Розпускав, розпускав президент Верховну Раду і фіґ розпустив. Довелося демократам покладатися на власні сили: писати заяви про складення депутатських повноважень, щоб, вивівши зі складу парламенту понад третину депутатів (не менше, як 151), зробити його нечинним. Звичайно, не всі депутати погодилися на політичне харакірі.
Серед тих, хто відмовилися написати заяви про складання повноважень є й п'ятеро нашоукраїнців – Беспалий, Удовенко, Горошкевич, Ружицький і Левченко.
Дехто підвів під причини свого небажання покидати парламент політичне підґрунтя. Наприклад, Борис Безпалий заявив, що вважає неприйнятним намір добитись дострокових парламентських виборів шляхом відмови від депутатських мандатів третиною народних депутатів. На його думку, це створить небезпечний прецедент, коли меншість депутатів нав’язує країні дострокові вибори. "Це – не захист прав меншості, це – диктатура меншості", – сказав він. "Не можна побудувати демократію антидемократичними методами."
Натомість його львівські колеги, котрих у списку нашоукраїнських відкатників нараховується аж двоє – Ружицький і Горошкевич – особливо не перевтомлювалися пошуками виправдань.
Ружицький в коментарі ІА Presstime заявив тупо, в своєму стилі, що, мовляв заяву про складення повноважень він подав, але не знає чи вона була реалізована.
Вам це не нагадує відмазку поганого школяра у якого десь "зникло" домашнє завдання? "Я вчив, я вчора вчив… Я писав…" Нагадаю, до речі, що Ружицький, всупереч рішенню своєї партії, голосував за "широку коаліцію", а потім розповідав, що він був завжди тільки за перехід в опозицію і тільки в опозицію... Так що з ним чудеса вже не перший раз трапляються.
Разом з тим Ружицький зазначив, що не буде спростовувати чи підтверджувати заяву заступника голови ЛОО НСНУ Андрія Парубія про те, що він, Ружицький, не написав заяви про складення депутатских повноважень: "Є політичні моменти, є політичні претензії, є бачення і десь НСНУ бачить у своїх рядах ХДС тільки як безпартійних. Я поїхав до Львова, всі документи залишив у Києві. Реалізовані вони чи ні я не знаю", – додав він.
З паном Горошкевичем ще простіше. Він свого рішення не коментує. Хоча, власне кажучи, найбільше хотелось би, щоб цей щасливий власник "Бентлі" прокоментував свою появу у списках "Нашої України", як і те, чому вже у квітні цього року Львівська обласна організація "Наша Україна" запропонувала його знову (!) у список кандидатів в народні депутати
Ющенко, здається, щось мав проти корупції у Верховній Раді? Навіть термін придумав: "політична корупція"! Вочевидь политична корупція таки відрізняється від звичайної корупції, бо того постового міліціонера, що хотів зрубати якусь десятку з принципового Луценка – з роботи вигнали, а жодному депутатов навить звинувачення не пред’явили.
Але менше з тим. Очевидно потрапляння Горошкевича в список є результатом його видатних політичних заслуг та наслідком його доробку на ниві вітчизняної демократії. Це не корупція!
Нагадаємо тільки, що цей добродій вперше потрапив у парламент ще у 2001 році, коли був докооптований в склад народних депутатів за квотою Партії зелених України.
У 2002 році він опинився у списку партії "Жінки за майбутнє" (№16), яка програла вибори. Цим політичним проектом опікувалася особисто Людмила Кучма, а гроші вкладав зять тодішнього президента Пінчук та інші олігархи.
З 2002 по 2006 роки – Горошкевич зосереджується на бізнесі. Він був членом спостережної ради одного із маловідомих банків, головою спостережної ради ВАТ "Iнтуртрансавто" (2005), членом спостережної ради ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарий". Останнє підприємство є власністю Хмельницького — колишнього спонсора ПЗУ.
Після Помаранчевої революції, в 2005 році Горошкевич отримує посаду гендиректора ДП "Чорноморнафтогаз", яке входить до складу НАК "Нафтогаз України". І з цієї посади знову стартує у народні депутати. Тепер уже в списку блоку "Наша Україна", в якому посів досить високе 58 місце, яке, як відомо, виявилося прохідним.
Трохи божевільний, але від того не менш цікавий письменник Д. Хармс якось сказав: "Я намагаюся не бувати там, де є діти. Труїти дітей — це жорстоко. Але щось же потрібно з ними робити!". Якщо у цій фразі слово "діти" замінити на слово "політики", то Вголос готовий підписатися.
ІА "Вголос": НОВИНИ