логотипами їхніх теле-радіокомпаній, інші відволікають від роботи то Сеника, то Олійника... Садив також священник з дяком.
Олійник – кросавчег, модно одягнений крутий пацик (джинси-дудочки, шкіряний куртяк, шикарні носаті мешти), Сеник шарить, одягнувся так, як треба (камуфляж і кросівки). Садить наполегливо, допомагає молодим журналістам та розказує анекдоти.
Олійник журиться, що не народив сина, але є ще час. „Хмарі було 69 років, коли народилась у нього дитина” – згадує Олійник. Халявщики-журналісти придурюються і відволікають інших, самі не садять, іншим не дають. Поки Олійник спілкувався з журналістами, Сеник встиг посадити цілий ряд дерев.
І коли вже всі майбутні дерева були закопаними, відкрили пам’ятник медіа-лісу. Цю місію виконали польський журналіст Марек Цинкар та львівська журналістка Марічка Крижанівська. Оплески, посмішки, ну як завжди у таких випадках. А столи вже накриті, всі поспішають мити руки.
„Благословіть, отче!” – просить Олійник. Отець співає, молиться, благословляє. А далі нічого цікавого, люди їли собі і пили. Хтось ще обідав, хтось поїхав швидко, а президент „Фундації на річ демократії” Ян Юркевич, тим часом, нагороджував дипломами українських журналістів, які кілька днів перебували у Польщі, на так званих журналістських майстернях.
Люди потрохи розходились, сонце нарешті вийшло, після ранкового дощу вже не було так холодно. Дерева повинні прийнятись, а то буде весело, коли цього не буде. Все ж таки будування спільної Європи, як-не-як.
Народження медіа-лісу це ще й народження нових стосунків, це „спільне будування – спільної Європи” - зізнається Марек Цинкар, автор ідеї. Кордон – це постійні проблеми, постійні сварки, це кістка у горлі, це страшні муки, особливо, коли ви звичайна людина і намагаєтесь перетнути кордон, просто перетнути кордон. Всі ці перевірки, всі ці непорозуміння неврози.
Аналогічний медіа-ліс є у Бірчі, що в Польщі, а тепер такий буде в Україні. Польські і українські журналісти тепер можуть їздити в гості одні до одних. А в Бірчі так гарно, дуже гарно. Марек Цинкар жартував собі, буцімто в медіа-лісі будуть ховати журналістів чи журналісток, які помруть від кохання.
Лісники пожаліли журналістів, ямки були вже викопаними. Перед тим слова, промови. Олійник. Був лаконічним, більше тішився за Євро-2012, ото будуть гулянки, п’янки. „...ми посадили українсько-польський сад – Євро 2012” – радості голови ОДА немає меж. Пообіцяв уже польським журналістам 20% квитків на футбольні матчі.
На кінець не забуває привітати з днем довкілля. „Кожна людина має посадити дерево, народити сина...” – Олійник такий банальний і наївний. Мирослав Сеник говорив про „нашу стратегію” (типу, розвиток туризму, довкілля...) і її розвиток. На Львівщині буде крута, „стратегія” жилєзна, всьо буде чьотко, звісно, що буде. Буде, буде.
Від поляків виступили Ян Юркевич – президент „Фундації на річ демократії” та автор ідеї Марек Цинкар. Поляки говорили більше про співпрацю, про Євросоюз, треба, треба до Європи Україні. Таке враження, що полякам більше хочеться, ніж самим українцям бути в Євросоюзі. І чого ми такі скромні, ніц не хочемо? Не тратьте куме сили, спускайтеся на дно.
Благословення. Священик відправляє, Олійник щось шепче на вушко Сенику. Той кусає пальці, напевно „стратегію” обговорювали? Трохи за голосно шепче. Священик просить ще трошки уваги, Олійник не чує, далі говорить. Отець ще недовго співав, нарешті „Христос Воскрес!” „Воїстину Воскрес!” – найголосніше кричить Олійник, воїстину, побожний чоловік.
Робота починається. Журналісти витягують свої фотоапарати, своїх операторів, позують навколо лопат у яскравих футболочках з логотипами їхніх теле-радіокомпаній, інші відволікають від роботи то Сеника, то Олійника... Садив також священник з дяком.
Олійник – кросавчег, модно одягнений крутий пацик (джинси-дудочки, шкіряний куртяк, шикарні носаті мешти), Сеник шарить, одягнувся так, як треба (камуфляж і кросівки). Садить наполегливо, допомагає молодим журналістам та розказує анекдоти.
Олійник журиться, що не народив сина, але є ще час. „Хмарі було 69 років, коли народилась у нього дитина” – згадує Олійник. Халявщики-журналісти придурюються і відволікають інших, самі не садять, іншим не дають. Поки Олійник спілкувався з журналістами, Сеник встиг посадити цілий ряд дерев.
І коли вже всі майбутні дерева були закопаними, відкрили пам’ятник медіа-лісу. Цю місію виконали польський журналіст Марек Цинкар та львівська журналістка Марічка Крижанівська. Оплески, посмішки, ну як завжди у таких випадках. А столи вже накриті, всі поспішають мити руки.
„Благословіть, отче!” – просить Олійник. Отець співає, молиться, благословляє. А далі нічого цікавого, люди їли собі і пили. Хтось ще обідав, хтось поїхав швидко, а президент „Фундації на річ демократії” Ян Юркевич, тим часом, нагороджував дипломами українських журналістів, які кілька днів перебували у Польщі, на так званих журналістських майстернях.
Люди потрохи розходились, сонце нарешті вийшло, після ранкового дощу вже не було так холодно. Дерева повинні прийнятись, а то буде весело, коли цього не буде. Все ж таки будування спільної Європи, як-не-як.
ІА "Вголос": НОВИНИ