«Я був здивований, що на Харківщині в селах всі, хто до нас виходив, розмовляли українською. А якби ви бачили як вони нам раділи, як дякували».
Ми розмовляємо зі спецпризначенцем зі Львова у кав’ярні у Львові. Він кілька днів тому приїхав на трохи додому. З певних міркувань я не називаю ані його імені, ані позивного. І не показую обличчя.
Для військовослужбовця війна розпочалася у 2014 році. За його плечима Дебальцеве. Він був 24 лютого 2022 року у Маріуполі. Він з побратимами бився за Сіверськодонецьк та Лисичанськ. Зараз утримує Бахмут.
Але йому також вдалося взяти участь і у визволенні Харківщині.Саме про це ми з ним і розмовляємо.
Визволення Харківщини – старанно спланована операція
За словами спецпризначенця, до визволення Харківщини ЗСУ готувалися ретельно. Хоча особовому складу деталей не повідомляли, але вже настрій майбутніх перемог відчувався у повітрі.
«Почали формувати групи для певних завдань. І в один прекрасний момент ми виїхали на Харківщину», - каже він.
Заїжджали львівські спецпризначенці разом з нацгвардійцями. Дорогою знесли блокпост, який встановили російські загарбники на українській землі.
Проте росіяни не хотіли полишати своїх загарбницьких намірів. Вночі над бійцями літали російські літаки.
«Росіяни, втікаючи, полишали там дуже багато. Зброї було багато. Купа їхніх речей. І багато трупів», - розповідає спецпризначенець, підтверджуючи тезу, що росіяни своїх таки кидають напризволяще.
Харківщина – українська, бо розмовляє українською
Очищаючи українську землю від зайд, львівські спецпризначенці обстежували кожен метр: заходили в кожну хату, оглядали кожен рів, бліндаж та окоп.
«До нас виходили місцеві мешканці. Вітали нас, раділи нам, обіймали, сміялися, дякували. Вони всі по-українськи розмовляють. Я думав, що вони по-російськи розмовляють, як і в Харкові. А вони – всі українці. Люди всі проукраїнські», - згадує він.
Каже, що вік українців, які не зі своєї волі пробули в окупації понад пів року, різний: є і діти, є і старші люди.
Хоча особливо тішили діти. Вони так безпосередньо і щиро раділи українським визволителям, що воїни переконувалися, що вони недаремно стільки часу і крові витратили у цій визвольній війні.
«Діти просили у нас жовто-блакитні стрічки, прапори, будь-яку українську символіку. На жаль, у нас не було багато прапорів. Вони їжі та солодкому так не раділи, як нашим прапорам. Фотографувалися з нами», - розповідає спецпризначенець.
За його словами, коли українські військові заходили у черговий населений пункт, то, місцеві мешканці, впевнившись, що це визволителі, пропонували розміститися у найкращій вцілілій хаті та намагалися хлопців нагодувати.
«Приносили нам борщ, пиріжки з картоплею. Одна родина регулярно нам готувала сніданок, інша – вечерю», - говорить він.
Згадує, що довелося спілкуватися з мешканцями Харківщини, які очікували визволення ще з лютого. Хоча й відтоді не мали жодних нових з великої України, але вірили, що день визволення настане.
«Місцеві мешканці розказували, що увесь цей час сиділи вдома. Думаю, що діти до школи не ходили. Годувалися з городу та домашнього господарства, корову мали», - каже військовослужбовець.
На вулицях Ізюму повно танків та БТРів
Найбільше, за його словами, в Ізюмі запам’яталися замінування та російські прапори.
«Весь Ізюм був у мінах, як у жабках. І прапорів російських та банерів повно. Ти заїжджаєш в Ізюм, а там величезний банер «расія – навєкі». Все порозфарбовано у російські кольори», - згадує спецпризначенець.
На вулицях міста було повно полишених російських танків та БТРів. А навколо міста кілометрів з 50 все знищено ракетними ударами, видніється тільки випалена земля.
«Там було страшенне пекло. Але через тиждень я їхав тою дорогою, то вже все розчищено. В Ізюму відразу почали працювати «нова пошта» та супермаркети», - каже він.
Спецпризначенець зізнається, що, перебуваючи під Бахмутом, не очікував, що Харківщину та Херсон звільнять ще цього року. Каже, що передбачав наступ українських військ на весну наступного року.
«Зараз всі очікують, що взимку настане затишшя у військових діях. Але, знаючи креативність пана Залужного, не виключаю, що ми продовжимо наступ. Я пам’ятаю риторику росіян 24 лютого і бачу що вони говорять зараз. І не тільки говорять. Вони вже в Криму окопи риють», - говорить львівський спецпризначенець.
ІА "Вголос": НОВИНИ