Зранку 27 листопада 1952 року водій Іван Романович Троян вивів на маршрут №1 (пл. Адама Міцкевича – Залізничний вокзал) у перший рейс із пасажирами тролейбус із деповським №4. Так починалася регулярна робота «рогатого» електротранспорту у Львові, яка триває ось уже 69 років.
Першу в Україні тролейбусну лінію було введено в експлуатацію 5 листопада 1935 року в Києві. Вона поєднувала сучасну пл. Льва Толстого із Київським трамвайним заводом імені Домбаля і проходила вулицею Велика Васильківська. Якщо говорити про Західну Україну, то перша тролейбусна лінія тут з’явилася у Чернівцях – в пасажирську експлуатацію її ввели 1 лютого 1940 року. У той час місто було під владою Румунії. Львів став дев’ятим містом України, де розпочався тролейбусний рух. Хоча міг бути першим.
У 1909 році влада Львова обговорювала будівництво трамвайної лінії на Високий Замок. Керівник «Міських закладів електричних», до складу яких входило трамвайне господарство, відомий інженер-винахідник Йозеф Томицький запропонував львівському магістрату замість прокладання трамвайної лінії на Високий Замок збудувати лінію «безрейкового електричного омнібуса», тобто тролейбуса. Іще дві лінії тролейбуса пропонували прокласти вулицями Кадетською (Героїв Майдану) та Стрийською до Стрийської рогачки та площі Виставки, а також – до Городоцької рогачки. Томицький стверджував, що вартість будівництва 1 кілометра тролейбусної лінії вчетверо менша, ніж трамвайної. Крім того, за словами інженера, безрейковий електричний омнібус із пневматичними шинами значно краще долатиме круті ухили, ніж трамвайний вагон. Проте чиновники електричної комісії Львівського магістрату виявилися консервативними, тож на Високий Замок збудували унікальну трамвайну лінію, яка працювала до 1970 року.
Вдруге до ідеї будівництва у Львові тролейбусних ліній повернулися в другій половині 1930-х років – на той час місто значно розрослося, нові мікрорайони потребували надійної транспортної комунікації. Тоді в Другій Речі Посполитій уже працювали тролейбусні лінії в кількох містах. Першу тролейбусну лінію в міжвоєнній Польщі запустили 12 лютого 1930 року в Познані. Проте будівництву у Львові тролейбусної лінії завадила Друга світова війна.
Прокладання у Львові мережі тролейбусних ліній запланували вже в першому радянському генеральному плані. Справа в тому, що тролейбус у 1940 – 1960-ті роки в СРСР вважали сучаснішим і перспективнішим видом транспорту, аніж вузькоколійний трамвай метрової колії. Таких трамваїв в СРСР у кінці 1940-х – на початку 1950-х років серійно не виготовляли – лише Київський завод електротранспорту невеликими партіями переобладнував довоєнні трамваї 2М під метрову колію для Вінниці, Житомира і Чернівців.
У червні 1947 року до Львова прибули фахівці контори «Укркомунпроєкт» із Харкова – вони розробили проєкт двох тролейбусних ліній: із центру міста до льотовища на Скнилові (із відгалуженням до залізничного вокзалу) та із центру міста до львівського автозаводу. Живлення цих тролейбусних ліній мала забезпечити тягова підстанція №1 на території Вагоноремонтних майстерень львівського трамвая (вул. Вітовського, 57). Проте коштів на будівництво тролейбусної лінії тоді не було, тож до реалізації проєкту минуло п’ять років.
На початку травня 1952 року Рада Міністрів Української РСР передбачила фінансування в сумі 7,2 млн рублів на будівництво у Львові тролейбусних ліній завдовжки 10,5 кілометра. Із цієї суми того ж року мало надійти 4,5 млн рублів, за них мали прокласти 7,3 км контактної мережі тролейбуса.
Облаштування першої тролейбусної лінії у Львові – від площі Адама Міцкевича до головного залізничного вокзалу – почалося у червні 1952 року. Будівництвом керували Семануїл Захарович Вайнштейн та Сергій Васильович Половенко – директор і головний інженер Львівського трамвайного тресту. Тролейбусна лінія пройшла сучасним просп. Свободи, вул. Гнатюка, Листопадового Чину, пл. Св. Юра, вул. Шептицьких, Короткою, Чернівецькою, Тобілевича і Федьковича та пл. Двірцевою. Деталі контактної мережі замовили на промислових підприємствах Львова, спецчастини (перетини трамвайних і тролейбусних ліній, стрілки) виготовив Київський завод електротранспорту. Контактний дріт замовили на заводі в місті Алмалик (Узбекистан), а самі тролейбуси – на Заводі імені Урицького в місті Енгельсі Саратовської області.
Перший тролейбусний парк Львова був розрахований усього на 8 тролейбусів. Його спорудили на території трамвайного депо №1 на вул. Городоцькій, 185. Цех-профілакторій цього тролейбусного парку був призначений лише для технічного обслуговування тролейбусів та їхнього дрібного ремонту. До 1964 року, коли у Львові відкрили нове велике тролейбусне депо, тролейбуси МТБ-82Д на середній і капітальний плановий ремонт возили на Київський завод електротранспорту чи Сокольницький вагоно- і авторемонтний завод до Москви.
Водночас із будівництвом тролейбусної лінії тривала підготовка фахівців-тролейбусників. 3 червня 1952 року газета «Вільна Україна» опублікувала таке оголошення: «Управління Львівського трамвая оголошує набір шоферів із трирічним стажем у школу водіїв тролейбусів. Набір триває до 10 червня 1952 р. Довідки в Управлінні трамвая, вул. Суворова, 2. Дирекція». Загалом набрали 29 курсантів, зокрема 8 осіб готували для обслуговування і ремонту тролейбусів. Майбутні львівські тролейбусники проходили чотирьохмісячну підготовку в Київському тролейбусному депо №1 під керівництвом інженера М. Покришевського. А водіїв для львівських тролейбусів готував водій-наставник Григор’єв. Навчальна їзда відбувалася в Києві на Брест-Литовському шосе. Історія закарбувала імена деяких перших працівників львівського тролейбусного депо: слюсаря М. Гашпера, майстра О. Князева та інженера М. Заболотного.
Будівництво тролейбусної лінії у Львові було завершене у вересні 1952 року, а на початку листопада державна комісія прийняла тролейбусну контактну мережу в експлуатацію. Планували, що регулярна експлуатація тролейбусів із пасажирами розпочнеться 7 листопада 1952 року – в день 35-річчя Жовтневої революції. Проте сталося не так, як гадалося. Завод імені Урицького в Енгельсі затримав виготовлення тролейбусів – нові машини прибули до Львова лише 8 листопада 1952 року. Їх швиденько розвантажили із платформ і перегнали у тролейбусний парк. Того ж дня почали обкатування тролейбусної лінії.
Зранку 27 листопада 1952 року стартував регулярний тролейбусний рух. Першою на маршрут вийшла машина із деповським №4, за її кермом був Іван Романович Троян, який починав вагоноводієм львівського трамвая і освоїв нову професію. На маршруті у перший день працювало 4 тролейбуси МТБ-82Д, іще одна машина була в резерві в депо. Окрім І. Р. Трояна, в першу зміну на маршруті працювали водії Н.С. Мистюк, Б.І. Пурський та А.В. Дубенкова. Всю трасу маршруту №1 (пл. Адама Міцкевича – Залізничний вокзал) із шістьма проміжними зупинками тролейбуси долали за 20 хвилин.
Новий вид транспорту одразу сподобався львів’янам – за перший тиждень роботи львівський тролейбус перевіз 60 тисяч пасажирів, а до кінця року – майже 400 тисяч.
У 1950-1960-ті рр. тролейбусний транспорт Львова дуже швидко розвивався. У 1955 році в нашому місті вже було 4 тролейбусні маршрути, 35 тролейбусів МТБ-82Д, загальна довжина контактної мережі становила майже 28 км. Протягом 1955 року тролейбус у Львові перевіз 22 млн пасажирів. У 1960 році кількість тролейбусних маршрутів зросла до 7, кількість тролейбусів – до 60 машин. Довжина мережі сягала 38 кілометрів, перевезено було 36 мільйонів пасажирів.
Тролейбусна мережа Львова в основному розбудувалася в напрямку нових мікрорайонів міста. У листопаді 1967 року було введено в експлуатацію тролейбусну лінію до Львівського цивільного аеропорту, який працював із 1954 року. До аеропорту почали курсувати тролейбуси маршруту №9.
До 1963 року до Львова постачали тролейбуси МТБ-82Д виробництва Заводу імені Урицького, але на початку 1960-х років цей завод розпочав виробництво тролейбусів ЗіУ-5, які виявилися непридатними для експлуатації у містах зі складним рельєфом. Відповідно, у 1960-х до Львова постачали тролейбуси моделей «Київ – 2» та «Київ – 4» виробництва Київського заводу електротранспорту (КЗЕТ) ім. Дзержинського – ці машини називали «Киянками».
У 1963 році виробництво тролейбусів розпочав Львівський автобусний завод – тут виготовляли тролейбуси ЛАЗ-695Т на базі кузовів автобусів 695-ої моделі. Цікаво, що перший тролейбус на базі кузова львівського автобуса ЛАЗ-695 був побудований у столиці Азербайджану Баку на місцевому вагоноремонтному заводі ім. Жовтневої революції. В кузові автобуса ЛАЗ-695Б розмістили тяговий електродвигун та інше електрообладнання й пневмокомпресор. Дах автобуса підсилили і встановили на ньому струмознімні штанги. Нова машина, побудована кустарним методом, отримала назву БТЛ-62. Про розробку бакинських тролейбусників дізналися у Києві та Львові. Отож, на початку 1963 року тролейбус БТЛ-62 із №177 доставили із Баку до Львова. Фахівці конструкторських бюро ЛАЗу та КЗЕТу оглянули бакинський тролейбус і розробили креслення й технічну документацію для серійного виробництва.
На той час в Україні відчувався потужний дефіцит тролейбусів – будували нові і нові тролейбусні лінії, проте потужностей Заводу імені Урицького та КЗЕТу було недостатньо для задоволення попиту. Відтак новий тролейбус, побудований на основі кузова автобуса ЛАЗ-695Б та електричного і пневматичного обладнання тролейбуса МТБ-82Д, дуже швидко пройшов приймальні випробування і був схвалений Радою Міністрів Української РСР для серійного виробництва. Десять тролейбусів ЛАЗ-695Т побудували на ЛАЗі для Львова. Крім того, за наполяганням директора КЗЕТу Григорія Іжелі, складання тролейбусів на базі кузовів львівського виробництва «Київ-5ЛА» (ЛА – львівський автобус) почалося і в Києві. У 1964 році Одеський автоскладальний завод освоїв виробництво тролейбусів ОдАЗ-695Т – зі Львова постачали автобусні кузови із ходовою, а із Києва, із КЗЕТу, – електричне обладнання. Загалом виготовили понад 500 тролейбусів на базі кузова автобуса ЛАЗ-695, 50 із них працювало у Львові.
У другій половні 1960-х років на базі кузова експериментального автобуса ЛАЗ-698 та електричного і пневматичного обладнання серійного радянського тролейбуса ЗіУ-5 було побудовано дослідний зразок тролейбуса ЛАЗ-698Т. Цей тролейбус випробовували у Львові та Чернігові, але в серійне виробництво так і не запустили.
16 серпня 1964 року ввели в експлуатацію нове велике тролейбусне депо на околиці міста Львова неподалік вулиці Стрийської. Це депо було розраховане на обслуговування 100 машин, його почали будувати в 1960 році. На початку 1970-х років тролейбусне депо пройшло реконструкцію і розширення – тепер воно могло обслуговувати дві сотні тролейбусів.
Із 1969 року до Львова почали постачати тролейбуси «Skoda 9Tr» чехословацького виробництва. Перший тролейбус, який мав №186, був переданий до Львова із Чернівців. Цей тролейбус експлуатували на маршруті №9 в напрямку аеропорту. Із 1970 року до Львова розпочали масово постачати чехословацькі тролейбуси «Skoda 9Tr», тож протягом 12 років місто отримало майже дві із половиною сотні тролейбусів цієї моделі. У 1978 – 1984 рр. весь парк львівських тролейбусів складався із машин «Skoda 9Tr». У першій половині 1980-х років для технічного обслуговування цих тролейбусів в депо було створено автоматизовану потокову лінію.
Із 1984 року до Львова почали постачати нові чехословацькі тролейбуси «Skoda 14Tr» із сучасною тиристорно-імпульсною системою керування тяговим електроприводом. У 1984 – 1991 р. до Львова надійшов 91 тролейбус цієї моделі. У 1980-х роках Всесоюзний конструкторський експериментальний інститут автобусобудування спроєктував і побудував кілька експериментальних тролейбусів, які випробовували у Львові.
На початку 1990-х років Львівський автобусний завод знову освоїв виробництво тролейбусів – у 1992–1994 рр. розробили нову модель тролейбуса ЛАЗ-52522 на базі кузова автобуса 5252. У 1994 – 2006 р. до Львова надійшло 48 тролейбусів цієї моделі (загалом виготовлено 85 тролейбусів ЛАЗ-52522). Із 2006 року на ЛАЗі розпочали виробництво низькопідлогових тролейбусів – ЛАЗ Е183 та ЛАЗ Е301. У 2014 році перший тролейбус виготовило ТзОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Електронтранс»», яке входило до складу ПАТ «Концерн «Електрон»».
За роки незалежності України у Львові проклали кілька тролейбусних ліній: по вул. Сихівській до кінотеатру ім. Довженка (відкрили 24 серпня 1997 р.), яку продовжили до «Санта-Барбари» по просп. Червоної Калини у січні 2011 року. На початку 2012-го ввели в експлуатацію тролейбусну лінію на вул. Науковій, а в червні 2015 р. – проспектом Чорновола і Свободи від пл. 700-річчя Львова до пл. Івана Підкови. Торік восени стартував рух новою тролейбусною лінією по вулиці Хуторівка.
Антон Лягушкін та Дмитро Янківський
спеціально для ІА «Вголос».
ІА "Вголос": НОВИНИ